Рішення

від 22.01.2007 по справі 8/313/30 (9/138)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/313/30 (9/138)

УКРАЇНА

       ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

       Черінігівської  області

14000, м.Чернігів                                                                                                                                 тел.7-99-18

просп.Миру,20

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

          16  січня  2007р.                                                         Справа № 8/313/30 (9/138)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тячівське”, вул..Спортивна, 2, м.Тячів, Закарпатська область, 90500

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АМК”, вул..8-го Березня, 19, м.Мена

Про  стягнення 34100грн.

                                                                                                          Суддя    Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Ботизі   М.Й. –голова ліквідаційної комісії   

Від відповідача: Костіна Н.М. –представник, довір.пост. №7 від 01.09.06р.

       В судовому засіданні за згодою сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

 Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 34100грн. боргу по оплаті вартості силосозбирального комбайну Е281 “Марал”, переданого на підставі договору від 26.06.01р.

  Відповідач з позовними вимогами не погоджуються, спираючись на те, що переданий комбайн виявився некомплектним, його вартість в зв'язку з чим є значно меншою, а саме 18370грн. Враховуючи, що відповідачеві не були відомі банківські реквізити позивача, у відповідача була відсутність перерахувати залишок боргу по оплаті вартості комбайну в сумі 5470грн. Крім того відповідач зазначає, що дана кредиторська заборгованість списана за даними бухгалтерського обліку у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

 Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

          26 червня 2001р. між сторонами укладений договір, за умовами якого позивач, як продавець,  зобов'язався продати відповідачеві силосозбиральний комбайн Е281 “Марал” вартістю 47000грн, а відповідач  зобов'язувався протягом 20 днів після підписання договору оплатити повну вартість комбайну шляхом перерахування всієї суми на розрахунковий рахунок продавця.

          За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким на момент його укладення регулювалися  главою 20 Цивільного кодексу УРСР.

          Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР по договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього певну грошову суму.  

          Факт передачі комбайну підтверджується копією накладної  №27 від 26.06.01р.  Як вбачається із оригіналу довіреності  серії КАЗ №693483  на ім'я Ключкей Г.І. (т.1, а.с.28),  в ній відсутня дата видачі довіреності, відсутні підписи керівника та головного бухгалтера підприємства, що видало довіреність, а тому за правилами ст.67 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент передачі майна, та ст. 247 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.04р., ця довіреність є недійсною (нікчемною). Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не заперечує проти факту отримання від продавця силосозбирального комбайну Е281 “Марал”. Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем зобов'язання за договором в частині передачі товару є виконаними.

          Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару у строки, визначені договором, не виконав.  В рахунок оплати вартості отриманого комбайну відповідачем було сплачено 12900грн., що підтверджується платіжними дорученнями №498 від 11.12.03р., №509 від 16.12.03р., №513 від 22.12.03р. (т.1,а.с.11-13).  Таким чином відповідачем не сплачено 34100грн.

          Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності даним кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.  Враховуючи, що за договором від 21.06.01р. права та обов'язки сторін виникли під час дії Цивільного кодексу УРСР, судом при вирішенні даного спору застосовуються  норми саме цього кодексу.

          Аналіз укладеного між сторонами  договору від 26.06.01р. свідчить, що сторонами не передбачені умови щодо якості комбайну, який був предметом продажу.

          Як вбачається із матеріалів справи, переданий позивачем комбайн був отриманий  відповідачем 02.07.01р. При прийманні комбайну відповідачем у присутності представника незалежного підприємства –ВАТ “Будівельник-84” -   був складений акт про встановлення розходження по якості та комплектності   комбайну, в якому відображено відсутність  деталей  та іншого обладнання комбайну. Про виявлення  відсутності деталей та обладнання та про необхідність направити представника позивача для прийняття участі у прийманні товару, відповідач 02.07.01р. телеграмою повідомляв позивача. Проте представник позивача не з'явився. Твердження позивача, що ним до відповідача направлявся його представник Лішко Й.Й. судом до уваги не приймається, оскільки як вбачається із представлених позивачем копій квитків  (т.2, а.с.4-5),  дані  проїзні документі датовані 19.06.01р. та 20.06.01р., тобто до моменту  укладення договору купівлі-продажу.

          Факт відсутності окремих деталей та обладнання  крім акту від 02.07.01р.,  складеному комісією відповідача, підтверджується також висновком автотоварознавчої експертизи від 05.07.01р. № 57.

