Рішення

від 19.08.2014 по справі 910/16064/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16064/14 19.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач»

про стягнення 175 893,48 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Просалова О.Є. - довіреність б/н від 14.10.2013 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» про стягнення 175 893,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та поверненню предметів лізингу згідно умов Договору фінансового лізингу №323-LD від 10.12.2007 року.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 129 909,27 грн. - основного боргу, 6 042,82 грн. - пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, 960,27 грн. - 3% річних, 6 007,42 грн. - інфляційних втрат, 3 000,00 грн. - збитків, 29 973,70 грн. - неустойки за прострочення повернення предметів лізингу.

Ухвалою від 05.08.2014 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.08.2014 року.

19.08.2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 19.08.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 19.08.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі по тексту - Лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» (далі по тексту - Лізингоодержувач, відповідач) укладено Договір фінансового лізингу №323-LD (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку №1 до цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем. Ціна Предмета Лізингу становить Еквівалент 216.219,24 доларів США (двісті шістнадцять тисяч двісті дев'ятнадцять доларів США 24 центи) у т.ч. ПДВ (надалі - "Ціна Предмета Лізингу"), що визначена із розрахунку, що Крос-курс дорівнює 1,4649 на дату підписання Договору. В разі зміни Крос-курсу на Дату підписання Акту приймання-передачі Ціна Предмета Лізингу, визначена в цьому Договорі, так само як і Графік Лізингових Платежів (Додаток № 2 до Договору), мають бути відповідно змінені.

Згідно з п. 7.1. Договору складові лізингових платежів, їх суми та Дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 7.4 Договору лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим Договором, за три робочих дні до кожної чергової Дати платежу. Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну Національного банку України на дату повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на Дату платежу, лізингодавець здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю в окремому повідомлені Якщо Лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення Лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати Лізингових Платежів.

24.12.2007 року на виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято предмети лізингу (а саме: 1) Пильний центр з програмним управлінням Sigma Impact С 38, серійний номер АЕ/030624; 2) Фрезерний центр Author 330 TV Future, серійний номер AL/008620), на підтвердження чого позивач надав суду підписаний між сторонами Акт приймання-передачі від 24.12.2007 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ТОВ «УніКредит Лізинг» реалізувало своє право на односторонню відмову від Договору та розірвало його з 06.06.2014 pоку, надіславши на адресу ТОВ «Імпортторгпостач» відповідне письмове повідомлення вих. № 4322 від 02.06.2014 p., яким просило повернути предмет лізингу па стоянку ТОВ «УніКредит Лізинг» за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5. Вказане повідомлення було надіслане на адресу боржника 03.06.2014 р. та отримане ним 06.06.2014 p., що підтверджується описом вкладення в цінний лист № 0407018293512, чеком № 7816 від 03.06.2014 р. про оплату послуг поштового зв'язку з відправлення пінного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407018293512 (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що Договір фінансового лізингу №323-LD від 10.12.2007 року було достроково розірвано з 06.06.2014 року.

Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідач не виконав умови Договору в частині сплати лізингових і має перед позивачем заборгованість в розмірі 129 909,27 грн. та невчасно повернув предмети лізингу після припинення дії Договору.

Однак, як слідує з матеріалів справи, відповідач в обумовлений Договором строк та Графіком лізингових платежів належним чином не виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 129 909,27 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу предмети лізингу, однак відповідач у строк, встановлений Договором та Графіком лізингових платежів, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами (основного боргу) в розмірі 129 909,27 грн. визнаються судом таким, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. збитків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п. 12.5 Договору при настанні Випадку Невиконання та припинення дії даного Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний передати Предмет Лізингу Лізингодавцю у місці, зазначеному Лізингодавцем, протягом 3 (трьох) Робочих Днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо про інше Сторони не домовляться письмово додатково. Демонтаж та передача Предмета Лізингу до місця передачі визначеного Лізингодавцем повинні бути здійснені за рахунок та на ризик Лізингоодержувача.

Незважаючи на факт отримання лізингоодержувачем (відповідачем) 06.06.2014 року повідомлення про відмову від Договору і сплив 3-денного строку на повернення предмету лізингу 11.06.2014 p., відповідач добровільно обов'язок повернути предмети лізингу не виконав, у зв'язку із чим ТОВ «УніКредит Лізинг» вимушене було вдатись до засобів захисту з метою забезпечення можливості передбаченого законом примусового виконання відповідачем обов'язку щодо повернення лізингодавцю належного йому майна (предметів лізингу, які є власністю лізингодавця та перебували у користуванні лізингоодержувача).

