Постанова

від 04.08.2014 по справі 910/24789/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р. Справа№ 910/24789/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами

на рішення Господарського суду м. Києва

від 12.02.2014

у справі № 910/24789/13 (суддя - Гавриловська І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чех ППХ», м. Київ,

до Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами, м. Київ,

про стягнення 25 576,48 грн

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сердюк О.О. - представник (довіреність №103-2д від 08.01.2014);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чех ППХ» (надалі - ТОВ «Чех ППХ») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами (надалі - ДВ «Преса України») про стягнення заборгованості у сумі 25 576,48 грн, з яких 22 680,77 грн основного боргу та 2 895,71 грн пені, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг за договором підряду №01.12/12 від 01.12.2012.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.02.2014 у справі №910/24789/13 позов задоволено частково, стягнуто з ДВ «Преса України» на користь ТОВ «Чех ППХ» 22 680,77 грн заборгованості та 1 525,71 грн витрат по сплаті судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ДВ «Преса України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2014 у справі № 910/24789/13 скасувати.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю таких обставин, визнаних судом встановленими, порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коршун Н.М., судді - Алданова С.О., Дикунська С.Я., та призначено в судове засідання на 02.06.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 23.06.2014.

20.06.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачем надано клопотання про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014, у зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, для розгляду справи №910/24789/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді - Алданова С.О., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження зазначеною колегією суддів та призначено в судове засідання на 07.07.2014.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 № 02-15/149, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справи, в результаті чого справа № 910/24789/13 передана для розгляду головуючому судді Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження колегією суддів у складі: головуючий - суддя Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Суховий В.Г., та призначено в судове засідання на 04.08.2014.

01.08.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання про відстрочку та розстрочку виконання рішення (уточнення).

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014, у зв'язку з перебуванням Сухового В.Г. у відпустці, для розгляду справи №910/3364/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Пашкіна С.А.

В судове засідання 04.08.2014 представник позивача, належним чином повідомлений про день, місце та час розгляду апеляційної скарги, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши думку представника відповідача, враховуючи, що позивач не повідомив суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції та не заявив клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача.

04.08.2014 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши, на підставі наявних у матеріалах справи доказів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.12.2012 між ТОВ «Чех ППХ» (в тексті договору - підрядник) та ДВ «Преса України» (в тексті договору - замовник) був укладений договір підряду № 01.12/12 (надалі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується здійснювати вибіркове і суцільне УФ лакування, припресовку плівкою та інші післядрукарські роботи на напівфабрикатах поліграфічної продукції замовника (надалі - напівфабрикат), а замовник зобов'язується надавати зразки на виконання робіт по замовленнях у вигляді технологічного завдання (надалі - заявка), які оформляються замовником відповідно до зразка, погодженого в додатку № 1 цього договору, отримувати та оплачувати рахунки-фактури, надані підрядником на підставі отриманих від замовника заявок, а також приймати виконані роботи (надалі - роботи) відповідно до акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна його сума складає суму підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт в період дії договору.

Згідно з п.п. 4.1. - 4.3. договору, вартість робіт узгоджується сторонами і визначається в кожній окремій заявці підтвердженій рахунком-фактурою; замовник здійснює оплату вартості виконаних робіт в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок, вказаний в реквізитах підрядника даного договору, з моменту виставлення підрядником рахунків-фактур; датою оплати вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Договір, згідно п. 10.2., набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами надання послуг: №157 від 27.05.2013 на суму 381,50 грн, №104 від 27.03.2013 на суму 3 487,00 грн, №103 від 27.03.2013 на суму 4 521,00 грн, №102 від 27.03.2013 на суму 2 407,20 грн, №101 від 27.03.2013 на суму 1 419,00 грн, №100 від 27.03.2013 на суму 3 634,90 грн, №99 від 27.03.2013 на суму 588,00 грн, №98 від 27.03.2013 на суму 2 128,50 грн, №97 від 27.03.2013 на суму 1477,06 грн, №77 від 28.02.2013 на суму 1477,06 грн, №72 від 28.02.2013 на суму 3 487,00 грн, №71 від 28.02.2013 на суму 2 200,00 грн, №69 від 28.02.2013 на суму 1470,60 грн, №1 від 04.01.2013 на суму 3746,40 грн, №2 від 04.01.2013 на суму 770,00 грн, №3 від 04.01.2013 на суму 588,00 грн, №4 від 04.01.2013 на суму 3 645,50 грн, №5 від 04.01.2013 на суму 1470,60 грн, №6 від 04.01.2013 на суму 402,50 грн, №7 від 04.01.2013 на суму 190,00 грн, №11 від 09.01.2013 на суму 2 058,60 грн, №16 від 14.01.2013 на суму 1477,06 грн, №17 від 14.01.2013 на суму 2 497,00 грн, №18 від 14.01.2013 на суму 385,00 грн, №29 від 21.01.2013 на суму 1 470,60 грн, №12 від 19.12.2012 на суму 2 162,00 грн та №13 від 19.12.2012 на суму 2 162,00 грн (а.с. 25-51).

