Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/11300/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11300/14 13.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Північ" про стягнення 5915708,65 грн. Суддя Блажівська О.Є.

за участю представників:

позивача:Джамгуров Р.Б., за дов. №01-14/131 від 22.04.14 року до 22.04.17 року. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Північ" про стягнення 5 915 708,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 року порушено провадження по справі № 910/11300/14, розгляд справи призначено на 30.07.2014 року.

Разом з позовною заявою позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту майно, що належить відповідачу, та шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в сумі 5988788,65 грн. та на грошові кошти відповідача в сумі 5988788,65 грн., що знаходяться на рахунку № 2600801903421 в Центральній філії ПАТ "Кредобанк", МФО банку 325365.

Подана заява мотивована тим, що відповідачем ініційована процедура ліквідації та на даний час відповідач знаходиться в стані ліквідації, а тому зазначене ставить під сумнів можливість виконання відповідачем майбутнього рішення суду у даній справі.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Згідно із ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16 (далі - Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 цієї ж Постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд також зазначає, що при розгляді справ предметом позовних вимог яких є стягнення грошових коштів вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно доцільне лише у разі відсутності у боржника грошових коштів.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що не зазначаючи та не надаючи доказів в підтвердження того, що у відповідача відсутні грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог, а також не визначаючи на яке саме майно (його найменування, ідентифікуючі ознаки та місцезнаходження) відповідача необхідно накласти арешт, такий захід до забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача не є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається, оскільки позивачем в позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів та не спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення справи по суті і не забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Крім того, заявляючи вимогу про вжиття такого заходу до забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача, позивач не зазначає та не подає доказів того, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а саме лише посилання в поданій ним заяві на те, що відповідач перебуває в процесі ліквідації не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" про забезпечення позову.

30.07.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Клопотання про продовження строку розгляду справи судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку із клопотанням позивача строк розгляду справи продовжено на 15 днів та в зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, відповідно до п.1 п.2 ч.1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.08.2014 року.

13.08.14 року представник позивача у судове засідання з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що відповідачу ухвала суду про порушення провадження у справі від 10.06.2014 року у справі № 910/11300/14 направлена на юридичну адресу, що також підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.06.2014 року № 18771486, однак, було повернуто поштовою установою з відміткою: "за закінченням встановленого строку зберігання", а також враховуючи те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2014 року надав суду усні пояснення по суті справи, позов підтримав у повному обсязі.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на постачання природного газу для власних потреб від 06.12.2012 року № 01/01/2013-Г (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є постачання природного газу постачальником - відповідачем, споживачу - позивачу, який зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується передати, а споживач оплатити та прийняти природний газ в 2013 році в обсязі 66000,00 тис. куб.м.

Ціна природного газу, який поставляється споживачу, на травень 2013 року становить 3440,08 грн. за 1000 куб.м. газу, крім того ПДВ 20% 688,02 грн. зазначена ціна є динамічною. У випадку збільшення або зменшення офіційного курсу НБУ гривні до долара США, ЕВРО, ціна на природний газ по цьому договору визначається сторонами без додаткового узгодження (п. 5.1 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 08.05.2013 року до договору).

Згідно п. 5.7 договору кінцева вартість газу визначається, згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі природного газу за фактично спожитий природний газ.

Якщо сума зробленої оплати перевищує вартість поставленого газу в звітному місяці, то різниця між вартістю поставленого газу в звітному місяці і сумою зробленої оплати зараховується в рахунок оплати постачання природного газу в наступному місяці (п. 5.9 договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в порядку розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п. 9.1 договору).

Додатковою угодою № 5 від 24.12.2013 року до договору (далі - додаткова угода № 5 до договору) сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 5 до договору, у зв'язку із виникненням спірних правовідносин по договору № 01/01/2013-Г від 06.12.2012 року щодо належного виконання сторонами умов даного договору в 2013 році та заявленою постачальником претензією вих. № 01/12/2013 від 06.12.2013 року, сторони домовились продовжити співпрацю та врегулювати спір у досудовому порядку на умовах даної додаткової угоди.

Положеннями п. 2 додаткової угоди № 5 до договору визначено, що сторони домовились, що споживач до 31.12.2013 року зобов'язується сплатити на користь постачальника штраф за несвоєчасну оплату за наведений плановий ліміт у розмірі 5% від вартості природного газу у відповідному періоді у якому відбулось порушення умов даного договору. Загальна сума штрафу складає 4252766,60 грн.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 5 до договору для врегулювання відносин газопостачання по договору № 01/01/2013-Г від 06.12.2012 року та враховуючи суму передплати споживачем грошової суми за природний газ у розмірі 9566055,00 грн. сторони домовились врегулювати відносини заборгованості постачальника, що виникла наступним чином: постачальник ззобовязується повернути частину передплати споживача грошовими коштами у розмірі 4252766,60 грн. та сплатити грошові кошти на користь споживача до 31.12.2013 року; постачальник зобов'язується на іншу частину передплати у розмірі 5313288,40 грн. поставити споживачу природний газ у обсязі 1326854 м3 по ціні 4004,425 грн. за 1 тис.м3 згідно наступного графіку: січень 2014 року - 250000 м3; лютий 2014 року- 250000 м3; березень 2014 року - 250000 м3; квітень 2014 року - 250000 м3; травень 2014 року - 250000 м3; червень 2014 року - 76854 м3.

