Рішення

від 14.08.2014 по справі 908/2249/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/73/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2014 Справа № 908/2249/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2249/14

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Партс", м. Запоріжжя

про стягнення 2435,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Мельник Н.В., довіреність № 171/20-19 від 15.01.14 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Партс" про стягнення заборгованості в сумі 2111,06 грн., пені в сумі 109,54 грн., трьох процентів річних в сумі 37,16 грн. та інфляційних втрат в сумі 177,59 грн. за договором № 43 на відпуск теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2005 року.

На адресу суду від відповідача надійшло повідомлення пошти з позначкою "організації немає". Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Позивачем надано суду Витяг із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.08.2014 року, за змістом якого вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69097, м. Запоріжжя, пр. Радянський, буд. 9. Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, а також надав суду акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, супровідний лист № 4263/27 від 08.08.2014 року з актом звірки розрахунків від 10.07.2014 року та докази їх направлення на адресу відповідача.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.03.2005 року між Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району, далі Енергопостачальна організація, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Партс", далі Споживач, був укладений договір № 43 на відпуск теплової енергії у гарячій воді, далі Договір, предметом якого є (п. 1.2) зобов'язання Енергопостачальної організації відпустити Споживачу теплову енергію у гарячій воді згідно із встановленим планом теплоспоживання у період з 01.03.2005 року по 01.03.2006 року з максимумом теплового навантаження 0,051239 Гкал/год. на опалення та гаряче водопостачання організації.

Відповідно до п. 3.2. Договору Споживач здійснює оплату платіжних документів, пред'явлених теплопостачальною організацією в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах.

Згідно з п. 4.1., 4.6. Договору облік теплової енергії здійснюється по приладах обліку і розрахунковим способом. При відсутності приладів обліку, виході його з ладу, прострочення держповірки, відсутність клейма або свідоцтва, документації, ненадання звіту про спожиту теплову енергію, кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу, визначається Теплопостачальною організацією:

а) на опалення, гаряче водопостачання - розрахунковим способом по тепловому навантаженню, визначеному в п. 1.1. договору і фактичному відпуску теплової енергії з джерела теплоти за звітний період.

Умовами п. 5.1. - 5.4. Договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

- 79,98 грн. за 1 Гкал теплової енергії; за 1 куб м. холодної води для потреб гарячого водопостачання, включаючи до вартості користування каналізацією;

- 4,03 грн. за 1 куб. м. хімічно-очищеної води при заповненні системи опалення перед первинним пуском або після ремонту, а також за наявністю витікання;

- 28,86 грн. за відключення (включення) однієї системи теплоспоживлення. В платіжних документах в графі «Призначення платежу» вказати: 80004; 33134887 «За теплову енергію згідно договору …». Розрахунок вартості теплової енергії становить орієнтовно 44574 грн. на рік. Сторони щоквартально з ініціативи Енергопостачальної організації проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію станом на 1 число поточного місяця з підписанням акту звірки для визначення заборгованості. Енергопостачальна організація має право індексувати суму заборгованості Споживача за весь час несплати теплової енергії згідно з офіційним рівнем інфляції та чинним законодавством України.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.03.2005 року по 01.03.2006 року.

Згідно з п. 7.2. Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Докази розірвання договору в матеріалах справи відсутні, а тому він є пролонгованим за приписами п. 7.2. Договору. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив оплату за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 2111,06 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2111,06 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії, зокрема:

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2013 року - на суму з ПДВ 185,06 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2013 року - на суму з ПДВ 266,50 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2013 року - на суму з ПДВ 447,85 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2014 року - на суму з ПДВ 466,39 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2014 року - на суму з ПДВ 401,39 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2014 року - на суму з ПДВ 256,75 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2014 року - на суму з ПДВ 87,12 грн.

На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані рахунки на оплату від 04.11.2013 року, 10.12.2013 року, 04.01.2014 року, 05.02.2014 року, 05.03.2014 року, 05.04.2014 року, 03.05.2014 року.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що платіжними документами, які пред'являються Енергопостачальною організацією Споживачу для здійснення оплати та оплату яких за умовами договору зобов'язаний здійснювати Споживач, є рахунки на постачання теплової енергії, які складаються на підставі актів приймання-передачі теплової енергії.

Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були надіслані відповідачу на його юридичну адресу: 69097, м. Запоріжжя, пр. Радянський, буд. 9, що підтверджується копіями реєстрів відправки рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії, податкових накладних, актів звіряння взаємних розрахунків за спірний період, а також копіями списків згрупованих поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи (а.с. 31 - 37).

