Рішення

від 12.08.2014 по справі 910/12314/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12314/14 12.08.14

за позовом Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора -ЛК "Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня"

до Дочірнього підприємства "ЛК-Металургія" Акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня"

про стягнення заборгованості за користування жилою площею

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Мольченко В.В. (дов.№136 від 12.03.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Житлово-експлуатаційна контора -ЛК "Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства "ЛК-Металургія" Акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" про стягнення заборгованості за користування жилою площею.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за договором зобов'язань, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 18275,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 порушено провадження у справі №910/12314/14 та призначено її до розгляду на 12.08.2014 року.

У судовому засіданні 12.08.2014 представник позивача надав заяву про долучення додаткових документів до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.06.2014 не виконав та відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, до суду повернувся конверт, направлений на юридичну адресу відповідача, в якому направлено ухвалу суду про порушення провадження.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно з положеннями ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009р. № 270) зазначено, що прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Згідно з п. 117 вказаних Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання; поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

18.03.2013 між Дочірнім підприємством «Житлово-експлуатаційна контора - ЛК «Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» (управитель майна, позивач) та Дочірнім підприємством «ЛК-Металургія» Акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» (користувач, відповідач) укладено договір про надання жилої площі в гуртожитку та житлово-комунальних послуг № 20-7, на підставі якого управитель майна передає, а користувач приймає в тимчасове, строкове платне користування жилу площу за адресою: Електриків, 26/6, Електриків, 31, Хорива, 33/35, Сурикова,5, Старовокзальна, 14/16, Щекавицька, 45 (п. 1.1. Договору).

Плата за користування майном визначена пунктом 2.1 вказаного вище Договору та встановлюється у розмірі 420 грн. в місяць за кожне ліжко-місце. Користувач вносить плату за фактично зайняті ліжко-місця, що підтверджується актом виконаних робіт, які підписують сторони по закінченню кожного місяця.

Крім плати за користування майном користувач також зобов'язаний проводити оплату за житлово-комунальні послуги, що надаються. Оплату за використанні житлово-комунальні послуги користувач проводить щомісячно за їх фактичне використання, сума якої включається в загальний розрахунок (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що користувач зобов'язується проводити платежі в розмірі 100% суми в місяць протягом 3 банківських днів, згідно виставленого рахунку-фактури і акту про надання послуг.

Відповідно до п. 2.4. договору користувач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано акти надання послуг, а саме №728 від 29.04.2013 на суму наданих послуг у розмірі 9565,44 грн. та №1042 від 20.06.2013 на суму 8710,00 грн., а також виставлено позивачем відповідні рахунки на оплату.

Оскільки, відповідач у порушення прийнятих за Договором зобов'язань, не здійснив оплату наданих послуг, позивач 26.04.2013 та 15.05.2013 направляв відповідачу претензії №297 та №332 відповідно, у яких просив терміново погасити наявну заборгованість.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони дійшли згоди щодо розміру наявної у відповідача заборгованості за надані послуги, шляхом підписання станом на період 2 кварталу 2013 акту звірки взаєморозрахунків, за яким борг відповідача становить 18275,44 грн.

Внаслідок того, що відповідачем так і не погашено наявну перед позивачем заборгованість за порушення зобов'язань, прийнятих за Договором № 20-7 від 18.03.2013, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та надав відповідачу послуги на загальну суму 18275,44 грн., що підтверджується відповідними актами про надання послуг та рахунками-фактурами.

Проте відповідач у порушення прийнятих за Договором зобов'язань, оплату отриманих послуг не здійснив, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 18275,44 грн., що підтверджується ним у підписаному акті звірки взаєморозрахунків станом на період 2 кварталу 2013, наявного у матеріалах справи.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора -ЛК "Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" до Дочірнього підприємства "ЛК-Металургія" Акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" про стягнення заборгованості за користування жилою площею - задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "ЛК-Металургія" Акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 26; ідентифікаційний код 24371818) на користь Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора -ЛК "Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 26; ідентифікаційний код 36337376) 18275 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) гривень 44 копійки суми заборгованості за користування жилою площею та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12.08.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено

та підписано 15.08.2014 року

Суддя К.В. Полякова