ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/13182/14 18.08.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавит"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера-3"
про стягнення 5 153,34 грн.
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Брайко М.В. (за довіреністю від 11.12.2013);
від відповідача: Деркач А.В. (за довіреністю від 01.08.2014).
В судовому засіданні 18 серпня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
СУТЬ СПОРУ:
02.07.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява б/н б/д Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера-3" про стягнення 5 153,34 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 30.07.2014.
В судовому засіданні 30.07.2014 представниками сторін надано пояснення по суті спору, позивачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень про сплату відповідачем суми основного боргу.
Оголошено перерву до 18.08.2014.
В судове засідання, призначене на 18.08.2014, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.
В судовому засіданні представник позивача надав заяву б/н б/д про зменшення розміру позовних вимог, прийняту судом до розгляду.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
02.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гера-3» (далі за текстом - ТОВ «Гера-3») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавит» (далі за текстом - ТОВ «Аквавит») було укладено договір поставки №1151КИЕ (далі за текстом - договір).
В позовній заяві позивач наголошує на тому, що належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, про що свідчать видаткові накладні, підписані представником відповідача.
Однак, позивач зазначає, що відповідачем товар не оплачений у сумі 4 453,57 грн.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 4 453,57 грн., 3% річних у сумі 68,14 грн., пеню у сумі 332,60 грн., інфляційні втрати у сумі 299,03 грн., що разом складає 5 153,34 грн.
18.08.2014 представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 299,03 грн., 3% річних у сумі 68,14 грн., пеню у сумі 332,60 грн., враховуючи що суму основного боргу у розмірі 4 453,56 грн. було сплачено відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.
Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2013 між ТОВ «Гера-3» (покупець) та ТОВ «Аквавит» (постачальник) було укладено договір поставки №1151КИЕ.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п.2.1. договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків.
З матеріалів справи слідує, що позивачем було виконано свої зобов'язання за договором належним чином, поставлено товар на загальну суму 12 234,12 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, наявними в матеріалах справи: №1631 від 09.04.2013, №1630 від 09.04.2013, №8046 від 23.08.2013, №6735 від 21.11.2013, №9122 від 28.11.2013.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з п.4.2. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданного постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки.
В матеріалах справи наявні копії банківських виписок з яких вбачається, що відповідачем було частково проведено оплату за договором.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до п.6.1. договору у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по данному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, за останнім утворилась заборгованість у сумі 4 453,57 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2014 та 09.07.2014 відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 4 453,56 грн. згідно платіжних доручень №660 та №754, на підставі чого позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача лише суму штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення ТОВ «Гера-3» виконання зобов'язань за договором, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 68,14 грн. та інфляційних втрат у сумі 299,03 грн. судом перевірено та встановлено, що вказані розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 6.6. договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку порушення покупцем строків, визначених у пункті 4.2. договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в п.4.2. договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.
За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 332,60 грн. перевірено судом та встановлено, що останній відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором.
Однак, відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві, а також не надано доказів виконання зобов'язань належним чином.
Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме стягнення пені у сумі 332,60 грн., 3% річних у сумі 68,14 грн., інфляційні втрати у сумі 299,03 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, враховуючи задоволення позову у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавит" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера-3" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 30, код ЄДРПОУ 22928754) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавит" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 36841030) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пеню у сумі 332,60 грн. (триста тридцять дві гривні 60 копійок), 3% річних у сумі 68,14 грн. (шістдесят вісім гривень 14 копійок), інфляційні втрати у сумі 299,03 грн. (двісті дев'яносто дев'ять гривень 03 копійки) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 26.08.2014 р.
Суддя Ю.В. Цюкало
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.08.2014 |
Оприлюднено | 27.08.2014 |
Номер документу | 40245756 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Цюкало Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні