Рішення

від 12.08.2014 по справі 910/10518/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10518/14 12.08.14

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНУКИ" про розірвання договору та стягнення 494 730,00 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_2 (дов. б/н від 28.05.2014 року) від відповідачане з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12 серпня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНУКИ" (надалі по тексту - відповідач) про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 25.05.2011 року та стягнення 494 730,00 грн., в тому числі 440 000,00 грн. основного боргу, 53 680,00 грн. пені, 1 050,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати, відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року порушено провадження у справі №910/10518/14, розгляд справи призначено на 26.06.2014 року.

18.06.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 26.06.2014 року представник позивача не заперечив проти поданого клопотання про зупинення провадження у справі.

Дослідивши у судовому засіданні 26.06.2014 року клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/10518/14 до вирішення справи № 910/4395/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тануки" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 5.3 укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 25.05.2011 року, суд дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 року зупинено провадження у справі № 910/10518/14 до вирішення справи № 910/4395/14, та зобов'язано учасників судового процесу повідомити про результат розгляду справи № 910/4395/14.

09.07.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі № 910/10518/14, в яких останній повідомив суд про те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 року у справі № 910/4395/14, яким у позові відмовлено повністю залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року поновлено провадження по справі № 910/10518/14, розгляд справи призначено на 12.08.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2014 року не з'явився, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02160, АДРЕСА_2, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНУКИ" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд-

ВСТАНОВИВ:

25.05.2011 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАНУКИ" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець на умовах цього Договору надає орендареві в оренду нежиле приміщення, а орендар приймає вказане приміщення по акту прийому-передачі і виплачує орендодавцеві орендну плату.

Згідно з пунктом 2.1. Договору під приміщенням за даним договором сторони домовили розуміти нежилі приміщення № 113 загальною площею 250,90 кв.м та № 114 загальною площею 185,50 кв.м першого поверху в літері А, що знаходиться в будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2.

Загальна площа приміщення складає 436,4 кв.м, згідно поетажного плану, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що орендодавець протягом однієї доби з підписання цього договору, передає приміщення орендареві актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2 Договору за користування приміщенням орендар зобов'язується щомісячно сплачувати орендодавцеві орендну плату готівкою. Орендна плата за один календарний місяць оренди визначається як сума, в національній валюті України (гривні), і розраховується на день оплати за наступною формулою: орендна плата = орендна ставка (щомісячна) * індекс_к1, де:

Орендна ставка (щомісячна):

- За період 1 - з 1-го по 4 -й місяць оренди включно 2 496,00 грн., що еквівалентно 312,00 доларів США;

- За період 2 - з 5-го по 22 -й місяць оренди включно 5 000,00 грн., що еквівалентно 625,00 доларів США;

- За період 3 - з 23-го по 34 -й місяць оренди включно 5 248,00 грн., що еквівалентно 656,00 доларів США;

- За період 4 - з 35-го по 46 -й місяць оренди включно 5 512,00 грн., що еквівалентно 689,00 доларів США;

- За період 5 - з 47-го по 58 -й місяць оренди включно 5 777,00 грн., що еквівалентно 724,00 доларів США;

- За період 6 - з 59-го по 70 -й місяць оренди включно 6 064,00 грн., що еквівалентно 760,00 доларів США;

- За період 7 - з 71-го по 82 -й місяць оренди включно 6 367,00 грн., що еквівалентно 798,00 доларів США;

Індекс_к1: співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату розрахунку розміру орендної плати, встановленому Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на 25 травня 2011 року, який складає 7,9785грн./1,00 долар США.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що орендодавець має право в односторонньому порядку підвищити орендну плату (щомісячну), повідомивши про це орендаря, в наступних межах:

- період 1 - починаючи з 1-го по 4-й місяць оренди включно - до 50 000,00 грн., що еквівалентно 6250,00 доларів США;

- період 2 - починаючи з 5-го по 22-й місяць оренди включно - до 105 000,00 грн., що еквівалентно 13 125,00 доларів США;

