Постанова

від 13.08.2014 по справі 826/10434/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/192

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2014 року 15:41 № 826/10434/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення від 04.04.2014 № 0005442205, за участі представників сторін:

представник позивача Карпінської Т.В.;

представник відповідача Мосунова Ю.А.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж" (далі - ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 № 0005442205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10434/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13.08.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" зареєстровано 28.12.1995 року Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією № 10741050011000653.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 27.

Позивача взято на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 27.07.2000 року за № 4533/5356.

ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" є платником податку на додану вартість відповідно до виданого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з 21.07.1997 року № 36426644, яке анульоване 31.07.2002 року, з 02.08.2002 року № 39017676, яке анульоване 28.08.2009 року, з 28.08.2009 № 100241700. Індивідуальний податковий номер позивача - 1211426591.

На підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.12.2013 року № 1464 та направлення від 10.12.2013 № 1397/2202 на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 81,82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності декларування ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" (код ЄДРПОУ 121146) від'ємного значення з ПДВ за період жовтень 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 23.12.2013 № 2482/26-59-22-01-18/00121146.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 198.1, 198.2, 198.6, ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення з ПДВ за період: липень - листопад 2012 р., червень 2013 р. у сумі: 334 593,00 грн.;

- п. 200.14 ст. 200 ПК України занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань З ПДВ за період січень - грудень 2012 р., січень - лютий 2013 р., червень 2013 на суму 3 841 146,00 грн., у зв'язку з чим завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не погоджуючись з вищевказаними висновками податкового органу, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.01.2014 № 108/10/26-59-22-01 залишено без змін висновки, викладені в даному акті перевірки.

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.03.2014 № 2704/10/26-15-10-06-15 скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.01.2014 № 0000422201 в частині винесеної форми та зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винести податкове повідомлення - рішення форми «В4» про зменшення від'ємного значення ПДВ на 334 593,00 грн., передбачене Порядком № 1236, а первинну скаргу голови правління ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" Стального А.В. від 27.01.2014 № 23-202 (вх. Від 31.01.2014 № 2356/10) - частково задоволено.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було винесене податкове повідомлення - рішення від 04.04.2014 № 0005442205, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 334 593,00 грн.

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.06.2014 № 5050/10/26-15-10-06-15 залишено без розгляду скаргу голови правління ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" Стального А.В. від 15.04.2014 № 96-202 (вх. Від 18.04.2014 № 9396/10) на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2014 № 0005442205.

Рішенням Міндоходів України від 04.07.2014 № 12007/6/99-99-10-01-15 залишено без змін рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.06.2014 № 5050/10/26-15-10-06-15 про залишення скарги без розгляду, а скаргу ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" від 17.06.2014 № 136-2052 (вх. № 12710/6 від 23.06.2014) - без розгляду повернуто.

Позивач не погодився з податковим повідомленням - рішенням від 04.04.2014 № 0005442205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 334 593,00 грн., тому звернувся до суду.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та розбіжностей по податковому кредиту з ПДВ стали:

- акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.03.2013 № 910/04-63-22-03/36755970 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Акма - Стакоімпорт» (код ЄДРПОУ 36725970), згідно даного акту ТОВ «Акма - Стакоімпорт» укладала договори з ПП ВКФ «Акма» про співробітництво з просування товару на ринку України від 02.10.2012 № 02-10-2012 та купівлі - продажу від 25.06.20113 № 3. Враховуючи, що товарно - транспортні накладні документи, які б підтверджували перевезення товару, до перевірки не були надані, податковий орган дійшов висновку про їх відсутність.

Як вбачається з акту перевірки від 23.12.2013 № 2482/26-59-22-01-18/00121146 (арк. 22-33, інспектор ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснював дослідження документального підтвердження господарських відносин по ланцюгам постачання: ПП ВКФ «Акма» - ТОВ «Акма - Станкоімпорт» - ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" та зробив висновки, що у зв'язку із не підтвердженням ТОВ «Акма - Станкоімпорт» господарських відносин із ПП ВКФ «Акма» щодо купівлі товарів, які в подальшому були продані ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" податковий орган дійшов висновку, що операції з перевезення та оприбуткування, приймання - передачі товарів (робіт, послуг) не проводились (в наслідок відсутності первинної документації),

- акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.12.2012 № 1198/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Осмос плюс» (код ЄДРПОУ 34714422) за період 01.10.2011-31.10.2012 (арк. 33 акту перевірки). Згідно даного акту, від ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва отримано висновки щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарських відносин;

- акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.12.2012 № 5570/22-4//35534315 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сельта» (код ЄДРПОУ 35534315) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ЗАВОД ЛУГАПЛАСТ» за червень 2012 року (арк. 38 акту перевірки);

- акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2013 № 791/26-55-22-01/35534315 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сельта» (код ЄДРПОУ 35534315) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операціях по взаємовідносинах з ТОВ «ЖИВИЙ ХЛІБ» за період 01.07.2012-31.07.2012 та ТОВ «КЕЙН ТРЕЙД ЛАЙН» за період 01.11.2012-30.11.2012 (арк. 38 акту перевірки);

- акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.12.2013 № 2858/26-55-22-08/35534315 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сельта» (код ЄДРПОУ 35534315) за період 01.10.2011-31.12.2012 (арк. 36 акту перевірки). Згідно даного акту, від ОУ Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів отримано матеріали кримінального провадження № 32013100130000094 від 12.09.2013 р. у вигляді протоколу допиту свідка ОСОБА_5, який повідомив, що за грошову винагороду в розмірі 500 грн. погодився зареєструвати ТОВ «Компанія «Сельта», ставши його засновником, проте, фінансово - господарську діяльність даного товариства не вів. Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що фінансово - господарська діяльність ТОВ «Компанія «Сельта» здійснювалася поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до розділу 5 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зазначено, що платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Отже, від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли зобов'язання платника більше за податковий кредит, тобто платник податку надав більше послуг/придбав більше ТМЦ ніж продав протягом звітного (податкового) періоду.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «АКМА - Станкоімпорт», в особі директора Лазуренко І.С. (Продавець) та АТ «Південтеплоенергомонтаж» (Покупець), в особі голови правління Стального Андрія Володимировича було укладено договір купівлі - продажу від 19.02.2013 № 6.

Згідно даного договору, продавець зобов'язується поставити на умовах DDP (м. Буча, вул. Чкалова, 21) та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити металообробне обладнання по назві, комплектації, кількості, цінам у відповідності до Специфікацій.

П. 2.3 Договору визначна загальна сума договору, які відповідно до п. 2.3 може змінюватись у випадку зміни комерційного безготівкового курсу грн./євро на Міжбанківській валютній біржі більше ніж на 2 %, в день зарахування коштів.

П. 4 Договору встановлений порядок оплати розрахунків.

Згідно п. 5 Договору, продавець зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з дати отримання авансового платежу, відповідно до п. 4.2.1 Договору, передати покупцю необхідну технічну інформацію про проведення необхідних попередніх будівельно - монтажних робіт, а по готовності товару до відправки із Дніпропетровська продавець направляє покупцю факсимільне повідомлення із зазначенням транспортних розмірів товару, ваги, кількості місць і упаковки. Передача товару проводиться на борту автомобіля по адресу за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Чкалова, 21. Роботи щодо розвантаження товару з транспортного засобу продавця проводиться силами і за рахунок покупця. Разом з товаром продавець передає покупцю накладну на товар, податкову накладну та інструкцію по монтажу та експлуатації на станок з додатком на російській мові.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: специфікація (Т. 1, арк. 123), додаткова угода № 1 з додатком (Т. 1, арк. 124-126), копію видаткової накладної, копію товарно - транспортної накладної, копію акта пусконалагоджувальних робіт, копію декларації про відповідність, копії податкових накладних з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (Т. 1, арк. 127-139), копії банківських виписок (Т. 2, арк. 93-95), витяг із журналу довіреностей (Т. 2, арк. 90), копію сертифікату відповідності, декларації про відповідність рішення № 066/9763, фотофіксацію наявності та використання даного у господарській діяльності позивача (Т. 2, арк. 120-126).

Крім цього, позивач надав суду копію договору оренди нерухомого майна № 1ДПа від 01.01.2013, як доказ використання придбаних у ТОВ «АКМА - Станкоімпорт» товарів у власній господарській діяльності (Т. 1, арк. 140-144).

Крім цього, ПАТ "Південтеплоенергомонтаж", в особі голови правління Стального Андрія Володимировича (Замовник) було укладено договір з ТОВ «Компанія «Сельта», в особі директора ОСОБА_5 (Підрядник) від 16.05.2012 № 01-4В.

Згідно даного Договору, замовник доручає, а підрядник бере зобов'язання в межах договірної ціни виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами будівельні роботи та постачання матеріалів відповідно до договірної ціни (Дод. № 1), здати виконані роботи в обумовлені строки замовнику, усунути на протязі гарантійного строку за свій рахунок дефекти (у разі їх наявності), зумовлені неякісними виконанням робіт.

Відповідно до даного Договору, роботи - це оздоблювальні, сантехнічні та електромонтажні роботи по ремонту квартир.

Пунктами 3, 4, 5 Договору визначені ціна, строки виконання робіт та розрахунки і платежі.

