Рішення

від 21.08.2014 по справі 243/2567/14

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 243/2567/14

Справа № 2/243/1244/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2014 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Кузнецова Р.В.

при секретарі - Денисенко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українсько-польського Товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Україна», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», за участі третьої особи: ОСОБА_2, про стягнення шкоди, завданої злочином, -

В С Т А Н О В И В :

31 березня 2014 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 із позовом до Українсько-польського Товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Україна», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», про стягнення шкоди, завданої злочином. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 23 серпня 2013 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_2, маючи при собі подорожній лист № 23/08/47, керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить Українсько-польському Товариству з обмеженою відповідальністю «Віко-Україна» та рухаючись по проїжджій частині автодороги «Добропілля - Красний Лиман», зі сторони с. Райгородок Слов'янського району, в напрямку м. Красний Лиман Донецької області, вслід за автомобілем марки Mercedes Benz ML, який рухався попереду, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно сподіваючись на уникнення дорожньо-транспортної пригоди, порушуючи п. 2.3 «б», п. 13.1, п. 1.1 розділу Дорожня розмітка Правил дорожнього руху України, будучи неуважним, належним чином не слідкуючи за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміни, на ділянці 181 км + 470 м вищевказаної дороги, об'єктивно сприймаючи зниження швидкості автомобілем Mercedes Benz ML, не додержався безпечної дистанції руху, яка у даній дорожній обстановці повинна була забезпечити можливість безпечної зупинки керованого ним автомобіля при застосуванні заході гальмування, не переконавшись у безпеці пересік, вузьку суцільну смугу горизонтальної дорожньої розмітки та виїхав на зустрічну полосу руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по своїй полосі у зустрічному напрямку, тим самим порушивши вимоги п. 1.1 розділу 34, п. 14.2 «в» Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля НОМЕР_2 та її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, був смертельно травмований, водій автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_4 та пасажир даного автомобіля ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості.

Вважає, що протиправними діями водія ОСОБА_2, як співробітником підприємства УП ТОВ «Віко-Україна», їй спричинено моральну шкоду у розмірі 150000,00 грн., яка виражається у тому, що вона зазнала та продовжує зазнавати сильні моральні страждання через передчасну смерть свого сина, який був для неї найближчою людиною, її майбутньою опорою та опорою всієї сім'ї. Мислі про те, що вона втратила сина, пригнічують її, вона зазнала сильного стресу, в неї розладилась нервова система. В результаті протиправних дій ОСОБА_2 вона витрачає свій час на відвідування міліції, адвоката, експерта, лікаря та суду, що завдає їй додаткові незручності, внаслідок чого порушено звичний для неї ритм життя. У зв'язку з даними обставинами у неї загострився сердечних біль, виник розлад сну, з'явився головний біль, безсоння, відчуття неспокою, стан депресії, роздратованість, хоча раніше у неї такого не спостерігалось. На теперішній час відповідачі ні матеріальну, ні моральну шкоду завдані їй, у добровільному порядку в повному обсязі не відшкодували, у зв'язку з чим вона змушена звертатись до суду із позовною заявою.

Тому, просить суд стягнути у солідарному порядку з ПрАТ «СК «Провідна» та УП ТОВ «Віко-Україна» на її користь 150000,00 грн. в рахунок погашення моральної шкоди, а також стягнути на її користь з відповідачів судові витрати, пов'язані із отриманням нею правової допомоги у розмірі 2000,00 грн.

Позивач та її представник ОСОБА_7 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача УП ТОВ «Віко-Україна»Полупан Д.А. пояснив, що одразу після події ДТП підприємство УП ТОВ «Віко-Україна» направило свого представника до постраждалої ОСОБА_5, який в той час перебував у районній лікарні м. Красний Лиман. Матеріальну шкоду позивачу відшкодовано у повному обсязі і без участі страхової компанії - за першої необхідності та за першою вимогою. Представник підприємства Полупан Д.А. постійно підтримував зв'язок з позивачем та щоденно цікавився станом здоров'я її сина. Також було надано допомогу у організації та проведенні поховання. Крім того, вказав, що провина підприємства у виниклій ДТП відсутня, оскільки автомобіль був повністю справним, водій був забезпечений усією необхідною для поїздки документацією. Таким чином, незважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу Skoda Octavia А5 реєстраційний номер НОМЕР_3 застрахована у відповідності зі страховим полісом № АВ/8931840 від 12 лютого 2013 року та додатковим договором № 2 від 21 лютого 2013 року до Генеральної угоди № 39/3916187/1305/12 від 17 грудня 2012 року, керівництво підприємства поставилось із розумінням до трагедії, що сталася, узявши на себе зобов'язання відшкодувати спричинену джерелом підвищеної небезпеки шкоди усім постраждалим замість страхової компанії. У разі виплати шкоди страховою компанією позивач змушена б була відвідувати страхову компанію, збирати квитанції та місяцями очікувати страхових виплат. В свою чергу УП ТОВ «Віко-України» повідомило СК «Провідну» про страховий випадок у встановленому законом порядку. Зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми моральної шкоди зі страхової компанії, яка не приймала участь у відшкодуванні шкоди від дорожньо-транспортної пригоди ні матеріально, ні морально.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Провідна» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, із заявою про перенесення розгляду справи не звертався.

Третя особа у судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення в частині стягнення суми моральної шкоди зі страхової компанії, у зв'язку з відшкодування матеріальної шкоди підприємством УП ТОВ «Віко-Україна» у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представник, представника відповідача, третю особу, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1, та вважає за належне частково їх задовольнити, з наступних підстав.

У судовому засіданні із достовірністю встановлено, що 23 серпня 2013 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_2, маючи при собі подорожній лист № 23/08/47, керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить Українсько-польському Товариству з обмеженою відповідальністю «Віко-Україна» та рухаючись по проїжджій частині автодороги «Добропілля - Красний Лиман», зі сторони с. Райгородок Слов'янського району, в напрямку м. Красний Лиман Донецької області, вслід за автомобілем марки Mercedes Benz ML, який рухався попереду, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно сподіваючись на уникнення дорожньо-транспортної пригоди, порушуючи п. 2.3 «б», п. 13.1, п. 1.1 розділу Дорожня розмітка Правил дорожнього руху України, будучи неуважним, належним чином не слідкуючи за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміни, на ділянці 181 км + 470 м вищевказаної дороги, об'єктивно сприймаючи зниження швидкості автомобілем Mercedes Benz ML, не додержався безпечної дистанції руху, яка у даній дорожній обстановці повинна була забезпечити можливість безпечної зупинки керованого ним автомобіля при застосуванні заході гальмування, не переконавшись у безпеці пересік, вузьку суцільну смугу горизонтальної дорожньої розмітки та виїхав на зустрічну полосу руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по своїй полосі у зустрічному напрямку, тим самим порушивши вимоги п. 1.1 розділу 34, п. 14.2 «в» Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля НОМЕР_2 та її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, був смертельно травмований, водій автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_4 та пасажир даного автомобіля ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості.

Вказані обставини підтверджені у судовому засіданні та об'єктивно вбачається із копії вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2014 року (а.с. 41-44), який набув законної чинності 14 березня 2014 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України закріплено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода,завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи,відшкодовується винною особою.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Покладення обов'язку відшкодувати шкоду на юридичну або фізичну особу полягає у тому, що працівник у даному випадку юридично втілює його волю. Таким чином, юридична або фізична особа реалізовує свою цивільну правоздатність та дієздатність, а також деліктоздатність, через дії працівника. За таких обставин, слід зазначити, що дії співробітника юридично сприймаються, як дії самої юридичної або фізичної особи. Таким же чином пояснюється й відповідальність замовника за шкоду, завдану підрядником, якщо при цьому останній діяв за завданням замовника, а також підприємницьких товариств або кооперативів за шкоду, завдану їх учасниками (членами) під час здійснення ними підприємницької діяльності або іншої діяльності.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде.

У відповідності до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно пояснень представника відповідача УП ТОВ «Віко-Україна» в судовому засіданні, підприємство звернулось до страховика - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», що підтверджується копією Повідомлення про настання події, проте у матеріалах справи відсутні будь-які документи або інші докази щодо здійснення страховиком страхової виплати, а так само і звернення позивачки до страховика, з метою отримання страхової виплати.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Вказаною нормою передбачено, що із заявою про страхове відшкодування може звертатись потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування. У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до страховика із відповідною заявою, отримання страхового відшкодування або відмови у здійсненні такої виплати, а отже, оскільки діючим законодавством не встановлено обов'язку потерпілої особи на першочергове звернення до страховика за страховою виплатою, з метою використання позасудового порядку вирішення спору, ОСОБА_1 реалізуючи свої законні права звернулась до суду. Зважаючи на викладені обставини, відповідач ПрАТ СК «Провідна» не може нести цивільну відповідальність, пов'язану із укладеними Генеральним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 39/3916187/1305/12 від 17 грудня 2012 року та Додатковою угодою № 1 від 12 лютого 2013 року між нею та УП ТОВ «Віко-України».

