Рішення

від 27.08.2014 по справі 910/11935/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/11935/14 27.08.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми-Стройінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» про стягнення 48786,51 грн.                                                                                    Суддя Сташків Р.Б. Представники сторін не з'явилися. СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми-Стройінвест» (далі – Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» (далі – Відповідач) 48786,51 грн. заборгованості та санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, всупереч укладеного між сторонами в спрощений спосіб (шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень та підписання між ними видаткових накладних) договору поставки (купівлі-продажу) не виконав взяті на себе зобов'язання та не оплатив отриманий товар. Відзиву на позов Відповідач не подав. В судові засідання представники Відповідача не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи. А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються на Відповідача. Представник Позивача був присутнім в минулому судовому засіданні, проте з невідомих суду причин не з'явився в судове засідання, призначене на 27.08.2014, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином під розписку. Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: У відповідності з ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, враховуючи пояснення представника Позивача, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не складався, та на підставі залучених до матеріалів справи видаткових накладних (2 шт.) та довіреностей на отримання ТМЦ (2 шт.), Позивачем за замовленням Відповідача здійснювалось постачання йому визначених у видаткових накладних одиниць товару. Вказані видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підписи представників Позивача та Відповідача, а також скріплені печаткою Позивача. Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень та підписання між ними видаткових накладних. Претензій щодо якості та комплектності поставленого Позивачем товару від Відповідача не надходило, проте і оплати також ним проведено не було. Матеріали справи не містять доказів протилежного. Відповідно до статті 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Так, Відповідач, замовивши та отримавши товар згідно вищевказаних документів, заперечень проти його якості та комплектності не висловив, проте оплату товару одразу після його отримання всупереч вимогам частин 1, 2 ст. 692 ЦК України не здійснив (матеріали справи не містять доказів протилежного), а відтак, заявлені позовні вимоги про стягнення 43204,50 грн. заборгованості згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України та 193, 265 ГК України визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення. Перевіривши додані Позивачем до позову розрахунки інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону (розраховані розміри не перевищують дозволені до нарахування та стягнення згідно з законом), а відтак, позовні вимоги про стягнення 989,38 грн. 3% річних та 3197,13 грн. інфляційних підлягають задоволенню. Натомість з вимогами про стягнення 1395,50 грн. пені суд не погоджується, оскільки положення статей 546 та 547 ЦК України передбачають обов'язкове укладення правочину щодо забезпечення, в тому числі пенею як видом неустойки, виконання зобов'язань між сторонами у письмовій формі, а сторонами даного спору всупереч ст. 547 ЦК України не укладалось у письмові формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару пенею. Статті 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» також вказують, що пеня за прострочення грошових зобов'язань встановлюється за згодою сторін (тобто письмово в договірній формі), та її розмір, який повинен застосовуватись, не визначається даним законом, а натомість лише обмежується ним (подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня). А відтак, у суду відсутні підстави покладати таку відповідальність на Відповідача та стягувати з нього 1395,50 грн. пені, тому в цій частині суд відмовляє. Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» (м. Київ, вул. Васильківська, 1; ідентифікаційний код 35380551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми-Стройінвест» (42343, Сумська обл., селище Сад, вул. Селекційна, 84; ідентифікаційний код 34878645) 43204 (сорок три тисячі двісті чотири) грн. 50 коп. заборгованості, 989 (дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 38 коп. 3% річних, 3197 (три тисячі сто дев'яносто сім) грн. 13 коп. інфляційних, а також 1774 (одну тисячу сімсот сімдесят чотири) грн. 74 коп. судового збору. Видати наказ. У іншій частині в задоволенні позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 28.08.2014 Суддя                                                                                               Сташків Р.Б.