Рішення

від 26.08.2014 по справі 914/2211/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2014 р. Справа № 914/2211/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин», Волинська область, Локачинський район, с. Губин,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Плюс», Львівська область, м. Броди,

про: стягнення 70 827 грн. 40 коп. суми основної заборгованості, 5 470 грн. 19 коп. пені, 1 111 грн. 89 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Плюс» про стягнення 70 827 грн. 40 коп. суми основної заборгованості, 5 470 грн. 19 коп. пені, 1 111 грн. 89 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.06.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.07.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Судове засідання 15.07.2014 року відкладено на 26.08.2014 року з підстав, викладених в відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання (вх. №36081), у якому просить суд проводити розгляд справи без участі повноважного представника позивача та повідомити ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» про прийняте рішення у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Поштова кореспонденція, яка скеровувалася господарським судом за місцезнаходженням відповідача: 80600, Львівська область, Бродівський район, м. Броди, вул. Гончарська, буд. 20, кв. 41, поверталася без вручення адресату (отримувачу) з написом: «За вказаною адресою не проживають» (докази в матеріалах справи).

Як вбачається із долученого до матеріалів справи Витягу з ЄДРЮО та ФОП від 15.07.2014 року №19001222 станом на 15.07.2014 року місцезнаходженням відповідача у справі є адреса: 80600, Львівська область, Бродівський район, м. Броди, вул. Гончарська, буд. 20, кв. 41 (належним чином завірена копія Витягу з ЄДРЮО та ФОП у справі).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Вказане твердження викладене також в пункті 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році».

Згідно пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи достатність, допустимість і належність поданих позивачем доказів, належним чином повідомлення судом відповідача про дату і час судового засідання, повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31603002, знаходиться за адресою: 45513, Волинська область, Локачинський район, с. Губин, вул. Лісова, буд. 1, що підтверджується долученими до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 15.05.2014 року №18673109 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 14.07.2014 року 318993778 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Плюс» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 38456607, знаходиться за адресою: 80600, Львівська область, Бродівський район, м. Броди, вул. Гончарська, буд. 20, кв. 41, що підтверджується долученими до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 15.07.2014 року №19001222 (докази в матеріалах справи).

03 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» (надалі - позивач, сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Плюс» (надалі - відповідач, сторона 2) укладено Договір про співпрацю б/н, за умовами якого сторона 1 зобов'язувалась передати в суборенду земельні ділянки на території Птицької сільської ради на полі №11.13 загальною площею 34,3 га, а сторона 2 зобов'язувалась відшкодувати стороні 1 витрати за освоєння даних земельних ділянок.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Розділом 2 договору встановлено порядок передачі земельних ділянок, розділом 3 - порядок і розміри компенсації витрат на освоєння земельних ділянок.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору сторона 1 зобов'язана підготувати списки земельних ділянок, які будуть передані в суборенду, підготувати проекти договорів суборенди.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розмір витрат на освоєння земельних ділянок погоджується сторонами на договірній основі і становить 70 827 грн. 40 коп.

Згідно пункту 3.2. договору відшкодування витрат, передбачених пунктом 3.1. договору повинно бути здійснене на розрахунковий рахунок сторони 1 в строк до 30.11.2013 року.

Розділом 4 договору встановлено права та обов'язки сторін.

Так, згідно пункту 4.1. договору сторона 1, серед іншого, зобов'язувалась до моменту передачі земельних ділянок в суборенду завершити державну реєстрацію договорів оренди таких земельних ділянок; надати стороні 2 проекти договорів суборенди.

Пунктом 4.2. сторони погодили, що сторона 1 має право на відшкодування витрат по освоєнню земельних ділянок в строки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 4.3. договору сторона 2 зобов'язувалась відшкодувати стороні 1 витрати на освоєння земельних ділянок в порядку і розмірах, встановлених договором.

Згідно пункту 5.1. договору сторона, яка порушила умови договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені внаслідок такого порушення збитки.

Відповідно до пункту 5.2. договору за несвоєчасне відшкодування понесених стороною 1 витрат на освоєння земельних ділянок сторона 2 сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Пунктом 6.1. договору сторонами встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонам своїх зобов'язань.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, Актом прийому-передачі документів від 01.10.2013 року б/н передав, а відповідач прийняв 7 договорів суборенди земельних ділянок у трьох примірниках кожен.

Вказаний Акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань із відшкодування витрат на освоєння земельних ділянок не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 70 827 грн. 40 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач 05.02.2014 року звертався до відповідача Претензією від 05.02.2014 року вих. №1-4/155 із вимогою про відшкодування 70 827 грн. 40 коп. витрат на освоєння земельних ділянок, а також 1 690 грн. 41 коп. пені, та 390 грн. 00 коп. трьох відсотків річних за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання. Вказану Претензію отримано відповідачем 08.02.2014 року та залишено без відповіді і реагування (належним чином завірена копія претензії, доказів її скерування на адресу відповідача та отримання останнім в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача із відшкодування витрат на освоєння земельних ділянок за договором становить 70 827 грн. 40 коп., станом на час розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору про співпрацю від 03.09.2013 року б/н, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5 470 грн. 19 коп. пені, нарахованої у відповідності до пункту 5.2. договору за період з 30.11.2013 року по 10.06.2014 року (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В судовому засіданні 26.08.2014 року перераховано розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача за порушення строку відшкодування витрат на освоєння земельних ділянок і вона становить:

за період з 01.12.2013 року по 14.04.2014 року:

70 827, 40 х 6,5% х 2 х 135 / 365 = 3 405 грн. 54 коп.

за період з 15.04.2014 року по 01.05.2014 року:

70 827, 40 х 9,5% х 2 х 17 / 365 = 626 грн. 77 коп.

Так, загальна сума пені яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, становить 4 032 грн. 31 коп. (3 405, 54 + 626, 77).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5 470 грн. 19 коп. пені, нарахованої у відповідності до пункту 5.2. договору за період з 30.11.2013 року по 10.06.2014 року підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 4 032 грн. 31 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 111 грн. 89 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок суми трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні 26.08.2014 року перераховано розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача за порушення строку відшкодування витрат на освоєння земельних ділянок і вона становить:

за період з 01.12.2013 року по 10.06.2014 року:

70 827, 40 х 3% х 192 / 365 = 1 117 грн. 71 коп.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 111 грн. 89 коп. трьох відсотків річних підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позовні вимоги є документально та нормативно обґрунтованими, відповідачем не спростованими, підлягають до задоволення частково.

Судові витрати: сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду Платіжним дорученням від 14.03.2014 року №453 сплачено судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп. покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача 1 793 грн. 06 коп. судового збору, оскільки спір виник внаслідок неправомірного ухилення відповідача від взятих на себе договірних зобов'язань із відшкодування витрат на освоєння земельних ділянок.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Плюс» (80600, Львівська область, Бродівський район, м. Броди, вул. Гончарська, буд. 20, кв. 41; код ЄДРПОУ 38456607) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» (45513, Волинська область, Локачинський район, с. Губин, вул. Лісова, буд. 1; код ЄДРПОУ 31603002) 70 827 грн. 40 коп. суми основної заборгованості, 4 032 грн. 31 коп. пені, 1 111 грн. 89 коп. трьох відсотків річних та 1 793 грн. 06 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

26.08.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 27.08.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.