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, слід зробити висновок, що у даному випадку підлягає застосуванню саме порядок відшкодування шкоди спричиненої працівником у зв'язку із виконанням ним своїх трудових відносин, передбачений ст. 1172 ЦК України.

В розумінні статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Закон пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи, передбачених ст. 1167 ЦК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Зважаючи на те, що даним положенням закріплено відсутність будь-яких обмежень щодо розміру моральної, слід зауважити, що діючим законодавством не встановлено ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Позивач оцінює понесену нею моральну шкоду у розмірі 150000 грн. Так, згідно доводів викладених у позовній заяві, такий розмір завданої шкоди вона мотивує тим, що вона зазнала та продовжує зазнавати сильні моральні страждання через передчасну смерть свого сина, який був для неї найближчою людиною, її майбутньою опорою та опорою всієї сім'ї. Мислі про те, що вона втратила сина, пригнічують її, вона зазнала сильного стресу, в неї розладилась нервова система. В результаті протиправних дій ОСОБА_2 вона витрачає свій час на відвідування міліції, адвоката, експерта, лікаря та суду, що завдає їй додаткові незручності, внаслідок чого порушено звичний для неї ритм життя. У зв'язку з даними обставинами у неї загострився сердечних біль, виник розлад сну, з'явився головний біль, безсоння, відчуття неспокою, стан депресії, роздратованість, хоча раніше у неї такого не спостерігалось. На теперішній час відповідачі ні матеріальну, ні моральну шкоду завдані їй, у добровільному порядку в повному обсязі не відшкодували, у зв'язку з чим вона змушена звертатись до суду із позовною заявою.

Дані доводи позовної заяви приймаються судом до уваги, але зважаючи на те, що сума моральної шкоди спричиненої винними діями відповідача є необґрунтовано завищеною, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума у розмірі 75000 грн., що безумовно не може компенсувати моральну шкоду у повному обсязі, оскільки відсутні будь-які критерії майнового вираження зазнаваного позивачем болю, проте у повній мірі співпадає з глибиною та тривалістю страждань.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача УП ТОВ «Віко-України» моральну шкоду, завдану позивачу ОСОБА_1 у зазначеному вище розмірі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Так, при зверненні до суду позивачем судовий збір не сплачувався, у зв'язку зі звільненням останньої від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», проте виходячи з ціни позову - 150000,00 грн., його розмір має становити не більше 3750,00 грн.

Пунктом першим частини першої статті 80 Цивільно-процесуального кодексу України закріплено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Згідно ч. 3 ст. 80 ЦПК України, у разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення

нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

У відповідності до частин першої та другої статті 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Питання граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу врегульовано Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З огляду на положення наведеної норми Закону, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, понесеної ОСОБА_1 складає 1000,00 грн., виходячи з наступного розрахунку:

1 година 02 хвилини х 1218,00 гривень х 40 % + 1 година 00 хвилин х 40 % х 1250,00 гривень = 1000,00 гривень, де:

- 1 година 02 хвилини - час витрачений адвокатом на складання позовної заяви;

- 1 година 00 хвилин - час проведений адвокатом під час участі у судових засіданнях у даній справи;

- 1218,00 гривень - мінімальна заробітна плата у березні 2014 року;

- 1250,00 гривень - мінімальна заробітна плата у липні-серпні 2014 року

Частиною першою статті 88 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що у разі часткового задоволення, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо необхідності стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, зокрема, суму судових витрат з оплати правової допомоги у розмірі 500,00 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 1875,00 грн., з огляду на часткове задоволення позовних вимог у пропорції ?.

На підставі викладеного, керуючись п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, ст.ст. 27, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 23, 1166, 1172, 1187, 1188, 1194 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 79, 80, 81, 84, 86, 88, 133, 137, 209, 212, 213, 214, 215 Цивільно-процесуального Кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Українсько-польського Товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Україна», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», за участі третьої особи: ОСОБА_2, про стягнення шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-польського Товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Україна» (ідент. код 30695506, інд. № 306955012197, МФО 334851, р/р 26002962499194 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, адреса: Луганська область, м. Кремінна, вул. Куйбишева, 161), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП відсутній, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, моральну шкоду у розмірі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з Українсько-польського Товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Україна», Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Провідна», на користь ОСОБА_1, суму судових витрат, пов'язаних з отримання правової допомоги у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з Українсько-польського Товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Україна», Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Провідна», на користь держави, суму судового збору у розмірі 1875 (одна тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільним справам апеляційного суду Донецької області, шляхом подачі апеляційної скарги до Слов'янського міськрайонного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 26 серпня 2014 року об 15 годині 30 хвилин.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду

Донецької області Р.В. Кузнецов