Рішення

від 20.08.2014 по справі 914/2258/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2014 р. Справа № 914/2258/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О. , розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівського міського комунального підприємства (надалі - ЛМКП) «Львівтеплоенерго», м. Львів,

до відповідача: Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Гетьмана Мазепи», м. Львів,

про стягнення 16776,31 грн.

За участю представників:

від позивача - Бекерська О.І. - представник,

від відповідача - Крицак В.М. - виконавчий директор.

Суть спору: ЛМКП «Львівтеплоенерго», м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Гетьмана Мазепи», м. Львів, 14145,92 грн. заборгованості, 18,32 грн. пені, 363,04 грн. трьох процентів річних, 2249,03 грн. інфляційних. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем норм договору № 1553/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 11 червня 2013 р., а також нормами ст.ст. 509, 526, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 173. 174, 175 ГК України.

Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні заявлено про те, що заборгованість відповідачем погашена, сторони досягли згоди про зарахування переплати в рахунок сплати трьох процентів річних та інфляційних, нарахованих у справі. Відповідачем подано суду платіжні доручення, які засвідчують сплату ним заборгованості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до норм ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний, зокрема оплатити прийняту енергію.

Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" належить до повноважень органів місцевого самоврядування. Згідно з ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Між сторонами у справі 11 червня 2013 р. укладено Договір № 1553/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді. Згідно з умовами цього Договору позивач зобов»язувався постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді у приміщення, розташовані по вул. Мазепи, 11г у м. Львові. Відповідно до вимог п.п. 6.3. Договору відповідач зобов'язувався до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати позивачу вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження. Факт надання позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді в опалювальному сезоні 2013/2014 років у приміщення по вул. Мазепи, 11 г у м. Львові підтверджується Звітами про використання гарячої води за спірний період, які підписані керівником відповідача та скріплені його печаткою, актами експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії за № 2128 від 11.12.2013 р., від 20.12.2013 р., звітами про використані об»єми теплоносія, які підписано відповідачем та скріплено його печаткою. Позивач стверджує, що заборгованість відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії та приєднане теплове навантаження за період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. включно на день його звернення до суду з позовом становила 14145,92 грн. Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості, зробленого позивачем, та долучених відповідачем платіжних доручень, позивач не зарахував в рахунок сплати заборгованості 3000 грн., сплачених платіжним дорученням № 22 від 18 червня 2014 р., тобто до звернення позивача 25.06.2014 р. з позовом до суду. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення цієї суми боргу є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити. Що стосується решти суми заборгованості, то її наявність відповідачем не заперечувалась та не спростовувалась у судовому засіданні. Вказана сума повністю сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду. Так, платіжними дорученнями № 23 від 27 червня 2014 р., № 27 від 03 липня 2014 р., № 29 від 18 липня 2014 р., № 34 від 18 серпня 2014 р. відповідачем сплачено 11200 грн. Крім цього, у Акті виконаних робіт про відшкодування відповідачу витрат, пов»язаних з касовим та розрахунковим обслуговуванням населення від 20.06.2014 р. сторони погодили, що 313,05 грн. витрат, пов»язаних з касовим та розрахунковим обслуговуванням зараховуються відповідачу в рахунок оплати за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення. Таким чином, відповідачем загалом сплачено 11513,05 грн. За наведених обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 11145,92 грн. заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене вище, позивачем обґрунтовано, відповідно до норм п. 7.2.3. Договору та ст. 625 ЦК України, заявлено до стягнення при поданні позову 18,32 грн. пені за період прострочення платежу з 16.02.2014 р. по 18.06.2014 р., а також 302,19 грн. трьох процентів річних за період з 16.11.2013 р. по 18.06.2014 р., включно та 1652,33 грн. інфляційних, нарахованих за грудень 2013 р. - травень 2014 р. з заборгованостей, які існували у ці місяці. Решта позовних вимог в частині 60,85 грн. трьох процентів річних та 596,7 грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають. Позивачем допущено помилки, не враховано часткових оплат відповідача згідно з календарними датами їх здійснення. Позивачем також не враховано рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.97 р. № 62-97 р. У задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи домовленість сторін про зарахування в рахунок оплати трьох процентів річних та інфляційних у справі № 914/2258/14 зайво сплачених в рахунок оплати заборгованості у справі 367,13 грн., провадження щодо стягнення 302,19 грн. трьох процентів річних та 64,94 грн. інфляційних підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позовні вимоги в частині стягнення 18,32 грн. пені та 1587,39 грн. інфляційних обґрунтовані й підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім цього, на відповідача на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються судові витрати пропорційно розміру позовних вимог, провадження у справі щодо яких припиняється.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 83, п. п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 84, 85, 116, 121 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Гетьмана Мазепи» (79058, м. Львів, вул. гетьмана Мазепи, 11г, ЄДРПОУ 38626712) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, ЄДРПОУ 05506460) 18,32 грн. пені, 1587,39 грн. інфляційних та 1755,39 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Провадження у справі в частині стягнення 14145,92 грн. боргу, 302,19 грн. трьох процентів річних та 64,94 грн. інфляційних припинити.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

5 Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 22.08.2014 р.

Суддя Бортник О.Ю.