Рішення

від 22.07.2014 по справі 922/2074/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р.Справа № 922/2074/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Комунального закладу охорони здоров"я "Харківська міська клінічна лікарня № 30", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Богодухів про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - Чистякової Н.В., довіреність № 1361 від 23.12.2013 р.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2014 року Комунальний заклад охорони здоров"я "Харківська міська клінічна лікарня № 30", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов"язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, м. Богодухів, повернути позивачу майно: топчан - 6 шт, крісло м"яке - 1 шт, стіл виробничий для харчового блоку - 6 шт., загальною вартістю 5728 грн., що було передано на відповідальне зберігання відповідно до договору зберігання № 04/08 від 11.11.2008 р. та накладної № 1-00000018 від 11.11.2008 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11 червня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 червня 2014 року було відкладено розгляд справи на 24 червня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2014 року було відкладено розгляд справи на 03 липня 2014 року.

24 червня 2014 року представник позивача надав заяву про відкладення розгляду справи, у зв"язку з зайнятістю у іншому судовому процесі в апеляційному суді Харківської області та необхідністю надання додаткових документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 липня 2014 року було відкладено розгляд справи на 15 липня 2014 року.

03 липня 2014 року представник позивача надав заяву про зміну предмету позову, якій просив суд стягнути з відповідача 5728 грн. збитків та 1827 грн. судового збору.

Судом прийнято заяву до розгляду та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2014 року було відкладено розгляд справи на 22 липня 2014 року.

22 липня 2014 року представник позивача у судовому засіданні підтримував змінені позовні вимоги.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

З адреси відповідача до суду повернулись ухвали від 29.05.2014 р. та від 11.06.2014 р. з відміткою:"за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 18 червня 2014 року юридична адреса відповідача - 62101, АДРЕСА_1, саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві.

Крім того, позивачем було надано до матеріалів справи докази направлення ухвали суду від 15.07.2014 р. кур"єрською доставкою.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

11 листопада 2008 року між Комунальним закладом охорони здоров"я "Харківська міська клінічна лікарня № 30", м. Харків (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Богодухів (відповідач) був укладений договір № 04/08, у відповідності до умов якого позивач передає, а відповідач, в свою чергу, приймає на відповідальне зберігання майно. П. 1.2 сторони визначили дату передачі товару на зберігання - 11 листопада 2008 року. П. 1.3 договору сторони домовились про строк передачі товару - до: повернення за вимогою позивача, не раніше - 01.04.2009 р.

Згідно п. 11.1 договору, прийом товару відповідачем від позивача здійснюється на підставі накладної.

На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу майно на зберігання на суму 101800 грн., що підтверджується накладною № 20 від 11.11.2008 року, яка підписана обома сторонами та скріплена печатками.

Відповідач у своєму листі від 10.11.2011 р. зазначив, що у нього на зберіганні відповідно до договору зберігання від 11.11.2008 р. № 04/08 знаходилось майно, яке при транспортуванні було пошкоджено та прийшло у негідність, а саме: топчани в кількості 6 шт., крісло м"яке, 1 шт..; столи виробничі для харчового блоку, 6 шт., та зобов"язується в строк до 31.12.2012 р. поновити пошкоджене майно або відшкодувати його вартість.

Позивач зазначає, що відповідач частково повернув майно, а до вказаного договору між сторонами була укладена додаткова угода від 07.12.2011 р., відповідно до якої відповідач зобов"язаний 31.12.2012 р. передати залишок майна, а саме: топчани в кількості 6 шт., крісло м"яке, 1 шт..; столи виробничі для харчового блоку, 6 шт., загальною вартістю 5728 грн.

Проте відповідач майно не повернув, у зв"язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з листами від 06.11.2013 р. та від 27.02.2013 р. про повернення майна або відшкодування його вартості, що підтверджується поштовими чеками № 3895, № 8626.

Внаслідок того, що відповідач у своєму листі від 10.11.2011 р. повідомив позивача про те, що вказане майно було пошкоджено та прийшло у негідність, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього 5728 грн. збитків, у розмірі пошкодженого майна.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав, суд виходить з наступного.

Предметом позову є вимога про стягнення 5728 грн. збитків на підставі ст. 951 Цивільного кодексу України та п. 1.1. договору зберігання № 04/08 від 07.12.2011р.(з урахуванням додаткової угоди від 07.12.2011 р.)

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо зберігання майна.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч.ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України).

Сторонами у договорі визначено строк зберігання - до 31.12.2012 р.

За приписом ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У відповідності з ч. 1 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

У п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України зазначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

В розумінні ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання договору зберігання № 04/08 від 11.11.2008 р. позивач передав відповідачу на зберігання майно на суму 101800 грн., що підтверджується накладною № 20 від 11.11.2008 р.; відповідач частково товар повернув та зобов"язався повернути залишену частину на суму 5728 грн. до 31.12.2012 р. відповідно до додаткової угоди від 07.12.2011 р.; станом на момент прийняття судового рішення відповідач позивачу спірний товар вартістю 5728грн. не повернув, вказаний товар був пошкоджений та прийшов у негідність, про що ним було зазначено у своєму листі та не спростовано під час розгляду справи належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду повернення спірного товару вартістю 5728 грн. позивачеві або відшкодування вартості вказаного товару за договором зберігання № 04/08 від 11.11.2008 р., вимога про стягнення 5728 грн. збитків є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню на підставі ст. 951 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ст. 629 936, 937, 950, 951, 953, ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (62101, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального закладу охорони здоров"я "Харківська міська клінічна лікарня № 30" (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 5/7, код 02003669, р/р № 35422002001994 в УДКСУ у м. Харкові, МФО 851011) 5728 грн. збитків та 1827 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.07.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова