Рішення

від 18.08.2014 по справі 910/10726/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/10726/14 18.08.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Геобуд Компані" про стягнення 39 873,81 грн. Суддя  Бондарчук В.В.   Представники: від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Максігран" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геобуд Компані" (далі-відповідач) про стягнення 39  873,81 грн. боргу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару згідно з договором №01/07-7 від 01.07.2013 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи. 07.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 30  126,62 грн. основного боргу. Суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду ухвалою суду від 07.07.2014 р. Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду. У дане судове засідання представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, проте були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення представнику відповідача та розпискою представника позивача. Приймаючи до уваги, що представники сторін були обізнані про проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.    Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом. У судовому засіданні 18.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 01.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максігран" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геобуд Компані" укладено договір поставки №01/07-7, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язався передати у власність відповідача в порядку та на умовах, визначених цим договором, щебеневу продукцію, пісок (далі-продукція), а останній зобов'язався приймати продукцію та оплачувати її на умовах даного договору. Згідно п. 3.1. договору, ціна продукції є договірною і включає вартість поставки продукції до відповідного пункту призначення та закріплюється сторонами у відповідних накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. Відповідно до п. 4.3. договору, приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін. Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата поставленої партії продукції здійснюється відповідачем протягом 5-ти банківських днів після отримання відповідачем у власність відповідної партії продукції, що підтверджується відповідною накладною. У пункті 6.5. договору, сторони передбачили, що у випадку наявності заборгованості по оплаті продукції поставленої згідно умов даного договору, позивач зараховує оплату за продукцію, незалежно від призначення платежу, першочергово для погашення заборгованості та штрафних санкцій, а залишок зараховує в рахунок оплати за партії продукції, по яким заборгованість відсутня. Згідно п. 8.5. договору, у разі прострочення оплати за поставлену продукцію понад 30 календарних днів, відповідач додатково повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 423  542,51 грн., а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи). Відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково у сумі 387  293,59 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 36  248,92 грн. Крім того, 26.06.2014 р. відповідач погасив частково наявну заборгованість, сплативши позивачеві 9  747,19 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №603 від 25.06.2014 р. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 30  126,62 грн., з урахуванням нарахованого штрафу у розмірі 3  624,89 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №01/07-7 від 01.07.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки. Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив товар відповідачеві вартістю 423  542,51 грн., який прийнятий останнім без зауважень по видатковим накладним. Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав. Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 6.1. договору, обов'язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 36  248,92 грн. настав з моменту підписання видаткових накладних та повинен бути виконаний протягом 5 банківських днів, тобто до 15.04.2014 р. (враховуючи, що остання видаткова накладна датована 07.04.2014 р.). Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки №01/07-7 від 01.07.2013 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 26  501,73 грн. - основної заборгованості. Крім того, позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 3  624,89 грн. за прострочення оплати поставленого товару більш ніж на 30 календарних днів. Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності   учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського   зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3  624,89 грн. штрафу. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.   Враховуючи наведене, керуючись   ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геобуд Компані" (02232, м. Київ, пр-т. Маяковського, буд. 68, оф. 233, ідентифікаційний код - 36939898), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" (03680, м. Київ, вул. Трутенко, буд. 6, кімн.13, ідентифікаційний код - 38684795) 26 501 (двадцять шість тисяч п'ятсот одну) грн. 73 коп. - основного боргу, 3  624 (три тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 89 коп. - штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.   Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повний текст рішення складено: 21.08.2014 р.         Суддя                                                                                                          Бондарчук В.В.