Рішення

від 30.01.2007 по справі 8/7619

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/7619

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" січня 2007 р.Справа № 8/7619

За позовом  відкритого акціонерного товариства „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” смт. Меджибіж Летичівського району

до приватного підприємства „Євроенерджі-АВТО” м. Хмельницький

про стягнення 30822грн.12коп.

                                                                                    Суддя Степанюк А.Г.

Представники сторін:

Від позивача – Жданкіна  Л.К. –за довіреністю  №12 від 18.12.2006р.

Від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі частини авансового платежу в сумі 17123грн.40коп. –вартість недопоставленого товару; 13698грн.72коп. пені по договору №4 від 03.03.2006р.

         Відповідач повноваженого представника  в судове засідання не направив,   відзив на позов не надав та позовні вимоги не оспорив, а тому  відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній документами.                          

        В судовому засіданні позивач відповідно до ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 13698грн.72коп. пені, оскільки відповідачем погашено збитки у розмірі 17123грн.40коп. Дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та приймається судом до уваги.

         Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:  

03 березня 2006 між  ВАТ „Хмельницькрибгосп" та ПП „Євроенерджі-АВТО" року було укладено договір №4, у відповідності до якого відповідач зобов'язувався продати позивачу 200 тон макухи соняшникової звичайної по ціні 540грн, на загальну суму 108000грн. Відповідач в свою чергу зобов'язувався поставити продукцію після здійсненої позивачем 50% передоплати.

На виконання п.2.1. договору позивач 14 березня 2006 року платіжним дорученням №188 провів попередню оплату 54000грн, що складає 50% від суми договору.

Відповідач протягом 15-17 травня 2006 року відповідно до видаткових накладних  №№РН-0000046, РН-0000047, РН-000044 поставив продукції загальною кількістю 68290кг на 36876грн.60коп.

Прострочення відповідачем поставки продукції на 5 місяців призвело до втрати позивачем інтересу до подальшого виконання договору №4 від 03.03.2006р.

19 вересня 2006 року позивач направив відповідачу лист, в якому вказав про порушення останнім договірного зобов'язання та просив здійснити повернення отриманих грошових коштів. Відповідач відповіді на означений лист не надав, законну вимогу позивача не виконав, строк передбачений ч.2 ст.530 ЦК України порушив.

Листом №1136 від 30.11.2006р. позивач повторно повідомив відповідача про те, що відмовляється від договору і просив у строк до 10.12.2006р. повернути грошові кошти та сплатити пеню за порушення строку поставки.

Фактично позивач здійснив передоплату відповідачу в сумі 54000грн, а отримав продукції лише на 36876,6грн, отже відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки в сумі фактично понесених затрат, що становлять 17123грн.40коп.

Станом на день подання позову до суду відповідач зобов'язання по поверненню грошових коштів не виконав.

Проте, в судовому засіданні позивачем надано виписку із банківського рахунку за 10.01.2007р., згідно якої відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 17123грн.40коп. в рахунок погашення збитків по договору №4 від 03.03.2006р.

Відповідно до п.4.2 договору у разі невиконання, або неналежного виконання умов цього договору, в тому числі за зміну, або розірвання договору в односторонньому порядку, кожна із сторін несе перед іншою стороню майнову відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 1% за кожен день прострочки.

Так, позивачем на підставі п.4.2 договору та ч.1 ст.624, ч.1 ст.550 ЦК України нараховано пеню у розмірі 13698грн.72коп. за період з 27.09.2006р. по 15.12.2006р.

         Аналізуючи матеріали справи і оцінюючи їх сукупності судом враховується наступне:   

            У відповідності до п.2.1 ст.11, ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

         Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,   зобов'язується  передати  у

встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.  Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором  або  законом,  не  випливає  із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Пунктом  2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок  у  семиденний  строк  від  дня  пред'явлення

вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.     

           Згідно до ст. 612 ЦК України боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Боржник, який  прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо    внаслідок    прострочення    боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

        Оскільки відповідачем погашено борг після звернення позивача з позовом в суд, тому відповідно до п.1.1 ст.80 ГПК України в стягненні боргу у розмірі 17123грн.40коп. провадження у справі необхідно припинити.

        Згідно до ч.1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона підлягає стягненню у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

         Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право  на  неустойку  виникає  незалежно  від  наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.              

        Згідно ст.ст. 546,547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо  забезпечення   виконання   зобов'язання вчиняється у письмовій формі.          

        Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових  зобов'язань” платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При перерахунку пені нарахованої позивачем, судом встановлено, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 638грн.02коп. за період з 27.09.2006р. по 15.12.2006р.

         Позовні вимоги позивача про стягнення 638грн.02коп. пені відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам справи і підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.       

         Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та судові витрати покладаються на відповідача у розмірі пропорційному правомірно заявленим позовним  вимогам.

         Керуючись ст.ст.509,526,527,530,546,547,550,612,624,712 Цивільного кодексу України,ст.ст.1,45,47,33,44,49,п.1.1ст.80,ст.ст.82-85,116 Господарського процесуального Кодексу  України, СУД, -     

                                                 В  И   Р  І  Ш И  В   :

Позов відкритого акціонерного товариства „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” смт. Меджибіж Летичівського району до приватного підприємства „Євроенерджі-АВТО” м. Хмельницький задоволити частково.

        Стягнути з приватного підприємства „Євроенерджі-АВТО” (м. Хмельницький,  вул. Купріна, 54а, код 32929179) на користь  відкритого акціонерного товариства „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство”                        (смт. Меджибіж Летичівського району, вул. Калова, 58, код 00476808) 638грн.02коп. (шістсот тридцять вісім гривень 02коп.) пені, 177грн.61коп.  (сто сімдесят сім гривень 61коп.) державного мита та 60грн.18грн. (шістдесят гривень 18коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Видати  наказ.

         В частині стягнення збитків у сумі  17123грн.40коп. провадження у справі припинити.

        В решті суми позовних вимог відмовити.

                              Суддя                                                                      А.Г. Степанюк