Рішення

від 18.08.2014 по справі 911/3105/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа № 911/3105/14

за позовом Дочірнього підприємства «КАПАРОЛ Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Дистрибуція», АР Крим,

м. Сімферополь

про стягнення 582 959,00 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Даценко П. Є. предст. дов. б/н від 22.07.2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено поняття «тимчасова окупована територія України» (далі - тимчасово окупована територія) і встановлено особливий правовий режим цієї території (стаття 4), особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Так, статтею12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» змінено територіальну підсудність судових справ у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях. Зазначеною статтею Закону передбачено, зокрема, забезпечення розгляду справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області, господарського суду міста Севастополя - господарським судом міста Києва, Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, до господарського суду Київської області звернулось Дочірнє підприємство «КАПАРОЛ Україна» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Дистрибуція» (відповідач) про стягнення 582 959,00 грн., які складаються з 512 487,00 грн. основного боргу, 21 209,37 грн. пені, 19 637,75 грн. штрафу, 3270,95 грн. 3% річних та 26 359,92 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 14/0010 від 17.01.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2014р. у справі 911/3105/14 порушено провадження та призначено до розгляду на 18.08.2014р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав для огляду оригінали документів, додані до позовної заяви, а також озвучив позовні вимоги, які просив задовольнити в повному обсязі.

Також, позивачем були надані документи, витребувані ухвалою від 28.07.2014р., які були залучені судом до матеріалів справи.

Відповідач, у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 18.08.2014р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

17 січня 2014 року між Дочірнім підприємством «Капарол Україна» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна дистрибуція» (Покупець) укладено Договір поставки № 14/0010, відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується поставляти у власність Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати вартість товару в порядку та на умовах передбачених цим Договором та додатками до цього Договору.

Згідно з п. 3.3. Договору, оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника у Договорі в порядку визначеному сторонами у Додатку № 2 до цього Договору.

Пунктами 4.1. та 4.3. Додатку № 2/2014, встановлено, що Покупець оплачує товар на умовах відстрочки платежу. Строк виконання зобов'язань Покупця по оплаті товару на умовах відстрочки платежу, починається з третього календарного дня після відвантаження товару зі складу Постачальника та закінчується через 50 календарних днів. Датою відвантаження товару є дата зазначена у товарно-транспортній накладній Постачальника.

Відповідно до п. 4.5. Додатку № 2/2014 до Договору, у випадку не проведення Покупцем оплати товару згідно умов ст. 4 цього Додатку, Покупець зобов'язується на користь Постачальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а у випадку непогашення заборгованості протягом 14 календарних днів та більше з моменту виникнення заборгованості, Покупець зобов'язується додатково, крім пені, сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як стверджує позивач, він належним чином виконав умови договору та здійснив поставку товару на загальну суму 576 496,36 грн., на підтвердження чого надав копії видаткових накладних.

Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату товару на суму 64 009,36 грн., у зв'язку з чим на момент подачі позову за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 512 487,00 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, доказів оплати відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 512 487,00 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 21 209,37 грн. пені.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування пені, з врахуванням часткових проплат здійснених відповідачем, норм чинного законодавства, умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, суд встановив, що заявлена пеня в розмірі 21 209,37 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3270,95 грн. 3% річних та 26 359,92 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 3270,95 грн. 3% річних та 26 359,92 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з простроченням платежів за Договором позивач просить стягнути з відповідача 19 631,37 грн. штрафу на підставі п. 4.5. Додатку № 2/2014 до Договору в розмірі 3% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Як передбачено п. 4.5. Додатку № 2/2014 до Договору, у випадку непогашення заборгованості протягом 14 календарних днів та більше з моменту виникнення заборгованості, Покупець зобов'язується додатково, крім пені, сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення .

Суд зазначає, що під штрафом розуміють неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦКУ), а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦКУ). Отже, пеня, як вид неустойки, відрізняється від штрафу тим, що має триваючий характер.

Відповідна норма ст. 549 Цивільного кодексу України дає законодавче визначення неустойки (штрафу, пені) і не передбачає можливості зміни такого визначення в договорі. Умови договору не можуть змінювати змісту норми законодавства.

Таким чином, визначена договором неустойка в розмірі відсоткового відношення за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання за своє суттю у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України фактично є пенею.

У свою чергу пунктом 4.5. Додатку № 2/2014 до Договору сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченого платежу за кожний день прострочення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України в Постанові від 12.12.2011р. у справі № 07/238-10.

Враховуючи вищевказане, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 19 631,37 грн.

У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 512 487,00 грн. основного боргу, 21 209,37 грн. пені, 3270,95 грн. 3% річних та 26 359,92 грн. інфляційних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Дистрибуція» (95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 27-Г, код ЄДРПОУ 37229804) на користь Дочірнього підприємства «КАПАРОЛ Україна» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А, код ЄДРПОУ 32593100) - 512 487 (п'ятсот дванадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 00 коп. заборгованості, 21 209 (двадцять одну тисячу двісті дев'ять) грн. 37 коп. пені, 3270 (три тисячі двісті сімдесят) грн. 95 коп. 3% річних, 26 359 (двадцять шість тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 92 коп. інфляційних та 11 267 (одинадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 44 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 28.08.2014р.

Суддя Щоткін О.В.