Рішення

від 19.08.2014 по справі 910/8453/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8453/14 19.08.14

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ-ТРАНСБУД"

про стягнення заборгованості

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача:Штокало Ю.М. директор, наказ №19-к від 24.01.2012р. від відповідача:не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ-ТРАНСБУД" про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 8 690,41 грн., з яких 7 845,83 грн. - основний борг та 844,58 грн. пеня, крім того судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №17 від 30.05.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7 845,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 порушено провадження у справі №910/8453/14, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва про виправлення описки від 20.05.2014, розгляд вказаної справи призначено на 16.06.2014.

Розпорядженням №04-23/309 від 12.06.2014 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/8453/14, у зв'язку із тривалим лікарняним судді Дупляк О.М.

За результатами повторного автоматичного розподілу вказану справу було передано на розгляд судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/8453/14 до свого провадження та призначила судове засідання на 14.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 розгляд справи відкладався до 04.08.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/8453/14 до свого провадження та призначив судове засідання на 19.08.2014.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань на адресу суду не направляли.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/8453/14.

В судовому засіданні 19.08.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2012 р. між ТОВ «ТТК» (постачальник) та ТОВ «Азія-Трансбуд» (покупець) було укладено договір поставки №17 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю (передавати у власність/повне господарське володіння) запасні частини та витратні матеріали (надалі по тексту Товар), а покупець зобов'язується на умовах та в порядку визначених цим Договором приймати та оплачувати Товар.

Згідно п. 2.2 Договору оплата за товар відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару за відповідною видатковою накладною.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна ціна договору визначається (дорівнює) виходячи з цін на Товари, які постачаються у відповідності до умов цього Договору, та вказується у видатково-прибуткових накладних або специфікаціях (додатки до цього Договору), які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 3.2 Договору оплата за товар, здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який визначається в цьому Договорі та остаточно вказується у рахунок-фактурі за конкретно постачаємо партію Товару, з урахуванням положень п. 3.2 Договору та відповідної Специфікації.

Відповідно до п. 4.1 Договору Передача-приймання товару проходить в місці здійснення поставки кожної окремої партії Товару, з обов'язковим оформленням видатково-прибуткової накладної та/або Акту приймання-передачі, та інших документів, передбачених чинним законодавством, в залежності від виду та умов поставки Товару.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата, яка вказана у видатково-прибутковій накладній постачальника та яка підписується уповноваженим представником покупця. Перехід права власності на товар (ризик випадкового знищення або пошкодження/псування товару) від постачальника до покупця відбувається в момент приймання-передачі товару.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 7 845,83 грн., що підтверджується видатковими накладними №6 від 03.01.2013 р. на суму 3 160,98 грн., №7 від 03.01.2013 р. на суму 240,00 грн., №163 від 29.01.2013 р. на суму 1 119,98 грн., №2081 від 12.08.2013 р. на суму 559,99 грн., №2264 від 27.08.2013р. на суму 964,88 грн. та №2364 від 04.09.2013 р. на суму 1 800,00 грн., які підписані уповноваженими представниками обох сторін без заперечень, та довіреностями, що долучені до матеріалів справи.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 7 845,83 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними №6 від 03.01.2013 р., №7 від 03.01.2013 р., №163 від 29.01.2013 р., №2081 від 12.08.2013 р., №2264 від 27.08.2013р. та №2364 від 04.09.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на суму 7 845,83 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.2 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 7 845,83 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Азія-Трансбуд» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ТТК» про стягнення з ТОВ «Азія-Трансбуд» заборгованості у розмірі 7 845,83 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 844,58 грн. за прострочення по оплаті поставленого товару.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку прострочення терміну оплати за товар, покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від загальної вартості недоплаченого товару, до моменту повного погашення заборгованості..

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті товару, поставленого згідно видаткових накладних №6 від 03.01.2013 р., №7 від 03.01.2013 р. та №163 від 29.01.2013 р. за період з 03.04.2013 р. по 02.04.2014 р., згідно видаткової накладної №2081 від 12.08.2013 у період з 02.09.2013 р. по 02.04.2014 р., згідно видаткової накладної №2264 від 27.08.2013 р. у період з 17.09.2013 р. по 02.04.2014 р. та згідно накладної №2364 від 04.09.2013 р. за період з 25.09.2013 р. по 02.04.2014 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, останнім днем виконання грошового зобов'язання за поставлений товар, з урахуванням положень ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно видаткових накладних №6 від 03.01.2013 р. та №7 від 03.01.2013 р. є 23.01.2013 р., згідно видаткової накладної №163 від 29.01.2013 р. є 18.02.2013 р., згідно видаткової накладної №2081 від 12.08.2013 р. є 02.09.2013 р., згідно видаткової накладної №2264 від 27.08.2013 р. є 16.09.2013 р. та згідно накладної №2364 від 04.09.2013 р. є 24.09.2013 р., а тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 24.01.2013 р., з 19.02.2013, з 03.09.2013 р., з 17.09.2013 р. та з 25.09.2013 р. відповідно.

По-друге, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється згідно видаткових накладних №6 від 03.01.2013 р. та №7 від 03.01.2013 р. - 23.07.2013 р., згідно видаткової накладної №163 від 29.01.2013 р. є 18.08.2013 р., згідно видаткової накладної №2081 від 12.08.2013 р. - 02.03.2014 р., згідно видаткової накладної №2264 від 27.08.2013 р. - 16.03.2014 р. та згідно накладної №2364 від 04.09.2013 р. - 24.03.2014 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період до подачі позовної заяви.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені згідно видаткових накладних №6 від 03.01.2013 р., №7 від 03.01.2013 р. та №163 від 29.01.2013 р. (з 03.04.2013 р.) правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за поставлений товар згідно видаткових накладних №6 від 03.01.2013 р. та №7 від 03.01.2013 р. у період з 03.04.2013 р. (дата початку періоду нарахування пені, визначена позивачем) по 23.07.2013 р. (дата припинення нарахування пені, визначена судом), згідно видаткової накладної №163 від 29.01.2013 р. у період з 03.04.2013 р. (дата початку періоду нарахування пені, визначена позивачем) по 18.08.2013 р. (дата припинення нарахування пені, визначена судом), згідно видаткової накладної №2081 від 12.08.2013 р., у період з 03.09.2013 р. по 02.03.2014 р. (дата припинення нарахування пені, визначена судом), згідно видаткової накладної №2264 від 27.08.2013 р., у період з 17.09.2013 по 16.03.2014 р. (дата припинення нарахування пені, визначена судом) та згідно накладної №2364 від 04.09.2013 р., у період з 25.09.2013 по 24.03.2014 р. (дата припинення нарахування пені, визначена судом).

Таким чином, за перерахунком суду, враховуючи визначений судом правомірний період нарахування пені, розмір пені, що правомірно нарахований за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті поставленого товару складає 427,96 грн.

В іншій частині заявленої пені у розмірі 416,62 грн. необхідно відмовити з огляду на викладене

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «ТТК» на користь ТОВ «Азія-Трансбуд» заборгованості у розмірі 7 845,83 грн. та пені у розмірі 427,96 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 416,62 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТК» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азія-Трансбуд» (03022, м. Київ, вул. Кайсарова, 7/9; ідентифікаційний код 35838891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТК» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 68; ідентифікаційний код 25610685) заборгованість у розмірі 7 845 (сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 83 коп., пеню у розмірі 427 (чотириста двадцять сім) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 1 739 (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн. 41 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 26.08.2014 р.

Суддя М.М. Якименко