          Відповідно до ст.233 Цивільного кодексу УРСР якість речі, що продається, має відповідати умовам договору, а при відсутності таких умов у договорі –вимогам, що звичайно ставляться.  Згідно зі ст.234 Цивільного кодексу УРСР, покупець, якому продана річ неналежної якості, якщо її недоліки не були оговорені продавцем, має право за своїм вибором вимагати: або заміни речі, визначеної  в  договорі  родовими  ознаками, річчю належної якості;  або відповідного зменшення купівельної ціни;      або  безоплатного  усунення  недоліків  речі  продавцем    чи відшкодування витрат покупця на їх виправлення; або розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків; або заміни та такий же  товар  іншої  моделі  з  відповідним перерахуванням купівельної ціни.

          На підставі висновку спеціаліста  за результатами  проведеної автотоварознавчої експертизи, в ході якої визначена дійсна вартість силосозбирального комбайну Е281 “Марал” в сумі 18370грн., відповідач  скористався наданим йому законодавством правом та звернувся до відповідача з вимогою зменшити ціну комбайну до 18370грн., про що зазначено в листі №13 від 16.08.01р., на який позивач не відповів.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем не надано жодного доказу, які б підтверджували,  що силосозбиральний комбайн був переданий відповідачеві в робочому стані зі всіма деталями та обладнанням, відсутність яких в подальшому була встановлена в ході приймання цього комбайну відповідачем. Посилання позивача на договір оренди від 15.06.01р., як на доказ того, що комбайном користувався відповідач, судом до уваги не приймається, оскільки  відсутні докази передачі цього комбайну відповідачу в оренду на виконання умов   договору оренди.

          Як встановлено судом вище, відповідачем в рахунок оплати вартості комбайну сплачено  12900грн. Враховуючи визначену за результатами автотоварознавчого дослідження дійсну вартість  комбайну в сумі 18370грн., суд доходить висновку, що заборгованість становить 5470грн.

          Відповідачем заявлене клопотання про застосування позовної давності, оскільки на момент подачі позивачем  позову, у межах якого позивач мав звернутися до суду за захистом свого порушеного права,  закінчився.

          Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності ЦК України.

          Згідно п. 2 договору від 26.06.01р. відповідач був зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару протягом 20 днів  після підписання договору, тобто до 16.07.01р. включно. Таким чином, виходячи із приписів ст.ст.71,76 Цивільного кодексу УРСР, перебіг строку позовної давності розпочинається з 17.07.01р. та закінчується 17.07.04р.  Тобто, враховуючи, що на момент набрання чинності Цивільним кодексом України, строк позовної давності   за вимогою про стягнення заборгованості по оплаті вартості  комбайну не закінчився, судом застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють позовну давність.   Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовні давність встановлюється в три роки.  В силу ст.261 Цивільного кодексу України  перебіг  позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Про невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 26.06.01р.  позивач  довідався саме 17.07.01р. Позов про захист свого права  ним був пред'явлений 27.06.05р., про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті, якій міститься в матеріалах справи. Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом свого права  через 4 роки з моменту, коли йому стало відомо про порушення права.  Тобто позовна заява подана позивачем після закінчення позовної давності. Доказів поважності причин пропущення строку позовної давності позивач суду не надав. Згідно з ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України    сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Разом з тим, суд,  виходячи із принципу верховенства права, проголошеного у ч.1 ст.8 Конституції України, який, як зазначається в Рішенні  Конституційного суду України від 02.11.04р. у справі № 15-рп/2004, полягає у здійсненні правосуддя шляхом забезпечення захисту  гарантованих  Конституцією  України та законами  України  прав і законних  інтересів громадян,  юридичних  осіб,  інтересів   суспільства   і держави, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем комбайну неналежної якості та комплектності, приймаючи до уваги, що відповідач мав намір сплатити залишок боргу, а саме 5470грн., в зв'язку з чим  неодноразово надсилав запити на адресу позивача щодо його банківських реквізитів, вважає за необхідне задовольнити позов частково в сумі 5470грн. боргу по оплаті вартості комбайну,  визначеної за результатами автотоварознавчого дослідження.

          З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись Прикінцевими та Перехідними положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст.247,257,261,267 Цивільного кодексу України, ст.ст.67,71,76,224,233,234 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд     

В  И  Р  І  Ш И  В:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АМК”, м.Мена, вул..8 Березня, 19 (ідентифікаційний код 14226736, р/р 26005301650027 в філії “Відділення ПІБ в смт.Березна Менського району”, МФО 353519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тячівське”, Закарпатська область, м.Тячів, вул..Спортивна, 2 (ідентифікаційний код 05528208, р/р 26004002224001 в Тячівській філії ККУВ “Коопінвестбанку” Закарпатської області, МФО 312431) 5470грн. боргу, 54грн.70коп. держмита та 18грн.93коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

  В решті позову відмовити.

                                    Суддя                                                           Т.Г.Оленич                                    

          Повне рішення підписано 22 січня 2007р.

       Суддя                                                           Т.Г.Оленич                                   

22.01.07