Рішення

від 13.08.2014 по справі 908/2477/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/45/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2014 Справа № 908/2477/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна», м. Київ

До відповідача : Державного закладу «Вузлова лікарня на ст. Мелітополь ДП «Придніпровська залізниця», м. Мелітополь, Запорізька область

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: не з'явився .

Від відповідача: Леонов О.Б. - головний лікар, наказ № НОК-1120/ОС від 22.12.2011р.

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна " до Державного закладу «Вузлова лікарня ст. Мелітополь ДП «Придніпровська залізниця» про стягнення заборгованості 122787 грн. 29 коп. за договором №В4713 від 06.12.2013р., яка складається з 92320 грн. 00 коп. суми основного боргу, 19110 грн. 24 коп. суми пені, 9785 грн. 92 коп. суми індексу інфляції, 1571 грн. 13 коп. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 526, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, та вказує на те, що між сторонами був укладений договір поставки медичного обладнання № В4713 від 06.12.2013р. Позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання та здійснив поставку медичного обладнання товару відповідачу на загальну суму 92320 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000234 від 06.12.2013р. Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті отриманого від позивача обладнання, внаслідок чого позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 92320 грн. 00 коп., 19110 грн. 24 коп. суми пені, 9785 грн. 92коп. суми індексу інфляції, 1571 грн. 13коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 17.07.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/45/14, судове засідання призначено на 13.08.2014р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Сторони належним чином сповіщені судом про дату, час та місце відкладення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

В судове засідання 13.08.2014р. представник позивача не з'явився. 01 серпня 2014р. від позивача до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшли витребувані ухвалою суду від 17.07.2014р. додаткові документи, а також клопотання позивача про розгляд справи за відсутністю представників позивача.

Клопотання подано згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду. Документи згідно з переліком викладеним в супровідному листі долучені до матеріалів справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобов'язаний забезпечити явку компетентного, повноважного представника в судове засідання, або особисто прийняти учать при розгляді справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач частково визнав заявлені позовні вимоги, в частині суми основного боргу. Щодо невизнання решти заявлених позовних вимог представник відповідача пояснив, що заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача. Видаткова накладна була зареєстрована 09 грудня 2013р. у ГУДКСУ у Запорізькій області на оплату. Платіжне доручення № 10045 від 22.05.2014р. було перереєстровано у ГУДКСУ у Запорізькій області. Відповідь щодо відсутності оплати, на теперішній час відповідачем не отримана. Проведення платежів, обсяг та коди оплати визначає та здійснює ГУДКСУ у Запорізькій області.

Представником відповідача заявлено клопотання згідно з яким, відповідач просить суд не стягувати з відповідача суму індексу інфляції, 3% річних та пені в зв'язку з відсутністю вини відповідача в затримці ГУДКСУ у Запорізькій області щодо перерахування коштів.

Клопотання подано згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду.

За клопотанням представника відповідача судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представників позивача.

Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору, відповідно до ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 13.08.2014р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «БТЛ - Україна» (далі - позивачем) та Державним закладом «Вузлова лікарня на ст. Мелітополь ДП «Придніпровська залізниця» (далі «відповідач»), укладено договір № В4713 від « 06» грудня 2013р. (далі - «договір»), на поставку медичного обладнання (далі - «товар»).

Загальна вартість товару складає: 92 320,00 (дев'яносто три тисячі триста двадцять грн. 00 коп.).

Позивач свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та належним чином, поставивши товар відповідачу у відповідності до умов договору.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000234 від 06 грудня 2013 р. та довіреністю №146 від 06 грудня 2013 року.

Згідно п. 3.3. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100%, по факту поставки товару, тобто оплата мала б відбутись до 09 грудня 2013 року.

На момент розгляду спору по суті заборгованість покупця за отриманий товар не погашена, сума основного боргу складає 92320грн. 00 коп.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, сума основного боргу, на момент розгляду спору, по суті складає 92320грн. 00 коп., пред'явлена до стягнення обґрунтовано, визнана відповідачем та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у разі прострочення термінів оплати товару, обумовлених п. 3.3 договору, покупець сплачує пеню постачальнику в розмірі 0,1 % від суми товару за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий суду розрахунок, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 19110 грн. 00коп. підлягає частковому задоволенню, поскільки в позовній заяві позивач заявляє до стягнення суму пені в розмірі 19110 грн. 24коп. (період з 09.12.2013р. по 03.07.2014р., кількість днів 207).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Крім того, в наданому детальному розрахунку пред'явленої до стягнення суми пені позивач зазначає суму пені 16894 грн. 56 коп., на надаючи при цьому заяви про уточнення позовних вимог.

А також, в розрахунку пені позивач вказує період прострочення з 09.12.2013р. по 03.07.2014р. при цьому зазначаючи кількість днів прострочки 183 дні.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відповідно до вимог діючого законодавства, суд встановив, що сума, яка підлягає стягненню складає 6819грн. 03коп. за період з 08.12.2013 по 09.06.2014р. (в кількості 182 дні (розрахунок додається).

Відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

В зв'язку з невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем пред'явлені до стягнення сума індексу інфляції в розмірі 9785грн. 92 коп. та сума 3% річних в розмірі 1571 грн. 13 коп.

Перевіривши наданий суду розрахунок суми індексу інфляції, судом встановлено, що сума індексу інфляції у розмірі 9785 грн. 92 коп. нараховано без порушень норм діючого законодавства є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3 % річних слід зазначити, що при перевірці судом встановлено, що сума 3% річних за пред'явлений період (09.12.2013 по 03.07.2014р.) складає 1570 грн. 70 коп. В решті пред'явленої до стягнення суми 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню, а клопотання відповідача про звільнення його від відповідальності судом залишено без задоволення, поскільки договір між сторонами є двостороннім і кожна із сторін взяла на себе певні зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установленому договором строк.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Керуючись правом, передбаченим п. 3 ст. 83 ГПК України та враховуючи викладені в клопотанні відповідача обставини, а також беручи до уваги, що Державний заклад «Вузлова лікарня на ст. Мелітополь ДП «Придніпровська залізниця» є державною установою та фінансується з Державного бюджету України і має велике значення в соціальних питаннях по охороні здоров'я населення, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 68 грн. 19коп.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82- 83, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна» до Державного закладу «Вузлова лікарня на ст. Мелітополь ДП «Придніпровська залізниця» задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу «Вузлова лікарня на ст. Мелітополь ДП «Придніпровська залізниця», 72304, м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Фрунзе, 69 (п/р 35223001000434 Банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 22119658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна», м. Київ, оф. 25, вул.А.Барбюса, 56, м. Київ, 03150 (ЄДРПОУ 36257851, р/р 26002010053417 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 92320 (дев'яносто три тисячі триста двадцять) грн. 00коп. основного боргу, 68 (шістдесят вісім) грн.. 19 коп. пені, 9785 (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 92 коп. індексу інфляції, 1570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) грн. суми 3% річних, 2209 (дві тисячі двісті дев'ять) грн. 90коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання « 18» серпня 2014 р.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет