Рішення

від 18.08.2014 по справі 910/11892/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/11892/14 18.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Татарінов» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» простягнення 10 560,94 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Сербіна А.О. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 18.08.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення заборгованості у розмірі 10 560,94 грн., що складається з суми заборгованості у розмірі - 10026,26 грн., пені - 184,33 грн., 3% річних - 350,35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2014 порушено провадження по справі № 910/11892/14, розгляд справи призначено на 16.07.2014.

Ухвалою суду від 16.07.2014 розгляд справи відкладено на 04.08.2014.

04.08.2014р. позивач звернувся до суду з заявою №б/н від 04.08.2014 про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 10 026,26 грн., пеню в сумі 184,33 грн., 3% річних у сумі 575,76 грн., надавши розрахунок штрафних санкцій. Позивач збільшив вимоги щодо нарахування 3% річних. Суд приймає заяву позивача до розгляду, так як це право позивача передбачено ст. 22 ГПК України.

Ухвалою суду від 04.08.2014 розгляд справи відкладено на 18.08.2014.

Представник позивача в судове засідання призначене на 18.08.2014 з'явився, позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, поважні причини неявки суду не повідомили, витребувані судом документи не надали, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Повідомлення про вручення поштового відправлення, що долучені до матеріалів справи свідчать про отримання ухвали суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.08.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

17.06.2010 між ТОВ «Татарінов» (агент) та ВАТ «Страхова компанія «НОВА» (страховик) був укладений договір №142 (далі - договір), цей договір передбачає діяльність Агента, уповноваженого діяти від імені Страховика щодо консультування, пропонування, роз'яснення потенційним споживачам страхових послуг (далі-страхувальникам) страхових послуг та проведення роботи необхідної для укладання та виконання договорів страхування (підготовка, та супроводження договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів).

Відповідно до п. 3.6 договору, страховик здійснює оплату агентської винагороди агента кожного місяця до 15 числа поточного місяця за попередній (звітний) місяць, на підставі підписаного сторонами акта виконаних робіт, якщо не обумовлено інше.

Згідно з п.6.1 договору, цей договір ступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом одного року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до акту №11 від 02.07.2012 наданих послуг, який підписаний та скріплений печатками сторін, виконавець надав, а замовник прийняв послуги на суму 9753,93грн.

Суд не приймає акт №12 від 06.07.2012р. у якості належного доказу надання послуг, оскільки він не містить підпису та печаток сторін та не може свідчити про підтвердження надання послуг за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року.

Відповідно до п. 3.6 договору, страховик здійснює оплату агентської винагороди агента кожного місяця до 15 числа поточного місяця за попередній (звітний) місяць, на підставі підписаного сторонами акта виконаних робіт , якщо не обумовлено інше.

Матеріали справи свідчать, що вартість наданих послуг за актом №11 від 02.07.2012р. відповідачем не оплачена, доказів протилежного суду не надано.

05.09.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1743 від 05.09.2012 про сплату 10246,26, що включає неустойку - 220,00 грн.

В своїй відповіді на претензію позивача, відповідач зазначив що не має наміру розраховуватись з позивачем, обґрунтовуючи це тим, що отримав фінансові збитки.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, з урахуванням зроблених висновків, судом встановлено, що заборгованість відповідача складає 9 753,93 грн.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості в сумі 9 753,93 грн. відповідача належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Суд, встановив, що сума основного боргу, що підлягає задоволенню становить 9 753,93 грн., за актом №11 від 02.07.2012.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач заявив до стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) пеню у розмірі 184,33 грн., 3 % річних - 350, 35 грн.

При розрахунку пені, 3 % річних та інфляції позивач враховував і кошти у розмірі 272,33 грн. за актом №12 від 06.07.2012, та враховуючи, що вказаний акт судом не прийнятий як належний доказ надання послуг на вказану суму, тому підстав для нарахування пені, 3 % та інфляції за ним, немає.

Пунктом 4.8 Договору, передбачено, що у випадку, коли страховик несвоєчасно виплатив агентську винагороду агенту, страховик сплачує агенту пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд, з урахуванням зроблених висновків, зробивши арифметичний розрахунок пені за актом №11 (в межах обраного позивачем періоду), встановив що сума пені нарахованої позивачем не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний період, у зв'язку з чим задоволенню підлягає пеня у розмірі 179,34 грн.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, зробивши арифметичний розрахунок 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню є сума 3% річних у розмірі 560,38 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині основного боргу - 9 753,93 грн., пені - 179,34 грн., 3 % річних - 560,38 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, код 31241449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Татарінов» (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 49, кв.36, код 36469956) основний борг - 9 753,93 грн. (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят три гривні 93 коп.), пеню - 179,34 грн. (сто сімдесят дев'ять гривень 34 коп.), 3 % річних - 560,38 грн. (п'ятсот шістдесят гривень 38 коп.) та 1 777,42 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят сім гривень 42 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання повного тексту рішення:

Суддя М.Є. Літвінова