П. 10.3 Договору встановлено, що підрядник після завершення робіт повертає замовнику будівельний майданчик по акту.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: Додаток 1 (Договірна ціна), Додаток 3 (Положення про застосування штрафних санкцій) (Т. 1, арк. 153-154), копії довідок вартості виконаних робіт форми КБ-3 (Т. 1, арк. 166-176), копії податкових накладних (Т. 1, арк. 207-212, 214-218, 220), копії банківських виписок (Т. 2, арк. 100, 102, 106, 107, 110, 112, 113, 118) та витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно разом з фотофіксацію даних квартир роботи по ремонту яких і були предметом даного договору (Т. 2, арк. 142-184).

Крім цього, позивачем були надані договори найму (оренди) квартир, як доказ використання даних приміщень після ремонту у господарській діяльності позивача з метою отримання доходу (Т. 2, арк. 135-197).

Крім того, ПАТ "Південтеплоенергомонтаж", в особі голови правління Стального Андрія Володимировича (Замовник) було укладено договір з ТОВ «Компанія «Сельта», в особі директора ОСОБА_5 (Підрядник) від 11.09.2012 № 22/МК.

Згідно даного Договору, замовник доручає, а підрядник бере зобов'язання в межах договірної ціни виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами будівельно - монтажні роботи та постачання матеріалів відповідно до договірної ціни (Дод. № 1), здати виконані роботи в обумовлені строки замовнику, усунути на протязі гарантійного строку за свій рахунок дефекти (у разі їх наявності), зумовлені неякісними виконанням робіт.

Відповідно до даного Договору, роботи - це ремонт офісних приміщень проектного відділу.

Пунктами 3, 4, 5 Договору визначені ціна, строки виконання робіт та розрахунки і платежі.

П. 10.3 Договору встановлено, що підрядник після завершення робіт повертає замовнику будівельний майданчик по акту.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: Додаток 1 (Договірна ціна), Додаток 2 (Положення про застосування штрафних санкцій) (Т. 1, арк. 163-165), копія довідки вартості виконаних робіт форми КБ-3 (Т. 1, арк. 183), копії банківських виписок (Т. 118).

Крім цього, ПАТ "Південтеплоенергомонтаж", в особі голови правління Стального Андрія Володимировича (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу з ТОВ «Осмос Плюс», в особі директора Головченко Ю.Г. (Продавець) від 25.06.2012 № 14062012/1.

Згідного даного договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити верстати, згідно із Специфікацією (Дод. 1), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Розділом 2 Договору визначена вартість товару та порядок здійснення розрахунків.

Відповідно до п. 3.3 Договору, поставка здійснюється на умовах постачання товару - самовивіз зі складу продавця.

Згідно п. 3.4 Договору, продавець разом з товаром зобов'язаний надати покупцю видаткову накладну або інший еквівалентний товарно-транспортний документ, рахунок-фактуру на оплату поставленого товару, податкову накладну, приналежності та супровідні документи, що стосуються товару.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток 1 (специфікація), копію видаткової накладної(Т. 1, арк.233 - 234), копії податкових накладних з реєстрами отриманих податкових накладних (Т. 1, арк. 237 - 244), витяг із журналу довіреностей (Т. 2, арк. 89), копії банківських виписок (т. 2, арк. 96, 98).

Крім цього, позивач надав на основні виробничі потужності придбані у ТОВ «Осмос Плюс» разом з фотофіксацією верстату та технічню інформацією (Т. 2 арк. 122, 127-141).

Крім того, позивач надав копію постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 № 804/13628/13-а, яка набрала законної сили з моменту проголошення - 05.06.2014, за позовом ТОВ «АКМА - Станкоімпорт» до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, якою визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області по проведенню перевірки ТОВ «АКМА - Станкоімпорт», за результатами якої було складено акт від 12.09.2013 3 910/04-63-22-03/367285970 (Т. 1, арк. 88-98).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковий орган, на основі припущень, прийняв хибне рішення, оскільки позивач надав усі необхідні документи для підтвердження господарських відносин з контрагентами та право покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" і ТОВ «Акма - Стакоімпорт», ТОВ «Компанія «Сельта» та ТОВ «Осмос плюс», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Щодо тверджень відповідача про фіктивність ТОВ «Компанія «Сельта», то суд звертає увагу відповідача, що даний факт може бути встановлено лише на підставі рішення суду. Однак, такого рішення суду відповідачем не надано, а тому права податковому органу визнавати правочини між позивачем та його контрагентами нікчемними, з посилань на «фіктивність» контрагента чинним законодавством не надано.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Акма - Стакоімпорт», ТОВ «Компанія «Сельта» та ТОВ «Осмос плюс», що містяться в матеріалах справи та відповідають нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач довів суду неправомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 № 0005442205.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.04.2014 № 0005442205.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" (код за ЄДРПОУ 00121146) понесені судові витрати в розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова