Рішення

від 28.08.2014 по справі 927/940/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

26 серпня 2014 року № 927/940/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Сервіс»

08132 Київська обл. Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 46

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство «Олександрівське»

15444 Семенівський р-н с. Олександрівка, вул. Молодіжна, 1

Предмет спору: про стягнення 90494,43 грн.

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: Потеряйко І.В. директор

від відповідача: Кожух В.О. директор (в судове засідання 26.08.2014 року не з'явився)

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 77880 грн. боргу по видатковій накладній № РН-0000094 від 11.11.2011 р. та акту № ОУ-0000001 здачі-прийняття від 24.05.2012 р., 4826,43 грн. 3 % річних та 7788 грн. індексу інфляції.

Відповідач відзив на позов не надав.

В судовому засіданні 11.08.2014 року представник відповідача повідомила про те, що доїльна установка "літній табір" на 12 постів була повернута позивачу в червні 2012 року, а тому оплачувати її вартість немає за що.

В судовому засіданні 11.08.2014 року була оголошена перерва для надання можливості сторонам надати докази на підтвердження своїх позицій та обставин.

В судовому засіданні 19.08.2014 року представник відповідача повідомила про виконання позивачем робіт 24.05.2012 року по монтажу доїльної установки 2АДСН, яка була у власності відповідача, а доїльна установка "літній табір" на 12 постів це обладнання яке купувалось у позивача є відмінним від того, що було встановлено. Суду представником відповідача надано акт звірки розрахунків з відміткою відповідача про повернення обладнання 14.06.2012 року. Представник позивача заперечував таку позицію відповідача.

Враховуючи таку позицію відповідача, судове засідання 19.08.2014 року розгляд справи було відкладено для надання можливості сторонам надати докази на підтвердження своїх позицій.

В судове засідання 26.08.2014 року представник відповідача не з'явився, заяв та клопотань суду не надав. При цьому судом неодноразово в судових засіданнях було повідомлено сторонам про двомісячний строк розгляду справи та його закінчення саме 26.08.20014 року.

З огляду на відсутність відзиву на позов рішення приймається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

На підставі усної домовленості сторін, позивачем по видатковій накладній № РН-0000094 від 11.11.2011 р. на суму 113280 грн. поставлено відповідачу товар, а відповідачем отримано, що підтверджується підписом та печаткою підприємства на копії накладній.

Суд прийшов до висновку про укладення між сторонами договору поставки в простій письмовій формі.

Приписами ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом та не випливає із характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" стосовно застосування частини першої статті 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України) зазначено наступне:

"Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10)."

Як встановлено судом, факт передачі позивачем товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000094 від 11.11.2011 р.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару. Таким чином, порушення відповідачем грошового обов'язку по оплаті товару слід відлічувати з 12.11.2011 р.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Разом з цим, в силу ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, оскільки 12.11.2011 року був вихідний день, то початковою датою прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по видатковій накладній від 11.11.2011 р. є 14.11.2011 року.

24.05.2012 р. сторонами підписано акт № ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по монтажу доїльної установки на суму 8000 грн. без ПДВ, ПДВ складає 1600 грн. Загальна вартість робіт з ПДВ 9600 грн.

Позивачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000066 від 16.09.2011 р. на суму 122880 грн. з ПДВ за товар на суму 94400 грн. без ПДВ та монтаж установки на суму 8000 грн. без ПДВ, разом без ПДВ 102400 грн. та сума ПДВ 20480 грн.

Відповідачем частково здійснено оплату по рахунку-фактурі № СФ-0000066 від 16.09.2011 р. на суму 15000 грн. - банківська виписка від 01.11.2011 р. та 30000 грн. - 11.04.2012 р. При цьому , з наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається зазначення відповідачем призначення платежу « за доїльну установку згідно рахунку № СФ-0000066 від 16.09.2011»

Таким чином, відповідачем здійснена часткова оплата товару, а саме доїльної установки, на суму 45000 грн, в зв'язку з чим неоплаченою залишалась сума 68280 грн. за товар.

Позивачем направлено відповідачу претензію з проханням оплатити заборгованість за отриманий товар та монтаж в сумі 77880 грн. Дана претензія отримана відповідачем 06.05.2014 р., що підтверджується поштовим повідомлення про вручення № 00027831.

Доказів оплати акту від 24.05.2012 року по монтажу доїльної установки на суму 9600 грн. матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Таким чином, заборгованість по оплаті монтажу доїльної установки починається з 14.05.2014 р., враховуючи приписи ст.530 ЦК України та дату отримання відповідачем претензії 06.05.2014 року.

З урахуванням заявлених усно заперечень відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Враховуючи приписи ст.678 ЦК України щодо правових наслідків передання товару неналежної якості, відповідач мав право пред'явити вимогу щодо зменшення ціни товару, безоплатного усунення недоліків та відшкодування витрат на усунення недолік. В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дії по заявленню вимоги за приписами ст.678 ЦК України протягом часу з листопада 2011 року до моменту пред'явлення позову в червні 2014 року.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заявлення вимоги відповідачем позивачу, в т.ч. з урахуванням приписів ст.680 ЦК України виявлених недоліків товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приписами ч.1 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватись перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідач доказів оплати та витребуваних документів суду не надав.

Як зазначено в описовій частині рішення, судом була надана можливість відповідачу довести доказами свою позицію, однак суду не надано належних доказів повернення позивачу доїльної установки "літній табір" на 12 постів в червні 2012 року, монтажу позивачем власної доїльної установки відповідача в травні 2012 року. Доказів формування та направлення відповідачем вимог, листів тощо щодо ремонту, монтажу, повернення доїльної установки «Літній табір» на 12 постів, доказів вчинення відповідачем правомірної поведінки направленої на запобігання понесення збитків.

Враховуючи вищенаведене, усні заперечення відповідача та наданий примірник акту звірки судом до уваги не приймаються з огляду на відсутність доведення й обґрунтування їх належними та допустимими доказами, в т.ч. первинними бухгалтерськими документами щодо повернення товару.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 77880 грн., за поставку доїльної установки в сумі 68280 грн. та монтаж доїльної установки в сумі 9600 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 7788 грн. за період з червня 2012 р. по травень 2014 р. та 3 % річних в сумі 4826,43 грн. за період з 25.05.2012 р. по 17.06.2014 р., які є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково індекс інфляції в сумі 5462,40 грн. та 3 % річних в сумі 4255,69 грн.

Судом при цьому враховуються встановлені вище дати початку прострочки виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті доїльної установки з 14.11.2011 року, за монтаж доїльної установки з 14.05.2014 року.

Позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції за період з травня 2012 р. та 3 % річних за період з 25.05.2012 р. на суму заборгованості по оплаті 77880 грн. за поставку і за монтаж доїльної установки, що є неправомірним оскільки початок заборгованості по оплаті за монтаж доїльної установки починається з 14.05.2014 р. з урахуванням дати отримання відповідачем претензії та приписів ст. 530 ЦК України. Таким чином період нарахування індексу інфляції з червня 2012 р. по квітень 2014 р. повинен здійснюватися на суму боргу за поставку доїльної установки 68280 грн., нарахування 3 % річних повинно здійснюватися з 25.05.2012 р. по 13.05.2014 р. на суму боргу за поставку доїльної установки 68280 грн., а з 14.05.2014 р. по 17.06.2014 р. на суму боргу 78880 грн. за поставку доїльної установки та монтаж. Крім того позивачем при нарахуванні 3 % річних за період з 25.05.2012 р. по 31.12.2012 р. враховано замість 366 днів 365 днів. В решті позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції в сумі 2325,60 грн. та 3 % річних в сумі 570,74 грн. відмовити.

Відповідно до вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином в установлений строк.

Оскільки відповідач, в порушення ст. 525,526,615 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання по оплаті товару та монтажу своєчасно не виконав, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується сума боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме борг в сумі 77880 грн., індекс інфляції в сумі 5462,40 грн. та 3 % річних в сумі 4255,69 грн., в решті позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції в сумі 2325,60 грн. та 3 % річних в сумі 570,74 грн. слід відмовити.

Позивач просить стягнути з відповідача 1700 грн. за послуги адвоката надані на підставі договору № 199/юр про надання адвокатських послуг та відповідальне зберігання документів від 18.03.2014 р.

В обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано копію договору № 199/юр про надання адвокатських послуг та відповідальне зберігання документів від 18.03.2014 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжне доручення № 315 від 01.07.2014 р. на суму 1700 грн. за юридичні послуги.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Дослідивши зазначені докази, виходячи із вимог ст.ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми витрат на послуги адвоката обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 1645,60 грн., з огляду на часткове задоволення позову та пропорційність сплаченої позивачем суми послуг задоволеним позовним вимогам.

Окрім того, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 525,526,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22,33,35,44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Олександрівське» (15444 Семенівський р-н с. Олександрівка, вул. Молодіжна, 1 код 32289003 р/р 2604916391 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Сервіс» (08132 Київська обл. Києво-Святошинський р-н м. Вишневе, вул. Святошинська, 46 код 24887918 р/р 260003013197 в АБ «Національні інвестиції» м. Київ МФО 300498) борг в сумі 77880 грн., індекс інфляції в сумі 5462,40 грн. та 3 % річних в сумі 4255,69 грн., 1645,60 грн. витрат на послуги адвоката та 1827 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позовних вимог в частині стягнення в частині стягнення індексу інфляції в сумі 2325,60 грн. та 3 % річних в сумі 570,74 грн. відмовити.

Повне рішення складено 28.08.2014 року

Суддя І.А.Фетисова .