- період 3 - починаючи з 23-го по 34-й місяць оренди включно - до 105 000,00 грн., що еквівалентно 13 125,00 доларів США;

- період 4 - починаючи з 35-го по 46-й місяць оренди включно - до 110 248,00 грн., що еквівалентно 13 781,00 доларів США;

- період 5 - починаючи з 47-го по 58-й місяць оренди включно - до 115 449,00 грн. 14 470,00 доларів США;

- період 6 - починаючи з 59-го по 70-й місяць оренди включно - до 121 217,00 грн., що еквівалентно 15 193,00 доларів США;

- період 7 - з 71-й по 82-й місяць оренди включно - до 127 273,00 грн., що еквівалентно 15 952,00 доларів США.

Згідно з пунктами 5.6. 5.7 Договору орендна плата виплачується орендарем до 25 числа поточного місяця строку оренди на підставі виставлених орендодавцем рахунків. Орендна плата за неповний календарний місяць оренди приміщення оплачується орендарем в розмірі пропорційному кількості календарних днів, в які орендар користувався приміщенням і визначається з розрахунку 30 днів в місяці.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання та нотаріального посвідчення, і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди приміщення складає 6 років і 10 місяців з дня передачі приміщення по акту прийому-передачі.

На виконання умов Договору орендодавцем передано, а орендарем прийнято у користування відповідний об'єкт оренди, про що свідчить акт прийому-передачі приміщення від 25.05.2011 року.

За твердженням позивача, починаючи з вересня 2013 року відповідач припинив оплату оренди, продовжуючи при цьому безперешкодно користуватися орендованим приміщенням.

Позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 20.01.2014 року, яким вимагав від відповідача сплатити орендну плату та неустойку, а також повідомив про підвищення з 25.01.2014 року розміру плати за користування орендованими приміщеннями на підставі пункту 5.3. Договору.

Крім того, позивачем направлено на адресу відповідача лист-рахунок від 23.03.2014 року з вимогою сплатити орендну плату за період з 25.09.2013 року по 25.04.2014 року.

Однак, відповіді на зазначені вимоги відповідач не надав, заборгованість по орендній платі не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати належним чином не виконував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з вересня 2013 року по травень 2014 року у розмірі 440 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими, документально підтвердженими і відповідачем не спростованими.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Орендна плата згідно статті 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований.

Оскільки несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання Договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 53 680,00 грн. пені, 1 050,00 грн. 3 % річних.

Відповідно до приписів статті 549 Цивільного кодексу України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно з статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у разі невчасної оплати сторона, що за договором здійснює оплату, виплачує іншій стороні неустойку у розмірі 0.1 % від неоплаченої своєчасно суми за кожен день прострочення. Визначена сторонами неустойка за своєю правовою природою є пенею.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені згідно з пунктом 6.2. Договору ґрунтуються на законі та договорі, і відповідно є правомірними та в цілому підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Але, позивачем невірно визначений розмір та період прострочення відповідача за який відповідачу нараховується пеня. Позивачем нарахована пеня у розмірі 0.1 % від неоплаченої своєчасно суми за кожен день прострочення, проте згідно норм чинного законодавства розмір пені за порушення грошового зобов'язання не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. За розрахунком суду, період прострочення відповідача рахується з 26.09.2013 по 25.05.2014.

З огляду на викладене суд здійснив власний розрахунок пені що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період прострочення з 26.09.2013 по 25.05.2014 по кожному простроченому платежу окремо, за яким стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 14 404,94 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення пені з відповідача за договором підлягають частковому задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 1 050,00 грн.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір оренди нежилого приміщення № б/н від 25.05.2011 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (01030, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАНУКИ" (02160, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 37553806).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНУКИ" (02160, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 37553806) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (01030, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 440 000 (чотириста сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 14 404 (чотирнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 94 коп. пені, 1 050 (одну тисячу п'ятдесят) грн. 00 коп. 3 % річних, 10 327 (десять тисяч триста двадцять сім) грн. 10 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2014 року

Суддя С.В. Стасюк