Рішення

від 06.08.2014 по справі 908/2585/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/59/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2014 Справа № 908/2585/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянськбудтрест" (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, буд. 3А)

до відповідача Виконавчого комітету Карло-Марксівської сільської ради Бердянського району Запорізької області (71133, Запорізька область, Бердянський район, с. Карла Маркса, вул. Леніна, буд. 9)

про стягнення 127726,74 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Пеньков О.Ю., довіреність б/н від 03.06.2014 р.

Від відповідача: Приймак В.І. - керівник довідка № 662458 від 14.01.2013 р.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянськбудтрест" до Виконавчого комітету Карло-Марксівської сільської ради Бердянського району Запорізької області про стягнення 127726,74 грн., які складаються з 105548,40 грн. основного боргу за договором підряду № 10 від 28.09.2013 р., 12797,54 грн. втрат від інфляції, 2160,13 грн. - 3 % річних та 7220,67 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2585/14, присвоєно номер провадження справи 32/59/14, з призначенням судового засідання на 06.08.2014 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умовами договору підряду № 10 від 28.09.2013 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.08.2014 р. визнав суму 105548,40 грн. основного боргу за договором підряду № 10 від 28.09.2013 р., 12797,54 грн. втрат від інфляції, 2160,13 грн. - 3 % річних, проти стягнення пені заперечив.

За клопотанням представників сторін судове засідання велось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 06.08.2014 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 10 (надалі - договір).

В п. 1.1 договору сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач (підрядник) бере на себе зобов'язання виконати: інноваційні енергоефектні заходи у ФАП № 1 с. Карла Маркса Термомодернізація будівлі з встановленням конденсаційного газового котла та капітальний ремонт системи гарячого водопостачання та опалення з встановленням системи сонячних колекторів. Повний перелік робіт, їх вартість обумовлюються в кошторисі, який є невід'ємною частиною цього договору. Відповідач (замовник) зобов'язується надати позивачу будівельний майданчик, узгодити кошторис, забезпечити приймання робіт по об'єкту та оплатити їх вартість.

Сторонами був погоджений та підписаний локальний кошторис до договору.

В пункті 1.4 договору сторони визначили, що початок виконання робіт встановлюється з моменту внесення обумовленої в п. 2.1. цього договору передплати, за умови своєчасного надання відповідачем будівельного майданчика і може бути змінений за домовленістю сторін цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість робіт за цим договором складає 105548 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ - 17591 грн. 40 коп.

28.09.2013 року сторонами була погоджена та підписана договірна ціна до договору.

На виконання умов договору позивачем були виконані обумовлені сторонами підрядні роботи на суму 105548,40 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт КБ-2В за листопад 2013 року, а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт № КБ-3 від 05.11.2013 року.

Роботи були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, акт приймання виконаних робіт був підписаний та скріплений печатками сторін 05.11.2013 року.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата робіт здійснюється відповідачем протягом трьох банківських днів після приймання робіт по об'єкту, виконаних позивачем, і підписання акту приймання - передачі виконаних робіт сторонами цього договору.

Роботи були прийняті відповідачем, акт приймання - передачі виконаних робіт був підписаний сторонами договору 05.11.2013 року.

З урахуванням положень п. 2.2 договору, оплата робіт здійснюється відповідачем наступним чином:

- передплата у розмірі 30% від вартості робіт, визначеної в п. 2.1. цього договору;

- остаточний розрахунок протягом трьох банківських днів після приймання робіт по об'єкту, виконаних підрядником, і підписання акту прийому -передачі виконаних робіт сторонами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав: виконав підрядні роботи, надав відповідачу документи для їх оплати, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином: прийняв підрядні роботи, але не оплатив.

Заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи в сумі 105548,40 грн.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи в суді відповідач не сплатив заборгованість за виконані підрядні роботи в сумі 105548,40 грн., що підтверджується матеріалами справи та підтверджено сторонами в акті звірки взаєморозрахунків сторін від 01.08.2014 р. (копія міститься в матеріалах справи).

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 105548,40 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню

Згідно п. 4.1 договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати за період з грудня 2013 року по червень 2014 року в сумі 12797,54 грн. та 3 % річних в сумі 2160,13 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в зв'язку з інфляційними процесами в державі.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, тому з відповідача підлягають стягненню 12797,54 грн. грн. витрат від інфляції та 2160,13 грн. - 3% річних.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 7220,67 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що при простроченні строків строків виконання обов'язків за цим договором винна сторонам сплачує іншій строні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від узгодженої сторонами суми вартості зобов'язання за кожний день прострочення.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно. Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 7220,67 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо стягнення неустойки суд враховує: причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, майновий стан сторін, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, та приходить до наступних висновків.

Статті 614 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України передбачають, що особа за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зважаючи на ступінь вини у порушенні зобов'язання, та невідповідність розміру пені наслідкам порушення, майновий стан сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача і застосувати п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача в розмірі 100 грн.

З урахуванням того, що суд зменшив розмір неустойки, виходячи з повноважень наданих п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянськбудтрест" до Виконавчого комітету Карло-Марксівської сільської ради Бердянського району Запорізької області про стягнення 127726,74 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Карло-Марксівської сільської ради Бердянського району Запорізької області (71133, Запорізька область, Бердянський район, с. Карла Маркса, вул. Леніна, буд. 9, код ЄДРПОУ 04351966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянськбудтрест" (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, буд. 3А, код ЄДРПОУ 33609949) 105548 (сто п'ят тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 40 коп. основного боргу, 12797 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 54 коп. втрат від інфляції, 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 13 коп. - 3% річних, 100 (сто) грн. 00 коп. пені, 2554 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 52 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "11" серпня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.