Постанова

від 12.08.2014 по справі 50/254-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа№ 50/254-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Копитової О.С.

Остапенка О.М.

за участю представників:

від ініціюючого кредитора: не з'явився;

ліквідатор: не з'явився;

від Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2013 у справі № 50/254-б (суддя Головатюк Л.Д.)

за заявою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ

до приватного підприємства «Ольвія», м. Київ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки приватне підприємство «Ольвія» неспроможне сплатити борг у сумі 8 321 614,25 грн. протягом трьох місяців після встановленого для його сплати строку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2011 порушено провадження у справі № 50/254-б за заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про банкрутство приватного підприємства "Ольвія", введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 12.08.2011 визнано вимоги ініціюючого кредитора - публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 8 321 614,25 грн., призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Гусара І.О.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 25.11.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 8 46 739,44 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 12.01.2012 приватне підприємство «Ольвія» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О.

Строк ліквідаційної процедури продовжувався ухвалами господарського суду неодноразово.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2013 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс приватного підприємства «Ольвія» з додатком - реєстром непогашених визнаних судом вимог кредиторів; ліквідовано банкрута - приватне підприємство «Ольвія» як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; дію мораторію припинено; провадження у справі про банкрутство №50/254-б припинено.

Дана ухвала мотивована тим, що відповідно до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у банкрута відсутні грошові кошти та майнові активи для погашення кредиторської заборгованості, що підтверджується належними доказами доданими до них. Таким чином, за умови, що ліквідатором для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів виконані всі необхідні дії та покладені на нього чинним законодавством про банкрутство обов'язки, є підстави для затвердження поданого звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ПП «Ольвія» та ліквідації боржника, як юридичної особи і припинення провадження у справі.

При цьому, суд керувався ст.ст. 12, 31, 32, 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та припинити провадження у справі.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального прав, а саме ст.ст. 33, 34, Господарського процесуального кодексу України, ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не встановлено неплатоспроможність боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 у справі № 50/254-б ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі № 50/254-б касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 по справі № 50/254-б скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

В судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися представники сторін та учасників провадження у справі, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін та учасників провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, колегія встановила, що провадження у даній справі про банкрутство ПП «Ольвія» здійснюється за Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 19 січня 2013 року.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Згідно статті 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Зі звіту ліквідатора, складено за наслідками проведених дій (копії листів звернень та відповідей на них наявні в матеріалах справи) вбачається, що у боржника відсутні майнові активи для погашення заборгованості перед кредиторами. Як вбачається зі звіту ліквідатора, останнім не здійснено аналізу фінансового стану підприємства, зокрема, первинної бухгалтерської документації в зв'язку з відсутністю такої, оскільки керівник банкрута відсутній за місцем реєстрації підприємства та в порушення вимог ст. 25 Закону не надав таку документацію ліквідатору, в наслідок чого останній звернувся до правоохоронних органів з проханням провести перевірку підприємницької діяльності та порушити кримінальну справу по виявленим фактам порушення чинного законодавства керівником боржника (докази звернення та відповіді на нього разом з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи наявні в справі). До звіту ліквідатора додано докази відсутності грошових коштів та їх руху на рахунках боржника.

В зв'язку з вищенаведеним ліквідатор просив суд першої інстанції затвердити його звіт та ліквідаційний баланс.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Законодавцем чітко передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Згідно з ч. 2 ст.32 Закону якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Відповідно до ст. 40 Закону однією з підстав для припинення провадження у справі є затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вжиття ним заходів по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо необхідності затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута як юридичної особи та припинення провадження у справі.

Також, апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, як підставу для скасування оскаржуваної ухвали стосовно неправомірного порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Ольвія" враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість приватного підприємства "Ольвія" перед публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 8 321 614,25 грн. утворилась внаслідок прострочення останнім виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2011 у справі № 4/528 та наказу від 07.03.2011 про примусове виконання цього рішення. Постановою ВДВС Головного управління юстиції у місті Києві від 25.03.2011 ВП № 25482927 відкрито провадження з виконання зазначеного наказу суду. Таким чином, колегія суддів вважає, що дану справу про банкрутство порушено за наявності належних доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, питання щодо розміру грошових вимог кредитора до боржника та обґрунтованості порушення провадження у даній справі про банкрутство згідно статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розглядалися в підготовчому засіданні, про що судом винесена відповідна ухвала, яка підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку.

Викладені в апеляційній скарзі доводи правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2013 у справі № 50/254-б залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.С. Копитова

О.М. Остапенко