Рішення

від 21.08.2014 по справі 922/3025/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р.Справа № 922/3025/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Чугуївтепло", м.Чугуїв до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетро", м.Чугуїв про стягнення 74783,24 гривень за участю представників:

позивача - Заварзіної Н.М. (довіреність №15 від 13 січня 2014 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2014 року позивач, комунальне підприємство "Чугуївтепло", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тетро" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 74783,24 гривень, у тому числі, 62000,00 гривень суми основної заборгованості, 4811,37 гривень суми нарахованої пені, 890,64 гривень суми 3% річних та 7081,23 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №417 про постачання теплової енергії, укладеного між сторонами 14 серпня 2008 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 липня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 серпня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 серпня 2014 року було відкладено розгляд справи на 21 серпня 2014 року.

21 серпня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№29259) про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив про часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 13000,00 гривень, у зв'язку з чим, просив суд стягнути з останнього 61783,24 гривень, у тому числі, 49000,00 гривень суми основної заборгованості, 4811,37 гривень суми нарахованої пені, 890,64 гривень суми 3% річних та 7081,23 гривень суми інфляційних втрат.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні підтримав надану заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог та просив суд прийняти її до розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду, та продовжує розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 21 серпня 2014 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 21 серпня 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачеві на юридичну адресу, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі відповідача, на підставі ст.75 ГПК України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

14 серпня 2008 року між комунальним підприємством "Чугуївтепло" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тетро" (відповідачем) було укладено договір №417 про постачання теплової енергії. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, позивач (енергопостачальна організація) зобов'язався постачати на адресу відповідача (споживача) теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Відповідно до п.6.3. договору, відповідач зобов'язався за 15 днів до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії на адресу відповідача, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення у приміщенні відповідача за адресою: м.Харків, вул.Жадановського, 13. Акт на включення опалення №139 від 22 жовтня 2013 року (а.с.18) та акт №168 від 17 лютого 2014 року на відключення опалення (а.с.15) було підписано представниками підприємств з обох сторін.

Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується рахунками, виставленими до сплати відповідачу, наявними у матеріалах справи (а.с.24-27) та актами здачі-прийому наданих послуг з теплопостачання (а.с.20-23), які було підписано представниками з обох сторін та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до п.3.2.2. договору, відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Однак, відповідач, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого, за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, утворилась основна заборгованість у розмірі 62000,00 гривень, яка під час розгляду спору, була частково погашена на 13000,00 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок. Доказів на підтвердження повної сплати суми основної заборгованості у розмірі 49000,00 гривень за спірний період відповідач до суду не надав.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 49000,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 4811,37 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.7.2.2. Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію, споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. за кожний день прострочення, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 7081,23 гривень суми інфляційних втрат та 890,64 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому нараховані суми підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 546, 548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетро" (63503, Харківська область, м.Чугуїв, вул.Жадановського, 13, код ЄДРПОУ 32858763, р/р №26002036252700 у ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м.Чугуїв, вул.Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 35944142, р/р №260353013842 у філії ХОУ АТ "Ощадбанк" у м.Харкові, МФО 351823) 49000,00 гривень основної заборгованості, 4811,37 гривень пені, 890,64 гривень суми 3% річних, 7081,23 гривень інфляційних втрат та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 серпня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/3025/14