Однак, за твердженням позивача в передбачений договором строк, відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 22 680,77 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2013 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою негайно сплатити заборгованість за надані послуги за договором підряду (а.с. 14-16) та акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 13), що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист (а.с. 11-12).

Вказана претензія була отримана уповноваженою особою відповідача 19.11.2013, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12), однак, залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач відзиву на позов та обґрунтованих заперечень не надав, а в апеляційній скарзі наголошував на тому, що позивачем не вказано та не подано доказів, які підтверджують дату виникнення зобов'язання ДВ «Преса України» здійснити оплату за виконані роботи, а відтак, не доведено наявність прострочення виконання обов'язку відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо виконаних робіт від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений строк оплату за виконані роботи не здійснив. При цьому, з огляду на ненадання позивачем суду розрахунку пені, у господарського суду відсутня можливість перевірити правильність нарахування пені та встановити період, за який її нараховано, а тому в задоволенні цієї частини позову місцевий господарський суд відмовив.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду, оскільки такі відповідають обставинам справи, є доведеними належними доказами у справі та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, між сторонами виникли правовідносини, які мають ознаки договору підряду, за яким, відповідно до ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з приписів статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 ЦК України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином відповідно до його умов та вимог закону, при цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що замовник здійснює оплату вартості виконаних робіт в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок, вказаний в реквізитах підрядника в даному договору, з моменту виставлення підрядником рахунків-фактур.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки-фактури на оплату виконаних робіт позивачем не виставлялися. Доказів протилежного сторонами не надано.

Разом з тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, у матеріалах справи наявна копія претензії від 12.11.2013 про сплату заборгованості, яка направлена позивачем на адресу відповідача та була отримана останнім 19.11.2013, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач зобов'язаний був сплатити суму заборгованості за договором після отримання 19.11.2013 вищевказаної претензії.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що прийняття робіт, визначених умовами договору, відповідачем не спростовано, строк оплати відповідно до вимог законодавства настав, доказів їх оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 22 680,77 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані роботи на підставі п. 7.2 договору позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 2 895,71 грн.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено ст. 549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 7.2. договору підряду № 01.12/12 від 01.12.2012 сторони погодили, що при порушенні термінів оплати виконаних робіт, встановлених згідно з цим договором, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду обґрунтований розрахунок пені із зазначенням періоду прострочення та ставки, за якої здійснювалось її нарахування.

Враховуючи наведене, у зв'язку з неможливістю перевірити правильність нарахування пені, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2 895,71 грн.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором підряду № 01.12/12 від 01.12.2012 в сумі 22 680,77 грн та відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення пені у сумі 2 895,71 грн.

В апеляційній скарзі відповідач наголосив на недотриманні принципу рівності учасників судового процесу та принципу змагальності сторін судом, який під час розгляду справи проігнорував клопотання відповідача про відкладення розгляду, отримане судом до судового засідання. Натомість, суд здійснив розгляд справи у відсутність скаржника, позбавивши його тим самим довести належним чином обґрунтованість своїх заперечень щодо позову.

З наведеними доводами судова колегія не погоджується та не вбачає в діях суду порушення процесуальних прав відповідача.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі №910/24789/13 була винесена судом 23.12.2013, а розгляд справи призначено в судове засідання на 12.02.2014.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про отримання відповідачем вищезгаданої ухвали суду 27.12.2013, що вказує на достатність часу, протягом якого відповідач мав змогу сформулювати свою позицію відносно спору, подати суду необхідні докази, які на думку останнього спростовують вимоги позивача.

Оцінивши сукупність наявних у справі доказів, колегія вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджала розгляду справи, а відтак місцевий господарський суд правомірно розглянув справу відповідно до положень статті 75 ГПК України у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє клопотання відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення, заявлене на підставі ст. 121 ГПК України під час здійснення апеляційного розгляду справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З вказаної норми вбачається, що заява про відстрочку або розстрочку виконання рішення подається до господарського суду, який видав наказ про примусове виконання рішення. При цьому, за змістом статей 116 і 117 ГПК видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після набрання рішенням законної сили.

Таким чином, клопотання відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення на підставі ст. 121 ГПК України, заявлене на стадії перегляду справи апеляційним господарським судом є передчасним, безпідставним та задоволенню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що відповідач не позбавлений можливості звернутися з відповідною заявою про відстрочку та розстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України до Господарського суду міста Києва в межах справи №910/24789/13 після набрання оскаржуваним рішенням законної сили на стадії його виконання.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 у справі №910/24789/13 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ДВ «Преса України» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 у справі №910/24789/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 у справі №910/24789/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/24789/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.А. Пашкіна