Рішення

від 05.08.2014 по справі 910/11809/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11809/14 05.08.14

за позовом Приватного акціонерного товариства Ічнянське районне виробниче об'єднання по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ЛАЙН"

про стягнення заборгованості за долговором оренди нежитлового приміщення та відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Ожуг В.В. (дов.№б/н від 04.08.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Ічнянське районне виробниче об'єднання по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохім" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Лайн» про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення та відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо внесення орендної плати за договором № 0508-1 оренди нежитлового приміщення від 05.08.2013, укладеним між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено розгляд справи № 910/11809/14 на 05.08.2014 року.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 05.08.2014 позивачем подано до суду банківську виписку про рух коштів на його розрахунковому рахунку.

Під час судового засідання 05.08.2014 представником позивача надані пояснення по суті спору та зауважено, що відповідачем здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 22 772,58 грн., яка зарахована ПрАТ Ічнянське районне виробниче об'єднання по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохім" як погашення суми основного боргу. Позовні вимоги у частині стягнення пені просив задовольнити повністю.

Відповідач не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлений належним чином, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення 01.07.2014 року.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

05.08.2013 між Приватним акціонерним товариством Ічнянським районним виробничим об'єднанням по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Лайн» (орендар) укладено договір №0508-1 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до пункту 1.1. та підпункту 1.1.1. даного Договору Орендодавець передає в оренду, а Орендар приймає у строкове платне користування: нежитлове приміщення відкритий майданчик, належне Орендодавцеві на праві приватної власності, загальною площею 1000 м'. Факт прийому-передачі приміщення в оренд) підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 15 серпня 2013 року (копія Акту прийом) передачі приміщення додається).

Згідно п.1.1.4. даного Договору, вартість приміщення, що орендується становить 4000.00 (чотири тисячі гривень нуль копійок), в тому числі ПДВ 666. 67 (шістсот шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок) в місяць.

Пунктом 4.1. даного Договору передбачено, що за орендне користування приміщенням. Орендар виплачує Орендодавцю договірну орендну плату із розрахунку 4 грн. (чотири гривні нуль копійок) з ПДВ за 1 м3, в тому числі ПДВ 0,67 грн.

Відповідно до п.4.2. Договору оренди нежитлового приміщення орендна плата нараховується і сплачується Орендарем з дати підписання Акту прийому-передачі приміщення, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після підписання акт наданих послуг.

Однак, Орендар не виконав цей обов'язок належним чином, відтак орендна плата за договором №0508-1 оренди нежитлового приміщення сплачувалась не у повному обсязі, що підтверджується актами здачі прийняття робіт №130 від31.12.2013, № 1 від 28.02.2014, № 9 від 30.01.2014 та рахунками-фактурами № 2 від 30.01.2014, № 1 від 28.02.2014, № 17 від 31.12.2013 року.

З метою повернення Позивачу боргу, останній звертався до Відповідача з претензіями про сплату заборгованості вих.№4 від 17.02.2014 та №10 від 20.03.2014 року.

Перша претензія №4 від 17.02.2014 залишена Відповідачем без реагування.

Проте, у відповідь на другу претензію №10 від 20.03.2014, Орендодавець 20.03.2014 отримав гарантійний лист № 8 та лист-повідомлення №9 від Відповідача про гарантування оплати за несплачені рахунки.

Згідно вищевказаних листів Відповідач зобов'язався сплатити лише частину боргу, а саме: 14 772,58 грн.

Залишок боргу, а саме: 8000,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №'2 від 30.01.2014, №1 від 28.02.2014 та Актами здачі прийнятті робіт №9 від 30.01.2014, №1 від 28.02.2014 на сьогоднішній день за надані послуги у повному обсязі Відповідач відмовився сплачувати.

До того ж, крім послуг з оренди приміщення Відповідачу надавалися послуги робіт крана згідно Акту здачі-прийняття робіт .№-46 від 23.08.2013 та рахунку-фактури №71 від 23.08.2013, сума боргу за які складає 6600,00 грн. та комунальні послуги згідно Акту здачі-прийняття робіт №131 від 31.12.2013 та рахунку-фактури №151 від 31.12.2013 розмір боргу яких складає 4 172,58 грн.

Станом на 28.02.2014 заборгованість Відповідача перед Позивачем по орендній платі, за надані комунальні послуги та за послуги робіт крана складає 22 772,58 грн. залишається несплаченою.

Оскільки на адресу позивача на день подачі позову не надходило грошових коштів у рахунок погашення заборгованості позивач звернувся до суду із даним позовом.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період 2013-2014 роки пеню у розмірі 1 556,82 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір № 0508-1/16-13 оренди нежитлового приміщення є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Лайн» сплатити на користь позивача 22 772,58 грн., з яких 14 772,58 грн. зі сплати орендних платежів та 6 600,00 грн. зі сплати послуг крану.

Надалі, позивачем надано банківську виписку про рух коштів на банківському рахунку, з якої вбачається, що станом на день розгляду спору сума основного боргу 22 772,58 грн. сплачена відповідачем.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на вищевикладене, враховуючи що позивачем підтверджено під час судового засідання факт сплати відповідачем суми основного боргу, суд вважає за можливе припинити провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 22 772,58 грн.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Як встановлено судом п. 4.5 договору, сторонами погоджений обов'язок орендаря сплатити на користь орендодавця пеню у розмірі 3%.

Судом перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені у розмірі 1 556,82 грн.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунок суми пені, суд вважає його обґрунтованим та вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 556,82 грн. - пені підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 556,82 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на Відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі № 910/11809/14 за позовом Приватного акціонерного товариства Ічнянське районне виробниче об'єднання по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ЛАЙН" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення та відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення припинити у частині стягнення основного боргу у розмірі 22 772,58 грн.

Позов Приватного акціонерного товариства Ічнянське районне виробничне об'єднання по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ЛАЙН" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення та відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Лайн" (01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 4, офіс 106; ідентифікаційний код 35207291) на користь Приватного акціонерного товариства Ічнянське районне виробниче об'єднання по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохім" (16703, Чернігівська область, місто Ічня, вулиця Вокзальна, будинок 141; ідентифікаційний код 05491847) 1 556 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят шість) гривень 82 копійки пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 05.08.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 11.08.2014 року

Суддя К.В. Полякова