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 2111,06 грн., який позивач і намагається стягнути.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивачем 13.05.2014 року на адресу відповідача була надіслана претензія № 08-3/489-1 від 07.05.2014 року з вимогою про сплату заборгованості за договором № 43 на відпуск теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2005 року, що підтверджується копією реєстру відправки претензії та копією списку згрупованих поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи (а.с. 38). Однак, зазначена претензія залишена останнім без відповіді та виконання.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.11.2013 року по 15.06.2014 року в сумі 109,54 грн. на підставі п. 6.2. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що при простроченні оплати вартості споживлюваної теплової енергії, пеня нараховується згідно діючим у період нарахування граничним ставкам, встановленим діючим законом.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 21.11.2013 року по 15.06.2014 року в сумі 37,16 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2013 року по травень 2014 року в сумі 177,59 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за спожиту теплову енергію, а наявність заборгованості в сумі 2111,06 грн. підтверджено актами приймання-передачі теплової енергії та виставленими до оплати рахунками за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів оплати боргу суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Партс" про стягнення заборгованості в сумі 2111,06 грн. за поставлену теплову енергію за договором № 43 на відпуск теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2005 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за умовами договору з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 21.11.2013 року по 15.06.2014 року відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України, однак при зазначенні загальної суми пені в розрахунку позивач допустив арифметичну помилку, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 109,52 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем спожитої теплової енергії за договором, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних, нараховані на заборгованість за кожним актом приймання-передачі теплової енергії окремо, за загальний період з 21.11.2013 року по 15.06.2014 року в сумі 37,16 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2013 року по травень 2014 року в сумі 177,59 грн.

Разом з тим, у наданому позивачем розрахунку трьох процентів річних припущені помилки, а саме неправильно зазначена кількість днів прострочки, за які нараховуються три проценти річних на заборгованість по кожному акту приймання-передачі теплової енергії окремо, а також допущена помилка при визначенні початку періоду нарахування трьох процентів річних на заборгованість за спожиту теплову енергію за березень 2014 року за актом приймання-передачі від 31.03.2014 року. Тому судом з власної ініціативи здійснено їх перерахунок за допомогою програми "Законодавство". Відтак, три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за актом приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2013 року, строк оплати за яким настав - 20.11.2013 року,

- за період з 21.11.2013 року по 15.06.2014 року (207 днів прострочення) з простроченої суми 185,06 грн., три проценти річних складають 3,15 грн.;

2) на заборгованість за актом приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2013 року, строк оплати за яким настав - 20.12.2013 року,

- за період з 21.12.2013 року по 15.06.2014 року (177 днів прострочення) з простроченої суми 266,50 грн., три проценти річних складають 3,88 грн.;

3) на заборгованість за актом приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2013 року, строк оплати за яким настав - 20.01.2014 року,

- за період з 21.01.2014 року по 15.06.2014 року (146 днів прострочення) з простроченої суми 447,85 грн., три проценти річних складають 5,37 грн.;

4) на заборгованість за актом приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2014 року, строк оплати за яким настав - 20.02.2014 року,

- за період з 21.02.2014 року по 15.06.2014 року (115 днів прострочення) з простроченої суми 466,39 грн., три проценти річних складають 4,41 грн.;

5) на заборгованість за актом приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2014 року, строк оплати за яким настав - 20.03.2014 року,

- за період з 21.03.2014 року по 15.06.2014 року (87 днів прострочення) з простроченої суми 401,39 грн., три проценти річних складають 2,87 грн.;

6) на заборгованість за актом приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2014 року, строк оплати за яким настав - 20.04.2014 року, втім оскільки 20.04.2014 року є вихідним днем, то в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем оплати є 21.04.2014 року,

- за період з 22.04.2014 року по 15.06.2014 року (55 днів прострочення) з простроченої суми 256,75 грн., три проценти річних складають 1,16 грн.;

7) на заборгованість за актом приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2014 року, строк оплати за яким настав - 20.05.2014 року,

- за період з 21.05.2014 року по 15.06.2014 року (26 днів прострочення) з простроченої суми 87,12 грн., три проценти річних складають 0,19 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню три проценти річних в сумі 21,03 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Партс" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 21,03 грн.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат за загальний період з грудня 2013 року по травень 2014 року в сумі 177,59 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.08.2014 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 55, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 254, 530, 599, 611, 625, 629, 655, 692, 714 ЦК України, ст. ст. 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Партс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Партс", 69097, м. Запоріжжя, пр. Радянський, буд. 9, код ЄДРПОУ 31950215, на користь:

- Концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії-Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району, 69076, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, буд. 7, основний борг в сумі 2111 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 06 коп., пеню в сумі 109 (сто дев'ять) грн. 52 коп., три проценти річних в сумі 21 (двадцять одна) грн. 03 коп., інфляційні витрати в сумі 177 (сто сімдесят сім) грн. 59 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 88 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Партс" щодо стягнення пені в сумі 0,02 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Партс" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 16,13 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 18.08.2014 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.