Ухвала

від 04.08.2014 по справі 911/1666/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"04" серпня 2014 р. Справа №911/1666/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Копитової О.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Київської області від 02.06.2014 року

у справі № 911/1666/14 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГАГРУП"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 02.06.2014 року у справі № 911/1666/14 Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮГАГРУП" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, Головне управління Міндоходів у м. Києві звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 02.06.2014 року про визнання банкрутом ТОВ „ЮГАГРУП" та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 року для розгляду справи № 911/1666/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Верховець А.А., Копитова О.С.

Розглянувши апеляційну скаргу ГУ Міндоходів у м. Києві та додані до неї документи, апеляційний суд встановив, що в прийнятті апеляційної скарги має бути відмовлено з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно із ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Стаття 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також передбачає, що кредиторами боржника є органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Однак, і зазначені особи набувають статусу кредиторів по справі в разі наявності у встановленому порядку підтверджених грошових вимог до боржника.

Однак інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що правовий статус органів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), як кредиторів неплатоспроможних боржників визначається і статтею 210 Господарського кодексу України яка також не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - законом про банкрутство.

При цьому, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Ухвала господарського суду Київської області від 19.05.2014 року про порушення провадження у даній справі про банкрутство та постанова господарського суду Київської області від 02.06.2014 року про визнання ТОВ „ЮГАГРУП" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури згідно наявних в матеріалах справи доказів направлялися на адресу податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство.

В апеляційній скарзі Головне управління Міндоходів у м. Києві жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Таким чином, Головне управління Міндоходів у м. Києві не є стороною по справі про банкрутство боржника в розумінні приписів Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки не звернулося з грошовими вимогами до боржника у визначені законодавством строки.

Доводи скаржника про порушення його права на проведення перевірки не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Органи державної податкової служби не позбавлені права та можливості здійснювати в межах повноважень свої функції та проводити перевірку вимог податкового законодавства Боржником згідно з вимогами ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України.

Чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника.

Орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

За таких обставин, доказів того, що оскаржувана постанова господарського суду м. Києва порушує права та інтереси податкових органів, зокрема Головного управління Міндоходів у м. Києві, до апеляційної скарги не додано.

Скаржником не доведено належними доказами, що спірною постановою суд вирішив питання щодо прав та обов'язків Головного управління Міндоходів у м. Києві і відповідно, остання не має права апеляційного оскарження зазначеної постанови згідно приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 15 „Про судову практику в справах про банкрутство" юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

Згідно із ч. 5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати, або на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у даній справі про банкрутство ТОВ „ЮГАГРУП", то відповідно він не наділений процесуальний правом на оскарження постанови господарського суду Київської області від 02.06.2014 року, а відтак у прийнятті апеляційної скарги ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Київської області від 02.06.2014 року необхідно відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.03.2013 року у справі № 5011-28/1737-2012, від 10.04.2013 року у справі № 5011-46/19090-2012 та від 18.02.2014 року у справі № 910/313/13.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями, 86, 91, 98 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в прийнятті апеляційної скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Київської області від 02.06.2014 року у справі № 911/1666/14.

2. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.

3. Матеріали справи № 911/1666/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

О.С. Копитова