Постанова

від 20.08.2014 по справі 911/35/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 911/35/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М., суддів:Короткевича О. Є.(доповідач у справі), Погребняка В. Я. розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 господарського суду Київської області від 17.01.2014 року у справі№ 911/35/14 за заявою доГолови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліапроф" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліапроф" пробанкрутство у судовому засіданні взяли участь представники: від ТОВ "Ліапроф" - Рубанчук Н.С.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2014 року в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", далі - Закон про банкрутство) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліапроф", а справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Постановою господарського суду Київської області від 17.01.2014 року (суддя -Скутельник П. Ф.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліапроф" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Боржника.

Не погодившись із цією постановою суду, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-ДПІ) звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Київської області від 17.01.2014 року, а провадження у справі припинити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року (головуючий суддя - Остапенко О. М., судді: Доманська М. Л., Шипко В. В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 17.10.2014 року - без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, ДПІ звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року та постанову господарського суду Київської області від 17.01.2014 року, а провадження у справі припинити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 105, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 95 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи було встановлено дотримання всіх передумов в досудовій процедурі ліквідації Боржника, на підставі доказів встановлено перевищення розміру пасиву над активами Боржника, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання Боржника банкрутом в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство. Апеляційним судом вказані висновки підтримані у повному обсязі.

Так, відповідно до норм частини 1 ст. 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів , така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Нормами ч. 2 цієї ж статті передбачено, що за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна.

Отже, для визнання в порядку норм ст. 95 вказаного закону боржника банкрутом необхідною умовою та підставою для суду є встановлення факту недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим спростовується довід скаржника про необхідність з'ясування судом ознак неплатоспроможності Товариства для вирішення питання щодо обґрунтованості порушення та здійснення провадження саме у даній справі про банкрутство.

При цьому, відповідно до норм ч. 1 згаданої ж статті законодавець визначає, що обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови, відповідно до аналізу вказаної норми та положень ст. 11 Закону про банкрутство, полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про ліквідацію останнього, повідомлення державного реєстратора про таке рішення та внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру, а також прийняття рішення щодо звернення до господарського суду із відповідною заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), визначення його вартості та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 7 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Дотримання визначених вимог є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Скаржник не звернув уваги на встановлені судами попередніх інстанцій та підтверджені наявними доказами у справі обставини щодо дотримання заявником вказаних вище вимог законодавства.

Зокрема, судами попередніх інстанції на підставі доказів у справі встановлені обставини: прийняття учасниками Товариства 21.10.2013 року рішення про припинення (ліквідацію), створення ліквідаційної комісії та проведення ліквідаційної процедури Товариства, опублікування повідомлення по рішення щодо припинення товариства та надано кредитором строк для пред'явлення вимог, проведено інвентаризації майна Боржника, а також аналіз наявних у Боржника активів згідно даних бухгалтерського балансу, правовстановлюючих документів. Проведення аналізу активів та пасивів Товариства стало підставою складення проміжного ліквідаційного балансу останнього, який був затверджений на загальних зборах учасників Товариства 20.12.2013 року.

Касаційний суд також враховує встановлені судами обставини що в Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.10.2013 року опубліковано повідомлення про припинення юридичної особи - ТОВ "Ліапроф".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при проведені досудових процедур ліквідаційною комісією встановлено наявність заборгованості в розмірі 153 650,49 грн., майна, грошових коштів та інших матеріальних цінностей не виявлено.

Отже, судами попередніх інстанцій на підставі доказів у справі були перевірені та встановлені обставини щодо наявності та підтвердженності правових підстав для визнання Боржника банкрутом за особливостями, передбаченими нормами ст. 95 Закону про банкрутство. Скаржником вказані правові підстави не спростовані.

У зв'язку із вищевикладеним суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність, обґрунтованість та підтвердженність доказами у справі передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство, а також для визнання його банкрутом в порядку норм вказаної статті.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ДПІ не позбавлена можливості, за наявності підстав і у порядку передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до закінчення ліквідаційної процедури звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку, а також у випадку наявності податкової заборгованості, звернутися з грошовими вимогами до банкрута.

За таких обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані постанови цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року та постанову господарського суду Київської області від 17.01.2014 року у справі № 911/35/14 залишити без змін.

Головуючий Б. М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

В. Я. Погребняк