Рішення

від 20.08.2014 по справі 904/5578/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.08.14р. Справа № 904/5578/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВАЛЕНТИНА ІІ" ЛТД, м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", с.м.т. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Нугаєва В.В. - довіреність № б/н від 09.01.14р.;

від відповідача: представник Круглова Р.С. - довіреність № 17/04/13-01 від 17.04.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Валентина", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 12649,42грн.

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 14 від 24.07.14р. ухвалою суду від 30.07.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 19.08.14р.

19.08.14р. позивач конкретизував резолютивну частину позову шляхом викладення її в наступній редакції: "стягнути з відповідача на користь позивача 12649,42грн. (з яких 8626,28грн. пені; 1435,12грн. інфляційних втрат та 2588,02грн. три відсотки річних)".

Суд оголошував перерву з 19.08.14р. до 20.08.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується протоколом судового засідання від 19.08.14р. з відображенням відомостей про явку представника позивача.

Відповідач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується протоколом судового засідання від 19.08.14р. з відображенням відомостей про явку представника відповідача.

20.08.14р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти стягнення пені заперечував, стягнення трьох відсотків річних та інфляційних визнав обґрунтованим, однак з звернув увагу суду, що позивач здійснив невірний розрахунок.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.08.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.12р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Валентина" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір №40573 поставки (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та у строки, вказані договором, передати товар у власність покупцю, у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, вказаних в даному договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, асортимент та ціна товару, що поставляється вказується в Додатку №1 до даного договору (Специфікація/Прайс-лист), які є його невід'ємними частинами. Сторони в обов'язковому порядку виконують всі графи Специфікації.

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з дня поставки. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, яка підлягає до оплати списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. У випадку, коли останній день строку оплати випадає на вихідний, святковий, або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язань є перший за ним робочий день.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та дії на протязі дванадцяти місяців (пункт 10.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар у повному обсязі, а саме в період з 29.06.13р. по 16.07.13р. позивач передав відповідачу товар на суму 130615,47грн.

Факт прострочення оплати відповідачем отриманого від позивача товару в рамках укладеного між сторонами договору підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.13р. по справі №904/7286/13, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору позивач нарахував відповідачу до стягнення 12649,42грн. (з яких 8626,28грн. пені; 1435,12грн. інфляційних втрат та 2588,02грн. три відсотки річних).

Відповідач позовні вимоги частково заперечив, а саме стверджує, що враховуючи відсутність у договорі поставки відповідальності відповідача у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а також відсутність будь-якого спеціального нормативного акту, яким передбачено обов'язок і умови оплати відповідної пені у розмірі 8626,28грн. вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими.

Відповідач звертає увагу суду, що позивачем невірно визначено дати, до яких повинна бути здійснена оплата грошових коштів відповідачем за кожну поставку товару, в результаті чого відповідачем невірно здійснено розрахунок процентів за користування грошовими коштами. Відповідач надав свій контррозрахунок.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Позивач без посилань на положення договору нарахував відповідачу пеню, проти якої останній заперечує. Господарський суд оцінивши позиції сторін, вивчивши положення укладеного між сторонами договору та керуючись вимогами чинного законодавства, визнав обґрунтованою позицію відповідача в частині того, що відсутність у договорі поставки відповідальності відповідача у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та відсутність будь-якого спеціального нормативного акту, яким передбачено обов'язок і умови оплати відповідної пені у розмірі 8626,28грн. є підтвердженнями незаконності та необґрунтованості вимог позивача про стягнення пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд оцінивши позиції сторін, вивчивши положення укладеного між сторонами договору та керуючись вимогами чинного законодавства, визнав, що розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем є невірним, а контррозрахунок відповідача є частково вірним. Відповідач допустився помилки в частині нарахування трьох відсотків річних на суму 20927,00грн. Ціна помилки складає 0,01грн.

Враховуючи викладене підлягають стягненню три відсотки річних у розмірі 2420,54грн.

Господарський суд оцінивши позиції сторін, вивчивши положення укладеного між сторонами договору та керуючись вимогами чинного законодавства, визнав, що розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем є вірним. Відповідач визнав вірним розрахунок позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1435,12грн.

Враховуючи викладене підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1435,12грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 556,87грн., з урахуванням того, що 30,48% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись положеннями Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 536, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.м.т.Ювілейне, вул.Совхозна, 76; ідентифікаційний код 30487219) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Валентина-ІІ" ЛТД (49015, м.Дніпропетровськ, вул.Прокатна, 17-А; ідентифікаційний код 13449078) 2420,54грн. (дві тисячі чотириста двадцять грн. 54 коп.) - три відсотки річних; 1435,12грн. (одна тисяча чотириста тридцять п'ять грн. 12 коп.) - інфляційні втрат; 556,87грн. (п'ятсот п'ятдесят шість грн. 87 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В решті відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.08.14р.

Суддя І.В. Петренко