Ухвала

від 19.08.2014 по справі 7/581

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 7/581 19.08.14

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МТ Альфа"

на бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві

у справі за позовом Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МТ Альфа"

про стягнення 20395,66 грн.

Суддя Якименко М.М .

Представники сторін:

від заявника (відповідача): Вертузаєва І.М. - довіреність б/н від 28.02.2014 року;

від позивача (стягувача): не з'явилися;

від ВДВС: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.12.2006 року на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва №7/581 від 08 листопада 2006 року, яке набрало законної сили 08 грудня 2006 року, видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "МТ Альфа" (вул. Трутенко, 2, м. Київ, 03022, р/р 26001043101381 у КМФ АКБ "Укрсоцбанка" м. Київ, МФО 322012, код 21475871) на користь Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя" (вул. Магістральна, 100А, м. Запоріжжя, 69084, р/р 26002301303122 у Орджонікідзевському відділенні АК ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313333, код 22119477), а у випадку відсутності коштів - з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - 14516,49 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 49 коп. - основного боргу, 725,82 (сімсот двадцять п'ять) грн. 82 коп. - 5% штрафу за Угодою, 2642,00 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 00 коп. - пені, 425,94 (чотириста двадцять п'ять) грн. 94 коп. - 3% річних, 203,96 (двісті три) грн. 96 коп. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МТ Альфа" звернулося до господарського суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві.

Ухвалою суду від 17.06.2014 року призначено розгляд заяви на 08.07.2014 року.

25.06.2014 року через відділ діловодства суду від представника ВДВС надійшла заява про розгляд скарги без його участі.

02.07.2014 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло заперечення на скаргу.

04.07.2014 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, документи по справі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Якименка М.М. у відпустці, справу передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Митрохіна А.В.) від 08.07.2014 року справу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено на 05.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 04.08.2014 року у зв'язку з поверненням судді Якименка М.М. з відпустки, справу передано судді Якименку М.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.08.2014 року справу прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М.

05.08.2014 року представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача у судове засідання перешкоджає вирішенню скарги, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 19.08.2014 року.

У судове засідання 19.08.2014 року представники ВДВС та позивача (стягувача) не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, однак згідно вимог ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

В судовому засіданні 19.08.2014 року представник скаржника (заявника, відповідача) скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника скаржника (заявника), господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2014 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «МТ Альфа» (далі по тексту - заявник, боржник, скаржник) звернувся до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про скасування арешту, накладеного на грошові кошти на підставі Постанови №362/2 про арешт коштів боржника від 14.12.2007 року.

На вказану заяву надано відповідь за вих. № 33444 від 11 червня 2014 року за підписом Начальника відділу Білан С.В., згідно якої: «На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 7/581 від 08 грудня 2006 року, виданий Господарським судом міста Києва, про стягнення з ТОВ «НВП «МТ Альфа» на користь ПП «МТЦ-Запоріжжя» 18 632, 21 грн. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти боржника. Згідно відмітки в книзі обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю, 30 вересня 2008 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 cm. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно п. 9.9. Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби № 2274/5 від 25 грудня 2008 року строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік, після чого вони підлягають знищенню. Надати більш детальну інформацію не є можливим у зв'язку зі знищенням виконавчих проваджень, переданих до архіву за 2000-2010 роки. Так як державний виконавець проводить виконавчі дії лише при наявності виконавчого документа (винесення постанови про зняття арешту є виконавчою дією), для вирішення питання щодо зняття арешту з майна заявнику необхідно звертатися до суду для отримання відповідної ухвали (виконавчого документа)».

18.01.2007 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду м. Києва №7/581 від 08.12.2006 року.

14.12.2007 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Устименко В.А. винесено постанову № 326/2 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти в сумі 18 632, 21 грн., які знаходяться на р/р №26000280236001; №26000043101382; №26001043101381 (980, 978, 840, 643); №26067043101381; №26066043101382 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк» у м. Києві, МФО 322012 та належить ТОВ «НВП «МТ Альфа» код ЗКПО 21475871.

30.09.2008 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду м. Києва №7/581 від 08.12.2006 року.

На думку заявника в зв'язку з винесенням 30.09.2008 року постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду м. Києва №7/581 від 08.12.2006 року, має бути припинено чинність арешту майна боржника.

На підставі вищевикладеного заявник просить суд: 1) Визнати неправомірною бездіяльність Начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві щодо скасування арешту, накладеного на грошові кошти Боржника; 2) Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві скасувати арешт, накладений на грошові кошти в сумі 18 632, 21 грн., які знаходяться на р/р № 26000280236001; № 26000043101382; № 26001043101381 (980, 978, 840, 643); № 26067043101381; № 26066043101382 в Київській міській філії ПАТ «Укрсоцбанк» у м. Києві, МФО 322012, та належить ТОВ «НВП «МТ Альфа», код ЗКПО 21475871.

Суд зазначає, що до до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто на 30 вересня 2008 року, на той час діяв Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 18.09.2008 року

Згідно з абз. 1, 2 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 18.09.2008 року) у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду. Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 18.09.2008 року) виконавче провадження підлягає закінченню у випадках закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 18.09.2008 року) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:

1) за письмовою заявою стягувача;

2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;

4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника;

6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 18.09.2008 року) повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 18.09.2008 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

У зв'язку з тим, що стягувач не скористався своїм правом повторно пред'явити виконавчий документ до виконання (ч. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 18.09.2008 року)) в межах строку, встановленого ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 18.09.2008 року), - підставою для закриття виконавчого провадження є саме п. 6 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону, тобто закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення.

Згідно з ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 18.09.2008 року) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40 1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 23.02.2014 року) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 23.02.2014 року) боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 23.02.2014 року) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем 30.099.2008 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду м. Києва №7/581 від 08.12.2006 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 18.09.2008 року), однак в супереч вимогам ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 18.09.2008 року) не було припинено чинність арешту майна боржника.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо скасування арешту, накладеного на грошові кошти боржника - є неправомірними.

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МТ Альфа".

Виходячи з вищенаведеного та керуючись, ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МТ Альфа" - задовольнити повністю.

2. Визнати бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо скасування арешту, накладеного на грошові кошти боржника - неправомірними

3. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві скасувати Постанову №362/2 про арешт коштів боржника від 14.12.2007 року, якою був накладений арешт на грошові кошти в сумі 18 632, 21 грн., які знаходяться на р/р № 26000280236001; № 26000043101382; № 26001043101381 (980, 978, 840, 643); № 26067043101381; № 26066043101382 в Київській міській філії ПАТ «Укрсоцбанк» у м. Києві, МФО 322012, та належать ТОВ «НВП «МТ Альфа», код ЗКПО 21475871.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Якименко М.М.