Рішення

від 12.08.2014 по справі 910/11187/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/11187/14 12.08.14 за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріттал” до Товариства з обмеженою відповідальністю “РС Техсервіс”      про  стягнення заборгованості, пені, збитків від інфляції та 3% річних Суддя Полякова К.В. Представники: від позивача:  не з'явився, від відповідача:  не з'явився, СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ріттал” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “РС Техсервіс” про стягнення заборгованості, пені, збитків від інфляції та 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих за договором про співробітництво, у зв'язку із чим за останнім утворилась заборгованість разом із нарахованими штрафними санкціями у загальній сумі 551   575,51 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києві від 10.65.2014 порушено провадження у справі №910/11187/14 та призначено її до розгляду на 03.07.2014 року. 02.07.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про відсутність іншого судового провадження між сторонами, довідка про стан заборгованості відповідача та клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи. У судовому засіданні 03.07.2014 представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду спору та клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи. Відповідач до судового засідання не направив свого представника, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Ухвалою суду від 03.ю07.2014 продовжено строк розгляду даного господарського спору та відкладено розгляд справи на 12.08.2014 року. 04.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника. До судового засідання 12.08.2014 сторони не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, незважаючи на те, що сторони на виклик суду не зявились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,- ВСТАНОВИВ: 17.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріттал” (ріттал) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РС Техсервіс” (партнер) укладено Партнерський договір про співробітництво №26/1 (далі – Договір). Предметом вказаного вище Договору, відповідно до умов п.2.1, є визнання ТОВ “РС Техсервіс” своїм партнером у сфері продажу продукції Ріттала (договірних виробів) на території збуту і визначення принципів взаємодії сторін. За умовами п.2.2 Договору, Ріттал зобов'язується поставляти у власність партнера, а партнер зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати Рітталу вартість договірних виробів в порядку і на умовах, зазначених у цьому Договорі та (або) додатках до нього. Відповідно до п.5.2, 5.6 Договору, поставка договірних виробів здійснюється окремим партіями протягом усього строку дії цього Договору на підставі замовлень партнера, прийнятих Рітталом до виконання. При прийомі замовлення, Ріттал формує (складає) специфікацію, яка направляється партнеру для остаточного узгодження умов, строку, кількості, асортименту, ціни за одиницю та загальної вартості замовленої продукції. Пунктами 5.7 та 5.8 Договору передбачено, що після отримання специфікації, партнер зобов'язаний підтвердити узгодження сторонами умов поставки партії договірних виробів шляхом направлення підписаної уповноваженою особою та скріпленої печаткою партнера специфікації та направити її на Ріттал або передати при отриманні партії договірних виробів не пізніше дати поставки договірних виробів. Додатком №1 від 17.05.2013 до Договору визначено строки поставки договірних виробів, відповідно до їх класифікації – для стандартних виробів – 30 календарних днів з дати підписання специфікації, для нестандартних виробів – 60 календарних днів. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 678   000,54 грн. Відповідачем частково здійснено оплату товару на суму 200   294,50 грн., неоплаченою залишається вартість товару на загальну суму 477   706,04 грн., що підтверджується складеними та підписаними сторонами специфікаціями із видатковими накладними, а саме: специфікацією №016930, №017219, №017485, №017609, №017700, №017809, №017919, №017824, №018214, №018360, №018362, №018363, №018680 та №018949. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними до специфікацій на загальну суму 477   706,04 грн., підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками. Пунктами 4.7 та 4.8 Договору сторони погодили, що оплата поставленої Рітталом договірних виробів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Ріттала на умовах відстрочки платежу на період до 30 (тридцяти) календарних днів з моменту (дати) поставки, зазначеної в підписаній сторонами видатковій накладній. Обов'язок партнера по оплаті договірних виробів вважається виконаним у момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Ріттала. Враховуючи порушення відповідачем виконання прийнятих за Договором зобов'язань по оплаті поставленого товару, позивач 04.04.2014 направив відповідачу вимогу №16/04-14, у якій зауважив на розмірі заборгованості відповідача у загальній сумі 477   706,04 грн. Оскільки, умовами Договору №26/1 від 17.05.2013 передбачено нарахування штрафних санкцій за порушення умов Договору, позивачем до стягнення у межах даного спору заявлено також пеню у розмірі 32   136,60 грн., збитки від інфляції у розмірі 33   385,34 грн. та 3% річних у розмірі 8   347,53 грн. Внаслідок того, що відповідачем так і не погашено наявну перед позивачем заборгованість за порушення зобов'язань, прийнятих за Договором №26/1 від 17.05.2013, позивач звернувся із даним позовом до суду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським   визначається    зобов'язання,   що   виникає    між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за            договором            купівлі-продажу одна            сторона            (продавець) передає або зобов'язується            передати            майно            (товар)            у            власність другій стороні (покупцеві),            а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Як встановлено судом, 17.05.2013 між сторонами укладено Партнерський договір про співробітництво №26/1, згідно із п. 2.2. якого Ріттал зобов'язується поставляти у власність партнера, а партнер зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати Рітталу вартість договірних виробів в порядку і на умовах, зазначених у цьому Договорі та (або) додатках до нього. Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктами 4.7 та 4.8 Договору сторони погодили, що оплата поставленої Рітталом договірних виробів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Ріттала на умовах відстрочки платежу на період до 30 (тридцяти) календарних днів з моменту (дати) поставки, зазначеної в підписаній сторонами видатковій накладній. Обов'язок партнера по оплаті договірних виробів вважається виконаним у момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Ріттала. Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товар на загальну суму 678   000,54 грн., що підтверджується складеними та підписаними сторонами специфікаціями із відповідними видатковими накладними. Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих  за Договором, здійснив оплату отриманих товарів частково, а саме сплатив 200   294,50 грн., у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 477   706,04 грн., яка станом на момент розгляду спору у суді, так і не погашена. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано до стягнення також відповідні штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 32   136,60 грн., збитки від інфляції у розмірі 33   385,34 грн. та 3% річних у розмірі 8   347,53 грн. Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом. Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських  відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій  за  прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано. Сторони п.10.1 Договору погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України. Умовами п.10.2 Договору встановлено за недотримання встановлених у Договорі термінів оплати або поставки договірних виробів винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від вартості неоплачених або прострочених до поставки договірних виробів за кожний день прострочення. Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд не погоджується щодо сум та строків. Так, із розрахунку вбачається, що першим періодом для нарахування пені позивачем вказано 22.08.2013-24.08.2013, тобто кількість дні прострочення виконання зобов'язання становить 3 дні, у той час як позивачем помилково визначено кількість днів прострочення 180 днів. Виходячи з вищевикладеного, здійснивши перерахунок сум пені, суд визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 31   775,23 грн. Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від  відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця. Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 32   625,97 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу. Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його  обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 8   347,53 грн. такою, що підлягає задоволенню. Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі. Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріттал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РС Техсервіс" про стягнення грошових коштів – задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РС Техсервіс» (03680, місто Київ, вулиця Пшенична, будинок 2; ідентифікаційний код 37962430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріттал» (03038, місто Київ, вулиця Лінійна, будинок 17; ідентифікаційний код 33630352) 477 706 (чотириста сімдесят сім тисяч сімсот шість) гривень 04 копійки основного боргу, 31   775 (тридцять одну тисячу сімсот сімдесят п'ять) гривень 23 копійки пені, 32   625 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять п'ять) гривень 97 копійок інфляційних втрат, 8   347 (вісім тисяч триста сорок сім) гривень 53 копійки та 11 009 (одинадцять тисяч дев'ять) гривень 10 копійок витрат зі сплати судового збору. У іншій частині позову відмовити. Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну  та резолютивну частину у судовому засіданні 12.08.2014 року. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено та підписано 15.08.2014 року Суддя                                                                                          К.В. Полякова