Рішення

від 19.08.2014 по справі 911/2685/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 911/2685/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України",

01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14

в особі філії:

"Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України",

54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраконтранс",

98318, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Кірова, 87/54, кв. 27

98312, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Фурманова, 10

про стягнення 699,85 долларів США

за участю представників:

позивача - Толстоухова Н.С. (довіреність від 20.06.2014 № 1064);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії: "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраконтранс" (далі - відповідач) про стягнення 699,85 доларів США, з яких: 686,98 доларів США - основний борг, 12,87 доларів США - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суден, що отримані за договором від 01.01.2011 № 60/П-11.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14877/14 від 25.07.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2014.

У судове засідання 31.07.2014 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.07.2014 не виконав, розгляд справи відкладено на 19.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15747/14 від 05.08.2014, вх. № 16913/14 від 19.08.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.08.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим судам та забезпечено розгляд, зокрема, господарських справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області.

У зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача, ухвалами суду від 04.07.2014 та від 31.07.2014 запропоновано позивачу направити копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначених ухвал.

В якості доказу направлення на адресу відповідача копій ухвал господарського суду Київської області від 04.07.2014 та від 31.07.2014, позивачем подано до матеріалів справи транспортні накладні кур'єрської служби TNT від 15.07.2014 № GD 628 421 945 WW та від 01.08.2014 № GD 983 795 178 WW.

Неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/2685/14.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.08.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним підприємством «Дельта-лоцман», правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - підприємство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраконтранс" (далі - агент) укладено договір від 01.01.2011 № 60/П-11 (далі - Договір), відповідно до умов якого підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надання права проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу річка Дунай - Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ (далі - послуги), а агент зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства є судновласник (пункт 1.1. Договору).

Згодом сторонами укладено додаткові угоди до Договору: від 15.04.2011 № 1-11/60/П-11, від 10.10.2011 № 2-11/60/П-11, від 21.04.2012 № 3-12/60/П-11, від 18.06.2013 № 4-13/60/П-11, від 20.11.2013 № 5-13/60/П-11, відповідно до яких внесено зміни та доповнення до Договору.

Відповідно до пунктів 2.1.1., 2.1.2. Договору, підприємство зобов'язується за заявками агента у встановленому Договором порядку, відповідно до діючих правил плавання, обов'язкових постанов, зводу звичаїв порту тощо (далі - Правила) своєчасно і якісно надавати послуги, надавати агенту рахунки для сплати зборів та платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог Договору.

Пунктом 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1-11/60/П-11) встановлено порядок і умови подачі заявок. В районах обов'язкового лоцманського проведення суден та у зонах дії ЦРРС/ПРРС, для отримання послуг, а також при проходженні суднами ГСХ, агент подає на адресу підприємства заявки та документи, зазначені в пунктах 2.2.1., 2.2.2. Договору, а також уточнення та підтвердження цих заявок, відповідно до Правил та цього Договору. Зазначені документи подаються за підписом уповноважених на те агентом осіб.

Згідно з пунктами 4.2.1., 4.2.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1-11/60/П-11), у випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання заявки на надання підприємством послуг, агент здійснює передплату у розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані підприємством на підставі заявки, в тому числі ПДВ. У випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання підприємством послуг та права проходження судна БДЛК, ХМК та ГСХ здійснюється агентом до виходу судна із українського порту. У випадках, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні, послуги надаються на підставі заявки і повинні бути оплачені агентом не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу судна з порту.

Остаточний розрахунок здійснюється агентом протягом 10 банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.

Договір набирає сили з дати підписання і діє до 31 грудня 2015 року (пункт 8.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 5-13/60/П-11).

Додатковою угодою від 18.06.2013 № 4-13/60/П-11 про заміну сторони у зобов'язанні, що укладена між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (далі - сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ультраконтранс" (далі - сторона 2) та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (далі - сторона 3), сторони домовились про здійснення заміни з 13.06.2013 сторони 1 на сторону 3 як зобов'язану та управнену сторону у Договорі (пункт 1. Додаткової угоди № 4-13/60/П-11).

