Постанова

від 18.08.2014 по справі 810/3909/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2014 року Справа № 810/3909/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Колесові Г.В.;,

за участю:

представників позивача - Іванові О.Л.; Сокурові Я.В.;

представника відповідача - Борисові І.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наіль"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами до Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001812204, 0001802204 від 24.12.2013 року та № 0000212204 від 18.03.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на безпідставність висновків контролюючого органу та протиправності прийнятих за наслідками перевірки податкових повідомлень - рішень. Хибність висновків акту перевірки полягає у неправомірному покладанні на ТОВ «Наіль» відповідальності за дії (бездіяльність) контрагента позивача - ТОВ «КПД-Будтехніка». З посиланням на правову позицію ВАСУ, викладену в листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, просив визнати оспорювані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та вказали, що позивачем до суду представлені документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, які підтверджують реальний характер господарської операції, проведеної між позивачем та ТОВ «КПД-Будтехніка», просили заявлені вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та пояснив, що позиція контролюючого органу стосовно фіктивності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «КПД-Будтехніка» сформована на підставі акта перевірки ТОВ «КПД-Будтехніка», оформленого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1393/22-40/37404998 від 19.09.2012 р., вважає, що хоча позиція контролюючого органу не відповідає рішенням Європейського суду з прав людини та роз'ясненням ВАСУ, судовій практиці, контролюючий орган не має інших доказів, які б підтвердили нікчемний характер укладеного позивачем правочину. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Норми Основного закону є нормами прямої дії.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Наіль» зареєстровано виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 01.09.2009 р., код ЄДРПОУ 36382661, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 490401. Є платником ПДВ (свідоцтво від 08.09.2009 р. № 100243615).

Відповідачем, на підставі направлення від 27.11.2013 року № 160, виданого Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, згідно з п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 27.11.2013 року № 385, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування, сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «КПД-Будтехніка» (код ЄДРПОУ 37404998) за період: податок на прибуток з 01.10.2011 р. по 30.06.2011 р., податку на додану вартість з 01.11.2011 р. по 30.04.2012 р., за результатами якої складено акт від 10.12.2013 р. № 1390/22-4/36382661.

Відповідно до висновків акту перевірки ТОВ «Наіль» від 10.12.2013 р. № 1390/22-4/36382661 позивачем було допущено порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 228081 грн., в т.ч. 55991 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 111546 грн., а також п. 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), 198.3 статті 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 212206 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2011 р. - 52647 грн.; січень 2012 - 24436 грн.; лютий 2012 р. - 6113 грн.; березень 2012 р. - 22776 грн.; квітень 2012 р. - 106234 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Наіль» (покупцем) та ТОВ «КПД-Будтехніка» (постачальником) було укладено договір № 35/12 від 01.12.2011 р. Згідно умов вказаного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю склобій кольоровий (змішаний) тарний та склобій безбарвний тарний, а покупець - прийняти його та належним чином розрахуватися (п.п.1.1, 1.2 п.1 Договору). Поставка товару здійснюється автомобільним та залізничним транспортом на умовах FCA - станція відправника, згідно Міжнародних правил ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року (п.3.1 п. 3 умов Договору). Датою поставки товару є дата поставки товару покупцю (відмітка в супровідних документах (штамп на залізничній накладній) про отримання покупцем товару (п.п.3.2 п.3 Договору).

Після проведення перевірки, на підставі акту, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №№ 0001812204, 0001802204 від 24.12.2013 року.

Так, податковим повідомленням - рішенням № 0001802204 від 24.12.2013 року, згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 265 257,50 грн., а саме: за основним платежем - 212206 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 53051,5 грн.

Податковим повідомленням - рішенням № 0001812204 від 24.12.2013 року, згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 57 903,75 грн., а саме: за основним платежем - 49108 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8795,75 грн.

Позивачем були оскарженні вказані податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача рішенням ГУ Міндоходів у Київській області від 28.02.2014 р. № 499/10/10-36-10-01-04/1119 податкові повідомлення - рішення №№ 0001812204, 0001802204 від 24.12.2013 р. залишено без змін, суму грошового зобов'язання з податку на прибуток збільшено на 212 061,50 грн., а скаргу залишено без задоволення.

За результатами розгляду скарги, відповідачем 18.03.2014 року відносно ТОВ «Наіль» прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000212204 від, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 212 061,5 грн., а саме: за основним платежем - 178973 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33088,5 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 28.04.2014 р. про результати розгляду скарги податкові повідомлення - рішення №№ 0001812204, 0001802204 від 24.12.2013 року та № 0000212204 від 18.03.2014 року. залишено без змін, а скаргу залишено без задоволення.

На підтвердження реального характеру проведеної господарської операції позивачем надано: податкові декларації з додатками, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, договори, податкові накладні, видаткові накладні.

Всі досліджені судом документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» та визнані контролюючим органом як такі, що оформлені належним чином.

Судом також досліджені документи, що підтверджують факт подальшої реалізації товару, одержаною за договором № 35/12 від 01.12.2011 р., третім особам, зокрема, ТОВ «Еко-Скло» та ПАТ «Рокитнянський скляний завод».

Проте, в акті перевірки від 10.12.2013 р. № 1390/22-4/36382661, зазначено, що відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених угод на підставі даних перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, викладених в акті перевірки № 19.09.2012 р. № 1393/22-40/37404998 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КПД-Будтехніка» (код ЄДРПОУ 37404998) щодо підтвердження господарських відносин по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит з платниками податків за період з 05.08.2011 р. по 31.12.2011 р. та з 01.03.2012 р. по 31.09.2012 р.». Підприємство за вказаною ним адресою не знаходиться. У ході вказаної перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством ТОВ «КПД-Будтехніка», а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 86 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму ВСУ N 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу судів на те, що: "... вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим, слід зазначити, що одним з основних завдань контролюючого органу є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Частиною 1 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами норм цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «КПД-Будтехніка» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Факт фіктивності правочину повинен бути доведеним певними засобами доказування. Інший підхід при розгляду справ цієї категорії потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неправильним, виходячи із загальних засад судочинства.

Необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода, укладена позивачем з ТОВ «КПД-Будтехніка» є нікчемною, а лише зроблено припущення, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Дослідивши наявні у справі докази, та, співставивши отриману інформацію та дані із фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку, що представлені позивачем податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 ПК України, а господарська операція має реальний характер, відтак вважає висновок контролюючого органу щодо безпідставності включення позивачем до податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за період грудень 2011 р. по квітень 2012 року. в розмірі 212206 грн. - необґрунтованим.

У зв'язку із визначенням висновку контролюючого органу про заниження позивачем суми ПДВ необґрунтованим, застосована до нього у зв'язку з цим штрафна (фінансова) санкція також є неправомірною, тому вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001812204, 0001802204 від 24.12.2013 року та № 0000212204 від 18.03.2014 року. підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0001812204, 0001802204 від 24.12.2013 року та № 0000212204 від 18.03.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 серпня 2014 р.