Рішення

від 21.08.2014 по справі 911/2852/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р. Справа № 911/2852/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лефарм»

до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»

про стягнення 113857,92 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Гаврилюк М.В., довір. б/н від 09.07.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лефарм» (далі - ТОВ «Лефарм», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (далі - ПрАТ «Альба Україна», відповідач) про стягнення 113857,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору купівлі-продажу № 04/11 від 15.03.2011 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 100116,00 грн. основного боргу, 5570,82 грн. пені, 7208,35 грн. інфляційних втрат, 962,75 грн. 3% річних, а також 2277,16 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 31.07.2014 р. та 21.08.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 31.07.2014 р. та 21.08.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.08.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

15.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лефарм» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 04/11, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передавати лікарські засоби та вироби медичного призначення (у подальшому - «товар») у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати їх на умовах договору.

Доказом передачі товару у власність покупця є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, оформлені належним чином (п. 3.6 договору).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору покупець проводить оплату поставленого товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться на умовах відстрочення платежу на 20 календарних днів з дати підписання видаткових накладних. За спільною згодою сторони можуть встановлювати інші умови оплати кожної товарної партії.

Згідно з п. 6.1 договору товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем п. 5.2 та 5.4, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунків за кожен день заборгованості.

ТОВ «Лефарм» на виконання умов договору № 04/11 від 15.03.2011 р. було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 100116,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000003 від 15.03.2014 р., товарно-транспортною накладною № 3 від 13.03.2014 р. (копії - долучено до матеріалів справи, оригінали - оглянуто судом).

Факт отримання товару підтверджується також відповідною довіреністю № А52823 від 13.03.2014 р., копію якої долучено до матеріалів справи, а оригінал оглянуто судом, виданою ПрАТ «Альба Україна» на отримання товару від ТОВ «Лефарм», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

ТОВ «Лефарм» було направлено на адресу ПрАТ «Альба Україна» претензію № 1 від 11.06.2014 р. на суму 103566,57 грн., з яких 100116,00 грн. - основний борг та 3450,57 грн. - пеня.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором купівлі-продажу № 04/11 від 15.03.2011 р. в сумі 100116,00 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати отриманого за договором купівлі-продажу № 04/11 від 15.03.2011 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 04/11 від 15.03.2011 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 100116,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 5570,82 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно з 10.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем п. 5.2 та 5.4 договору, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунків за кожен день заборгованості.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 5570,82 грн. за період з 14.03.2014 р. до 08.07.2014 р. на суму 100116,00 грн.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 5.2 договору, відповідно до якого оплата кожної товарної партії проводиться на умовах відстрочення платежу на 20 календарних днів з дати підписання видаткових накладних, прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за накладною № РН-0000003 від 15.03.2014 р. починається з 03.04.2014 р.

Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з урахуванням встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за вказаною накладною, періоду нарахування пені, заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня з простроченої суми в розмірі 2877,31 грн. за період з 03.04.2014 р. до 08.07.2014 р. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 962,75 грн. за період з 14.03.2014 р. до 08.07.2014 р. на суму 100116,00 грн.

Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом з урахуванням встановленого вище початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за вказаною накладною, періоду нарахування 3% річних, заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних з простроченої суми в розмірі 485,49 грн. за період з 03.04.2014 р. до 08.07.2014 р. на суму 100116,00 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми 3% річних суд відмовляє.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 7208,35 грн. за період з квітня 2014 року до травня 2014 року на суму 100116,00 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лефарм».

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100, код 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лефарм» (04053, м. Київ, Львівська площа, 4, кв. 3, код 37355925) - 100116 (сто тисяч сто шістнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 2877 (дві тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 31 коп. пені, 7208 (сім тисяч двісті вісім) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 49 коп. 3% річних, 2213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн. 74 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 26.08.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна