Постанова

від 30.07.2014 по справі 804/9536/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 р. Справа № 804/9536/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняБурцевої Я.Е за участю представника позивача Давиденко Д.І. представника відповідача Хоміч Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними рішення, дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення від 23.06.2014 року № 12916/10/04-61-18-02 Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації з ПДВ з додатками за травень 2014 року податковою звітністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за травень 2014 року податковою звітністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+»;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняти до обліку та включити до баз даних Міністерства доходів і зборів України податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за травень 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+».

- встановити судовий контроль в порядку ст.. 267 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 48,49 Податкового кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при вчиненні оскаржуваних дій та винесенні оскаржуваного рішення

При цьому позивач зазначає, що подана ним декларація з ПДВ за травень 2014 року була оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідачем було порушено порядок подання та прийняття податкової звітності та безпідставно відмінено вже прийняту без жодних зауважень податкову декларацію з ПДВ з додатками за травень 2014 року. Прийняття відповідачем податкової декларації з ПДВ з додатками за травень 2014 року та надіслання у зв'язку з цим квитанції № 2 позивачу є доказом того, що податкова декларація подана без порушень вимог податкового законодавства та прийнята до баз даних ДПС.

У судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+» 17.06.2014 року було подано податкову декларацію з ПДВ з додатками за травень 2014 року засобами електронного зв'язку в електронній формі до відповідача, відправлення якої підтверджуються доданою до матеріалами справи квитанцією № 1.

Також, 17.06.2014 року позивачем було отримано квитанцію № 2 реєстраційний номер якої 9034526444, у відповідності до якої податкова декларація без заперечень прийнята відповідачем.

Проте, 23.06.2014 року відповідач надіслав позивачу лист № 12916/10/04-61-18-02, в якому повідомив, що надіслана позивачем засобами електронної пошти звітна податкова декларація з податку на додану вартість з травень 2014 року складена з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Податкового Кодексу та вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року за № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490. Таким чином, керуючись ст. 48.7 статті 48 Податкового податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податкової декларацією.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За змістом ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

У відповідності зі ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Крім того, відповідно до Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 року за № 516 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності, зазначених у пункті 4.7 Методичних рекомендацій, інспектори, що здійснюють приймання такої звітності, реєструють датою її фактичного отримання ОДПС. Така податкова звітність вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер. Факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП ЦОЕЗ, здійснюється її шифрування, після чого друга квитанція надсилається платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до ОДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції. У разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями пп. 48.3 - 48.4 ст. 48 Кодексу, такий орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Аналіз наведених нормативних приписів вказує на те, що якщо податкова декларація складена з порушенням норм податкового законодавства, то контролюючий орган повинен надіслати другу квитанцію про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 17.06.2014 року прийняв податкову декларації з ПДВ з додатками за травень 2014 року на підтвердження чого позивачем було отримано квитанцію № 2 за реєстраційним номером документа 9034526444.

Також суд звертає увагу на те, що зміст листа № 12916/10/04-61-18-02 від 23.06.2014 року, в якому відповідач повідомив позивача про відмову у прийнятті його податкової декларації, не відповідає вимогам ст. 48 Податкового кодексу України, оскільки не містить причини такої відмови.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової звітності позивача з податку на додану вартість за травень 2014 року податковою декларацією є обґрунтованими.

Водночас, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для їх суб'єктів. Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки в того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому (яким) його адресовано.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

За своїм змістом оскаржуваний лист № 12916/10/04-61-18-02 від 23.06.2014 року не є рішенням відповідача у розумінні процесуального закону, оскільки має інформаційний характер та не містить приписів чи розпоряджень суб'єкта владних повноважень.

За таких умов позовні вимоги про визнання протиправним рішення № 12916/10/04-61-18-02 від 23.06.2014 щодо невизнання податкової декларації з ПДВ з додатками за травень 2014 року податковою звітністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+» задоволенню не підлягають.

Пунктом 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Водночас, суд вважає, що необхідним заходом для належного захисту прав платника є зазначення у резолютивній частині судового рішення дати, з якої податкова декларація вважається поданою платником до органу державної податкової служби.

Відповідно до Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженому Наказом міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року за № 765 контроль за достовірністю відображення в інформаційній системі показників стану розрахунків платників, механізму виявлення, усунення та упередження випадків неповного, неправильного або несвоєчасного відображення облікових показників та некоректного формування зведених і звітних показників центральної бази даних забезпечується структурними підрозділами за закріпленими напрямами роботи. Використання в інформаційній системі спеціального кодування всіх операцій з обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску забезпечує на робочих місцях посадових осіб територіальних органів Міндоходів автоматизоване ведення інтегрованої картки платника та підтримання в актуальному стані інформаційної системи, яка дає змогу формувати звітність, довідкову інформацію тощо. За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо.

Отже, у позивача є в наявності матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані бази Міністерства доходів і зборів правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача включити до баз даних Міністерства доходів і зборів України податкову декларацію позивача є законними та обґрунтованими.

Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю в порядку ст. 267 КАС України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності з ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позовні вимоги - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, спрямовані на захист або поновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 267 суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є засобом судового контролю за виконанням судового рішення, який застосовується судом за власною ініціативою та розсудом і не може бути предметом позовних вимог.

За таких обставин, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за травень 2014 року податковою звітністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+».

Визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+» з податку на додану вартість з додатками за травень 2014 року такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+» у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, тобто 17.06.2014 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняти до обліку та включити до баз даних Міністерства доходів і зборів України податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за травень 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАЛ+» (код ЄДРПОУ 37463241) судовий збір в сумі 36,54 грн. (тридцять шість гривень, 54 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2014 року

Суддя О.В. Серьогіна