Сторони договору домовились пролонгувати дію договору № 01/01/2013-Г від 06.12.2012 року до 31.12.2014 року, а в порядку розрахунків грошовими коштами - до 31.12.2013 року (п. 6 додаткової угоди № 5 до договору).

На виконання умов додаткової угоди № 5 до договору позивач сплатив на користь відповідача штраф у сумі 4252766,60 грн., а відповідач повернув позивачу частину, здійсненої ним, передплати в сумі 4252766,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 26.12.2013 по 31.12.2013 року.

Проте в порушення взятих на себе за додатковою угодою № 5 до договору зобов'язань щодо здійснення постачання природного газу в період з січня 2014 року по червень 2014 року в обсязі 1326854 куб.м. на загальну суму 5313288,40 грн. відповідач не виконав, позивачу природній газ взагалі не поставив.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 25.03.2014 року № 01-14/719, яким повідомив про те, що тривале (починаючи з січня 2014 року) невиконання відповідачем власних зобов'язань щодо постачання позивачу природного газу не дає можливості підприємству позивача повноцінно здійснювати господарську діяльність, та в свою чергу порушує його інтереси, та є порушенням вимог ст. 193 ГК України, в зв'язку з чим повідомив про те, що зазначене постачання природного газу втратило інтерес для позивача, та вимагав повернути до 03.04.2014 року грошові кошти в сумі 5313288,40 грн., що становлять передплату за договором. Факт надіслання зазначеної вимоги підтверджується фіскальним чеком УДППЗ "Укрпошта" від 25.03.2014 року № 2383, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Однак, відповідач вказану вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення.

Отже, відповідач в порушення своїх зобов'язань оплачений позивачем природний газ на загальну суму 5313288,40 грн. не поставив, зазначену суму грошових коштів попередньої оплати не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 670 ЦК України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 ст. 693 зазначеного кодексу встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги те, що на час розгляду справи відповідач свої зобов'язання щодо поставки у повному обсязі оплаченого позивачем природного газу не виконав, доказів протилежного відповідач суду не надав, попередню оплату в розмірі 5313288,40 грн. не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5313288,40 грн. - попередньої оплати є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем було порушено строки виконання зобов'язання щодо повернення попередньої оплати за природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за квітень 2014 року становлять 175338,52 грн., 3% річних за період з 04.04.2014 року по 03.06.2014 року за 61 день прострочення становлять 26639,23 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично правильним та відповідає вимогам законодавства, а відтак підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 11.2 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу від 01.11.1994 року № 355, відповідно до якого за недопоставку природного газу з вини газопостачальної , газозбутової організації згідно з укладеними договорами, останні сплачують споживачу пеню в розмірі 8 відсотків від вартості природного газу, недопоставленого у визначений договором термін, просить стягнути з відповідача за непоставлений з січня по травень 2014 року природний газ на загальну суму 5005531,25 грн., пеню, яка за розрахунком позивача складає 400442,50 грн.

В той же час, суд зазначає, що наказ Державного комітету України по нафті і газу від 01.11.1994 року № 355 "Про затвердження Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України" втратив чинність на підставі Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 20.09.2013 року № 683 "Про визнання таким, що втратив чинність наказу Державного комітету України по нафті і газу від 01 листопада 1994 року № 355".

Дослідивши положення договору, укладеного між сторонами у справі, судом встановлено, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання щодо своєчасного постачання природного газу, як сплата неустойки у вигляді пені, сторони договору при його укладанні не встановили і як наслідок положення даного договору його не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки сторонами договору не встановлений такий вид забезпечення виконання зобов'язання щодо своєчасного постачання відповідачем природного газу як пеня, то позовні вимоги про стягнення з відповідача за несвоєчасне постачання природного газу пені в сумі 400442,50 грн. є безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5313288,40 грн. попередньої оплати, 175338,52 грн. інфляційних втрат та 26639,23 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Північ" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 145 А, ідентифікаційний код 36468914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 16/13, кв. 3, ідентифікаційний код 31076956) 5313288 (п'ять мільйонів триста тринадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 40 коп. - попередньої оплати, 175338 (сто сімдесят п'ять тисяч триста тридцять вісім) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 26639 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 23 коп. 3% річних, 68133 (шістдесят вісім тисяч сто тридцять три) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено: 18.08.2014 року.

Суддя Блажівська О.Є.