Сторона 2 підтверджує згоду на заміну сторони 1 на сторону 3 в Договорі у порядку та умовах, визначених цією Додатковою угодою (пункт 2. Додаткової угоди № 4-13/60/П-11).

Відповідно до пункту 3. Додаткової угоди № 4-13/60/П-11 з 13.06.2013 всі права та обов'язки сторони 1 за Договором перейшли до сторони 3.

Заміна сторони за цією Додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що пов'язані із заміною сторони за Договором (пункт 4. Додаткової угоди № 4-13/60/П-11).

За твердженнями позивача, що підтверджуються матеріалами справи, у квітні 2014 року позивачем надано відповідачу послуги, визначені Договором, за заявкою відповідача про забезпечення лоцманської проводки від 31.03.2014 (копія заявки в матеріалах справи).

На підтвердження надання відповідних послуг надано лоцманську квитанцію, підписану капітаном судна BERRA G, у якій зазначено про здійснення лоцманського проведення та надання послуг СРРС, від 01.04.2014 № 1625 (копія наявна в матеріалах справи).

Про надані послуги ЦРДС (транзит) позивачем видано квитанцію від 01.04.2014 № 7231 (копія в матеріалах справи).

На оплату наданих послуг, відповідно до умов Договору, позивачем виставлено рахунок від 01.04.2014 № КР-05206 на суму 686,98 доларів США (копія в матеріалах справи).

Відповідачем відповідний рахунок отримано, що підтверджується реєстром одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій від 07.04.2014 на суму 686,98 доларів США, який підписано уповноваженою особою відповідача та скріплено відбитком його печатки.

Відтак, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги, всього на суму 686,98 доларів США.

Відповідачем заборгованість за вказаним рахунком не сплачена, що підтверджується довідками з банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, від 21.07.2014 № 62-011/1557 та від 16.07.2014 № NIC-52/134, які засвідчені підписами уповноважених осіб банківських установ та скріплені відбитками їх печаток, за період з 01.04.2014 до 15.07.2014, відповідно до яких, судом встановлено відсутність надходжень грошових коштів від відповідача за рахунком на оплату, заборгованість за яким є предметом позову. Оригінали довідок наявні у матеріалах справи.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 19.05.2014 № 2607 з вимогою сплатити заборгованість за Договором. Належні докази направлення вказаної претензії додані до матеріалів справи.

Відповідач на вказану претензію не відреагував, заборгованість не оплатив, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 686,98 доларів США є обґрунтованою, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами Договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу торговельного мореплавства України, правила цього Кодексу поширюються: на морські судна - під час їх прямування як морськими шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше; на судна внутрішнього плавання - під час їх прямування морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 цього Кодексу.

Статтею 92 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що з метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах акваторій цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна проведення суден здійснюється виключно морськими лоцманами. Вимоги до морських лоцманів та підприємств, працівниками яких є морські лоцмани, а також порядок здійснення ними діяльності визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України, із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з пунктом 4.8. Положення про морських лоцманів, що затверджене наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 292, із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону; лоцманський збір справляється й за лоцманське проведення, що здійснюється методом лідирування, а також у випадках, коли один лоцман здійснює проведення декількох суден, що прямують одне за одним.

Пунктом 4.9 Положення про морських лоцманів встановлено, що лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника, з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони.

Таким чином, законодавство визначає можливість надання лоцманських послуг також на підставі договору між морським агентом, який виступає від імені судновласника, та лоцманським підприємством, що надає відповідні послуги.

Як встановлено пунктом 4.10. Положення про морських лоцманів, лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг; у квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції; внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом та печаткою судна.

Отже, враховуючи вимоги пункту 4.10. вказаного Положення, який фактично визначає, що допустимим доказом надання лоцманських послуг є відповідні лоцманські квитанції, а також положення частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, лоцманські квитанції, копії яких надані позивачем до матеріалів справи, є доказами надання відповідних лоцманських послуг.

Згідно з частиною 1 статті 110 Кодексу торговельного мореплавства України, у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Як встановлено частиною 2 статті 110 Кодексу торговельного мореплавства України, зона дії і порядок руху суден в зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Під радіолокаційним обслуговуванням, згідно з частиною 3 статті 110 Кодексу торговельного мореплавства України, мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання; перелік послуг, що надаються конкретною службою регулювання руху суден, ступінь обов'язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування повідомляються в обов'язковій постанові по порту, лоціях і Повідомленнях мореплавцям; за межами територіального моря України служба регулювання руху суден обслуговує судна тільки за заявкою капітана судна.

Статтею 115 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з пунктом 4.1. Типового положення про службу регулювання руху суден, що затверджене наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2001 № 340, служби регулювання руху суден (далі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Статутом позивача, який затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 17.05.2013 №301, визначено, що Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» утворено, зокрема, з метою забезпечення функціонування морських портів, організації та забезпечення безпеки судноплавства (пункт 2.1. Статуту).

Відповідно до пункт 3.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 291, послуги з регулювання руху суден надаються СРРС для суден, які здійснюють закордонне плавання, на підставі заявки капітана судна і/або морського агента, уповноваженого судновласником; заявка на послуги з регулювання руху суден може бути поєднана із заявкою на лоцманські послуги.

Відповідно до обставин, що викладені в позовній заяві, послуги з регулювання руху суден, які здійснювали закордонне плавання, здійснювалась на підставі заявки морського агента, що відповідає положенням пункту 3.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден.

Згідно з пунктом 4.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється відповідно до закону.

Тарифи на послуги з регулювання руху суден затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966.

Відповідно до пункту 1.2. Тарифів на послуги з регулювання руху суден, нарахування збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Збір за послуги з регулювання руху суден справляється із суден груп А, Б, Д та Е (у частині суден, що проходять ходові випробування) при наданні послуг у зоні відповідної служби регулювання руху суден, а також при транзитному проходженні без заходження в морські порти / морські термінали у зоні відповідної СРРС за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів (пункт 2.1. Тарифів на послуги з регулювання руху суден).

Базові ставки збору за послуги з регулювання руху суден, що визначені у в додатку 2 до Тарифів на послуги з регулювання руху суден, становлять для суден у закордонному плаванні, які здійснюють плавання у порту Керч 0,0205 доларів США за кубічний метр.

Згідно з приміткою 4 до додатку 2 до Тарифів на послуги з регулювання руху суден, із суден, що прямують до морських портів (терміналів, причалів), не передбачених у цьому додатку та розташованих у зоні дії СРРС Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ, збір за послуги з регулювання руху суден справляється за ставками, що уставлені для морських портів Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ.

Сплата збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (пункт 1.7. Тарифів на послуги з регулювання руху суден).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за Договором виконані належним чином, однак, відповідач зобов'язання з оплати отриманих послуг, у порушення умов Договору, не виконав, у зв'язку із чим, наявна заборгованість у розмірі 686,98 доларів США, що станом на дату складання позовної заяви - 26.06.2014 за курсом Національного банку України становить 8 171,48 грн.

Розмір лоцманських послуг, визначений у рахунку, та плати за СРРС розрахований відповідно до вказаних нормативних актів та вихідних даних, що зазначені у заявці відповідача - морського агента, і правильність його нарахування відповідачем не спростована.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 686,98 доларів США, що станом на 26.06.2014 за курсом Національного банку України становить 8 171,48 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.4. Договору (в редакції Додаткової угоди № 3-12/60/П-11) заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 12,87 доларів США, що станом на 26.06.2014 за курсом Національного банку України становить 153,08 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 12,87 доларів США, що станом на 26.06.2014 за курсом Національного банку України становить 153,08 грн., враховуючи її розмір та періоди нарахування, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а, відтак, підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 686,98 доларів США основного боргу та 12,87 доларів США пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом врахована правова позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якої, за змістом пункту 4 частини 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак, якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраконтранс" (98318, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Кірова, 87/54, кв. 27, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32681909) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38727770) в особі філії: "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38728507) 686 (шістсот вісімдесят шість) доларів США 98 центів основної заборгованості, що станом на 26.06.2014 становить 8 171 (вісім тисяч сто сімдесят одна) грн. 48 коп., 12 (дванадцять) доларів США 87 центів пені, що станом на 26.06.2014 становить 153 (сто п'ятдесят три) грн. 08 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.08.2014.

Суддя С.О. Саванчук