Рішення

від 19.08.2014 по справі 910/13089/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13089/14 19.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цембудсервіс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Радабудсервіс»

Про стягнення 426 050,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 - по дов. № б/н від 03.06.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цембудсервіс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Радабудсервіс» 426 050,00 грн. безпідставно набутих коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач платіжними дорученнями № перерахував відповідачу кошти в загальному розмірі 426 050,00 грн. в якості оплати за консультативні та бухгалтерські послуги згідно договорів № 01/06/11 від 01.06.2011 та № 06/03/11 від 01.05.2011. Проте, жодних договорів із відповідачем позивач не укладав та жодних послуг у відповідача не замовляв та відповідач ніяких послуг не надавав, а тому кошти в розмірі 426 050,00 грн. утримуються безпідставно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 порушено провадження у справі № 910/13089/14 та призначено справу до розгляду на 17.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13089/14 від 17.07.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.07.2014, розгляд справи був відкладений на 19.08.2014.

Позивач в судовому засіданні 19.08.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 19.08.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.07.2014 та ухвали від 17.07.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Лєскова, 3, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.07.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт з ухвалою від 03.07.2014 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку Київ-11 з довідкою форми-20 без вручення адресату.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 19.08.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно наступних платіжних доручень позивачем на рахунок відповідача було перераховано кошти в загальному розмірі 426 050,00 грн. з призначенням платежу «оплата за бухгалтерські або консультативні послуги згідно договорів № 01/06/11 від 01.06.2011 та № 06/03/11 від 01.05.2011»:

№ 2293 від 07.07.2011 на суму 50 950,00 грн.,

№ 2319 від 13.07.2011 на суму 27 000,00 грн.,

№ 2395 від 03.08.2011 на суму 55 000,00 грн.,

№2546 від 16.09.2011 на суму 70 000,00 грн.,

№ 2571 від 21.09.2011 на суму 46 500,00 грн.,

№ 2606 від 28.09.2011 на суму 38 000,00 грн.,

№ 2617 від 30.09.2011 на суму 36 000,00 грн.,

№ 2650 від 11.10.2011 на суму 40 000,00 грн.,

№ 2655 від 12.10.2011 на суму 10 000,00 грн.,

№ 2777 від 21.11.2011 на суму 52 600,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач обумовлені в платіжних дорученнях послуги не надавав та між сторонами договори за № 01/06/11 від 01.06.2011 та № 06/03/11 від 01.05.2011 не укладались, а тому відповідач має повернути грошові кошти в розмірі 426 050,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язковість письмової форми до договорів про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідачем доказів в підтвердження наявності укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цембудсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Радабудсервіс» в будь-якій формі договорів про надання консультативних або бухгалтерських послуг, в тому числі за № 01/06/11 від 01.06.2011 та № 06/03/11 від 01.05.2011, не подано.

Доказів в підтвердження надання позивачу відповідних послуг на вказані суми відповідачем також не подано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних правовідносин щодо надання бухгалтерських або консультативних послуг.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно . Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 426 050,00 грн. коштів, сплачених на підставі договорів, які не укладались за послуги, які фактично надані не були та утримуються відповідачем безпідставно.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи позивач з вимогою про повернення коштів в розмірі 426 050,00 грн. до відповідача не звертався.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цембудсервіс» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 6 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача, оскільки

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони , або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

03.06.2014 між позивачем та Адвокатським бюро «Приймак та партнери» укладений договір про надання правової допомоги, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання надати правову допомогу позивачу. Договором визначено, що для надання правової допомоги бюром призначено адвоката ОСОБА_1

Згідно акту виконаних робіт від 16.07.2014 вбачається, що адвокат ОСОБА_1 надав позивачу послуги з правової допомоги на суму 6 000,00 грн. Як вбачається з платіжного доручення № 429 від 11.06.2014 позивач перерахував на рахунок бюро кошти в розмірі 6 000,00 грн. (оплата за юридичні послуги згідно договору від 03.06.2014).

Підтвердженням того, що ОСОБА_1 адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 25.10.2011.

Відповідно до п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Радабудсервіс» (м. Київ, вул. Лєскова, 3, код ЄДРПОУ 37318176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цембудсервіс» (м. Київ, вул. Чапаєва, 7-Б, код ЄДРПОУ 39073034) безпідставно набуті кошти в розмірі 426 050 (чотириста двадцять шість тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп., 8 521 (вісім тисяч п'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Повне рішення складено 26.08.2014.

СуддяВ.В. Сівакова