Рішення

від 13.08.2014 по справі 125/1995/14-ц

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1995/14-ц

2/125/972/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2014 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

при секретарі Грабчак І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання нікчемного правочину договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

В заяві до суду позивач вказала, що 12.03.2014 року купила у відповідача ОСОБА_2 житловий будинок та земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 За придбане майно заплатила 15000 гривень, про що відповідач надала власноручно написану розписку та зобов'язувалась протягом місяця оформити угоду нотаріально. Однак, після отримання коштів вона ухиляється від взятих на себе зобов'язань, чим позбавляє позивача права вільного володіння, користування та розпорядження придбаним майном. А тому ОСОБА_1 звернулась до суду та просить ухвалити рішення, яким визнати нікчемний договір, укладений 12.03.2014 року між нею - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо купівлі-продажу вказаного житлового будинку та земельних ділянок дійсним та визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що свої позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просить справу розглянути без її участі.

Відповідач по справі ОСОБА_2 позов визнала повністю, не заперечує проти його задоволення, просить справу розглядати без її участі, про що надала до суду письмову заяву.

Відповідач по справі ОСОБА_3 позов визнала повністю, не заперечує проти його задоволення, просить справу розглядати без її участі, про що надала до суду письмову заяву.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, прийнявши визнання позову відповідачами, оскільки це не буде суперечити закону і не порушуватиме прав сторін та свобод чи інтересів інших осіб, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.

12.03.2014 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір про купівлю житлового будинок та земельних ділянок площами 0,2500 га та 0,0192 га, які розташовані по АДРЕСА_1 Власником спірного житлового будинку є ОСОБА_2, що підтверджується договором дарування від 22.09.2003 року, посвідченого держаним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в КП «Барське БТІ» 22.09.2003 року за №1971. Земельні ділянки належать ОСОБА_3, що підтверджується державними актами серії ВН №020967 та серії ВН №020966. Довіреністю від 13.05.2013 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 на продаж належних їй земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 за продане майно отримала від ОСОБА_1 гроші в сумі 15000 гривень. Дане підтверджується її особистою розпискою. Однак, після їх отримання, вона почала ухилятись від зобов'язання нотаріального посвідчення угоди протягом місяця. Така поведінка ОСОБА_2 позбавляє позивача права вільного володіння, користування та розпорядження придбаним майном.

Згідно висновку КП «Барське районне бюро технічної інвентаризації» №33 від 03.07.2014 року вартість вказаного будинку з належними будівлями та спорудами становить 93021 гривню.

Земельна ділянка площею 0,2500 га (кадастровий номер 0520280613:01:008:0002) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд коштує 14956 грн. підтверджується витягом відділу Держземагентства у Барському районі.

Вартість земельної ділянки площею 0,0192 га (кадастровий номер 0520280613:01:008:0003) в сумі 305 гривень з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, підтверджується витягом відділу Держземагентства у Барському районі №03-24/1672 від 09.07.2014 року.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Враховуючи те, що придбані позивачем об'єкти є нерухомим майном, до нього застосовуються положення ст. 657 ЦК України щодо форми договору купівлі - продажу, тобто при укладанні даного договору не може бути застосована проста письмова форма, а обов'язкове нотаріальне посвідчення.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Правова норма, а саме частина 3 статті 640 ЦК України, на час розгляду справи та на час звернення позивача до суду була змінена і положення щодо моменту укладення договору який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації - з моменту державної реєстрації, втратило силу з 1 січня 2012 року, згідно із Законом від 11 лютого 2010 року №1878- VІ, а в силу змін внесених Законом від 9 грудня 2011 року - з 1 січня 2013 року.

Після внесених змін до частини 3 статті 640 ЦК України її положенням встановлено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення, а тому позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу за правилами частини 2 статті 220 ЦК України не суперечить цій нормі.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В силу ст.215 ч.2 ЦПК України у разі, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним, однак нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Судом встановлено, що волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, як вимагає ст.203 п.3 ЦК України. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Позивачем виконано всі, передбачені законом, умови договору.

За таких обставин суд, керуючись ст.ст. 130, 174 ЦПК України, ст. 655, 657, 662, 629, 392, 203, 204, 215, 218,220, 331 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати нікчемний договір, укладений 12.03.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1, дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно розташоване по АДРЕСА_1, а саме на:

- житловий будинок «А», загальною площею 68,7 кв.м. та житловою площею 44,6 кв.м., з належними до нього будівлями та спорудами: веранду «а», хлів «Б», підвал «Б1», вхід в підвал «б», ворота «1», хвіртку « 2», паркан « 3»;

- земельну ділянку площею 0,0192 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 0520280613:01:008:0003);

- земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 0520280613:01:008:0002).

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення, а неприсутніми особами в той же строк з дня отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області.

Суддя: