Рішення

від 14.08.2014 по справі 910/11336/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11336/14 14.08.14

за позовом Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТРОН"

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Іванченко І.М. (дов.№313 від 23.08.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТРОН" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 порушено провадження у справі №910/11336/14 та призначено її до розгляду на 03.07.2014 року.

У судовому засіданні 03.07.2014 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 03.07.2014 представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідач до судового засідання не направив свого представника, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 03.07.2014 продовжено строк розгляду даного господарського спору та відкладено розгляд справи на 14.08.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.08.2014 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 між Приватним підприємством "Торговий Дім ПОЛЯКОВ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ситрон" (покупець), укладено договір поставки № 3222.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних (п. 1.1), сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2), при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін, і яка засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість; сторони договору погодили, що представник покупця який підписав накладну, є уповноваженою особою на підписання накладних з урахуванням асортименту, кількості та якості продукції, що поставляється (п. 3.5), покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару , окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника , протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару , або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.2), при порушенні покупцем умов п. 4.2 договору на строк 30 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від простроченої суми (п. 5.3), при порушенні покупцем умов п. 4.2 договору на строк 45 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20% від простроченої суми (п. 5.4).

Відповідно до видаткових накладних до договору № 3222 від 01.10.2012, а саме: № КФ-0034518 від 20.02.2014 на суму 468,18 грн., КФ-0040870 від 27.02.2014 на суму 450,78 грн., КФ-0040861 від 27.02.2014 на суму 1 562,94 грн., КФ-0034448 від 20.02.2014 на суму 523,02 грн., КФ-0040663 від 27.02.2014 на суму 873,60 грн., КФ-0039276 від 26.02.2014 на суму 220,26 грн., КФ-0034840 від 20.02.2014 на суму 678,72 грн., які підписані представниками сторін та посвідчені печатками обох сторін, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 4 777,50 грн.

Як зауважує позивач у позові, за поставлений товар відповідач розрахувався частково, а саме у розмірі 765,50, а тому на день звернення із позовом до суду розмір заборгованості становить 4 012,00 грн.

Внаслідок того, що відповідачем так і не погашено наявну перед позивачем заборгованість за порушення зобов'язань, прийнятих за Договором №3222 від 01.10.2012, позивач звернувся із даним позовом до суду, додатково заявивши до стягнення 401,20 грн. та 802,40 грн. штрафу, передбаченого договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 3222 від 01.10.2012 було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 4 777,50 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Однак, відповідачем всупереч п. 4.2 умов договору № 3222 від 01.10.2012 не оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару за видатковою накладною) поставлений товар загалом на суму 4 777,50 грн., а здійснено лише часткову оплату у сумі 765,50 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 4 012,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 3222 від 01.10.2012 щодо своєчасного виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем у сумі 4 012,00 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4 012,00 грн. за поставлений, але не оплачений у встановлений договором строк товар, є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання зобов'язання по своєчасний оплаті вартості поставленого товару, позивач просив на підставі п. 4.2 договору стягнути 401,20 грн. штрафу у розмірі 10% від несплаченої суми (за прострочення оплати понад 30 днів), та на підставі п. 5.4 договору - 802,40 грн. штрафу в розмірі 20% від несплаченої суми (за прострочення оплати понад 45 днів).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як свідчать обставини справи, у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість у сумі 4 012,00 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Зазначене, у відповідності до вищезазначених вимог чинного законодавства та умов договору є підставами для стягнення з відповідача штрафу у визначених договором розмірах.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТРОН" про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситрон" (04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 97, літера Д; ідентифікаційний код 38215991) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім ПОЛЯКОВ" (18000 Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Чехова, будинок 41; ідентифікаційний код 32268131) 4 012 (чотири тисячі дванадцять) гривень 00 копійок основного боргу, 802 (вісімсот дві) гривні 40 копійок штрафу у розмірі 20%, 401 (чотириста одну) гривню 20 копійок штрафу у розмірі 10% та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.08.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 15.08.2014 року

Суддя К.В. Полякова