Рішення

від 12.08.2014 по справі 910/12605/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/12605/14 12.08.14 за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Океан" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт"                       про стягнення боргу Суддя Полякова К.В. Представники: від позивача:  Скляр (дов.№б/н від 09.11.2011) від відповідача:  не з'явився СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Океан" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт" про стягнення боргу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за договором поставки зобов'язань, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 2875,00 грн. із нарахуванням штрафних санкцій, а саме пені у розмірі 176,69 грн. та штрафу у розмірі 38,75 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 порушено провадження у справі №910/12605/14 та призначено її до розгляду на 12.08.2014 року. У судовому засіданні 12.08.2014 представник позивача надав заяву про долучення додаткових документів до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.06.2014 не виконав та відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні. Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,- ВСТАНОВИВ: 06.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Океан» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» (покупець) укладено договір поставки №52/08, за яким, відповідно до предмету договору, продавець зобов'язується передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору. Відповідно до п.2.1.1 та 2.2.3 вищевказаного договору, постачання товару здійснюється партіями, кожна з яких визначається замовленням із погодженням строку та порядку поставки. Пункт 2.4 Договору встановлює, що підписання покупцем видаткової накладної свідчить о передачі продавцем разом з товаром всіх необхідних товаросупроводжувальних документів. Згідно із п.3.1 вказаного Договору, оплата кожної партії товару здійснюється протягом семи календарних днів з моменту переходу права власності на товар відповідної партії до покупця на умовах, передбачених даним Договором. На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем отримано, відповідно до видаткової накладної №191 від 11.02.2014 товарів на суму 3875,00 грн. із відповідною довіреністю на прийняття товару №45 від 11.02.2014 року. Оскільки, відповідач у порушення прийнятих за Договором зобов'язань, не здійснив оплату поставленого товару, позивач 11.03.2014 виставив відповідачу претензію №9, у якій просив погасити наявну заборгованість. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково погасив наявну перед позивачем заборгованість та сплатив частину боргу у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3028 від 16.04.2014 року. До того ж, сторони дійшли згоди щодо розміру наявної у відповідача заборгованості за надані послуги, шляхом підписання за період з 01.01.2014 по 26.05.2014 акту звірки взаєморозрахунків, за яким борг відповідача становить 2875,00 грн. Умовами Договору, зокрема п.5.3 сторони погодили, що у разі порушення строків оплати партії товару, вказаних у п.3.1 Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми, яка підлягає оплаті, за кожний день прострочення. Додатково покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 1% від вартості поставленого товару, у разі порушення строків оплати партії товару більш ніж на 30 календарних днів. (п.5.4 Договору). У зв'язку із наведеним, позивачем до стягнення у межах даного спору заявлено також пеню у розмірі 176,69 грн. та штраф у розмірі 38,75 грн. Внаслідок того, що відповідачем так і не погашено наявну перед позивачем заборгованість за порушення зобов'язань, прийнятих за Договором №52/08 від 11.02.2014, позивач звернувся із даним позовом до суду. Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським   визначається   зобов'язання,   що   виникає     між   суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за          договором          купівлі-продажу одна   сторона    (продавець) передає або зобов'язується передати  майно   (товар)          у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Як встановлено судом, 06.11.2013 між сторонами укладено Договір поставки №52/08, за яким, відповідно до предмету договору, продавець зобов'язується передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору. Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із п.3.1 вказаного Договору, оплата кожної партії товару здійснюється протягом семи календарних днів з моменту переходу права власності на товар відповідної партії до покупця на умовах, передбачених даним Договором. Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товарів на суму 3875,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №191 від 11.02.2014 року. Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих  за Договором, здійснив оплату отриманих товарів частково, а саме сплатив 1000,00 грн., у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 2875,00 грн., яка станом на момент розгляду спору у суді, так і не погашена. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано до стягнення також відповідні штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 176,69 грн. та штраф у розмірі 38,75 грн. Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом. Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських  відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій  за  прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано. Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені за період з 18.02.2014 по 20.06.2014 у розмірі 176,69 грн. Також, перевіривши нарахування суми штрафу, відповідно до п.5.4 Договору, суд вважає його вірним та обґрунтованим у розмірі 38,75 грн. У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України). Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі. Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Океан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» про стягнення боргу – задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, 28/2, ідентифікаційний код 31466802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Океан» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 10, ідентифікаційний код 36593565) 2875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок суми основного боргу, 176 (сто вісімдесят шість) гривень 69 копійок суми пені, 38 (тридцять вісім) гривень 75 копійок штрафу та  1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень судового збору. Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12.08.2014 року. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено та підписано 15.08.2014 року Суддя                                                                                          К.В. Полякова