Так, ТОВ «УніКредит Лізинг» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення на Договорі виконавчого напису про вилучення у ТОВ «Імпортторгпостач» і повернення предмета лізингу на користь ТОВ «УніКредит Лізинг».

16.07.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 87, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» було вчинено виконавчий напис № 3119 про повернення предмета лізингу за Договором фінансового лізингу № 323-LD від 10.12.2007 року.

За вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом стягнуто з ТОВ «УніКредит Лізинг» плату в розмірі 3 000,00 грн. Сплата ТОВ «УніКредит Лізинг» вказаної суми підтверджується текстом виконавчого напису нотаріуса на Договорі, угодою-рахунком №305 від 16.07.2014 р., актом приймання-здачі виконаних послуг від 16.07.2014 р. та платіжним дорученням ТОВ «УніКредит Лізинг» №1789 від 24.07.2014 р. як докази оплати виконавчого напису нотаріуса № 3119.

Вказані витрати ТОВ «УніКредит Лізинг» вимушене було понести внаслідок невиконання ТОВ «Імпортторгпостач» в добровільному порядку свого обов'язку повернути належне ТОВ «УніКредит Лізинг» майно (предмети лізингу). Вказані витрати ТОВ «УніКредит Лізинг» спрямовані на відновлення порушеного права власності на предмети лізингу, які відповідач утримував у своєму володінні та всупереч приписів закону і умов Договору не повертав у володіння ТОВ «УніКредит Лізинг».

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 та ч. 1 ст. 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 3 000,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за лізинговими платежами позивач, керуючись п. 8.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань, яка за розрахунками позивача становить 6 042,82 грн.

Згідно п. 8.2 Договору у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних за кожний день прострочення.

В силу пункту 9.2 Договору якщо будь-який лізинговий платіж припадає відповідно до умов цього Договору на день, який не є робочим днем, то такий платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує такій даті платежу згідно Графіку лізингових платежів.

Таким чином, Договором передбачена сплата пені, що є правовим наслідком та відповідальністю за триваюче порушення відповідачем зобов'язання по сплаті лізингових платежів і полягає у сплаті відповідачем на користь позивача відсотка від суми кожного несвоєчасно сплаченого лізингового платежу за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня після календарної дати, в яку відповідач зобов'язаний був здійснити відповідний лізинговий платіж згідно Графіку лізингових платежів.

У свою чергу, згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, ЇЇ розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно з ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань в розмір 6 042,82 грн., нараховані відповідно до законодавства (подвійна облікова ставка НБУ), а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 960,27 грн. - 3% річних, 6 007,42 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 960,27 грн. - 3% річних, 6 007,42 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 29 973,70 грн. - неустойки за прострочення повернення предметів лізингу (за період з 12.06.2014 року по 30.07.2014 року), суд зазначає наступне

Відповідно до п. 12.5 Договору у випадку несвоєчасного демонтажу та повернення Предмета Лізингу з вини Лізингоодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану па суму Еквівалента Ціни Предмета Лізингу за період такого прострочення.

При цьому згідно Розділу «Визначення» Договору фінансового лізингу Еквівалент означає щодо Ціни Предмета Лізингу - суму в Гривнях, перераховану з суми в Доларах США за Курсом Передачі.

Курс Передачі означає офіційний курс гривні до Долара США, встановлений Національним банком України на дату підписання Акту приймання-передачі.

Так, відповідно до акту приймання-передачі від 24.12.2007 pоку, Еквівалент Ціни Предмета лізингу становить 1 077 871,66 гри.

Відповідач не повернув предмет лізингу за умовами Договору, а тому позивач реалізовує своє право і вимагає сплати неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму Еквівалента Ціни Предмета Лізингу за період прострочення повернення Предмета Лізингу, за період з 12.06.2014 року по 30.07.2014 рік.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 29 973,70 грн. - неустойки за прострочення повернення предметів лізингу (за період з 12.06.2014 року по 30.07.2014 року) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» (01133, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЩОРСА, будинок 29, код ЄДРПОУ 31568103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО, будинок 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 129 909 (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 27 коп. - основного боргу, 6 042 (шість тисяч сорок дві) грн. 82 коп. - пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 27 коп. - 3% річних, 6 007 (шість тисяч сім) грн. 42 коп. - інфляційних втрат, 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - збитків, 29 973 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 70 коп. - неустойки за прострочення повернення предметів лізингу, 3 517 (три тисячі сімнадцять) грн. 87 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 26.08.2014 року.