Рішення

від 04.08.2014 по справі 196/465/14-ц

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.08.2014

УКРАЇНА

Справа № 196/465/14-ц

№ провадження 2/196/356/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року смт. Царичанка Дніпропетровської області

Царичанський районний районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Бойка Ю.О., при секретарі Кузнецовій Г.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача - адвоката ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Царичанка Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Нове" та Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку. Врахувавши складність справи, у зв'язку з чим відкладаючи, як виняток, складання повного рішення на строк не більше як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, забезпечивши проголошення вступної і резолютивної частини рішення згідно ст. 209 ч.3 ЦПК України,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 року до Царичанського районного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просила, посилаючись на ст.ст. 118-120 ЦПК України, ст. 21, 24, 32 Закону України "Про оренду землі", розірвати договір оренди земельної ділянки за № 010513501666 від 13 жовтня 2009 року укладений між ОСОБА_3 та селянським фермерським господарством "Нове", зареєстрований в Царичанському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному Комітеті України по земельних ресурсах, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 17 червня 2010 року за № 041013500920. Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки за № 010513501666 від 13 жовтня 2009 року укладеного між ОСОБА_3 та селянським фермерським господарством "Нове", зареєстрований в Царичанському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному Комітеті України по земельних ресурсах, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 17 червня 2010 року за № 041013500920. Зобов`язати селянське фермерське господарство "Нове" повернути їй земельну ділянку площею 2,9784 гектарів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1225681300:03:005:0102.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов та просила задовольнити його повністю виходячи з наступного.

Як спадкоємець за заповітом, вона є власником земельної ділянки площею 2,9784 гектарів, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, що належала ОСОБА_3, 1930 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Вказала на те, що зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 021414 виданого 29 листопада 2005 року Царичанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, згідно розпорядження голови Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 17 грудня 2004 року за № 533-р, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010513501666, кадастровий номер 1225681300:03:005:0102.

Вважає, що вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05 листопада 2013 року, витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі видачі свідоцтва про право на спадщину, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Пояснила, що за життя ОСОБА_3 уклав із селянським фермерським господарством "Нове" Договір оренди земельної ділянки від 13.10.2009 року про передачу в оренду вищезазначеної земельної ділянки строком на 10 років.

Договір зареєстрований в Царичанському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному Комітеті України по земельних ресурсах, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 17 червня 2010 року за № 041013500920.

Переконана, що вказана обставина підтверджується Договором оренди земельної ділянки та додатками до нього - Актом передачі та прийому земельної ділянки, ротацією культур, Державним актом на право власності на земельну ділянку, викопіюванням з плану землекористування Зорянської сільської ради.

Зазначила, що після смерті ОСОБА_3 вона поховала його за власні кошти. Відповідач кошти у сумі 500 грн. відповідно до п. 4.1 Договору як допомога на поховання виплатити їй відмовився. На її неодноразові прохання виплатити орендну плату за користування земельною ділянкою за 2013 рік згідно пунктів 4.1 та 4.2 Договору відповідач відмовив та не повертає добровільно земельну ділянку, а продовжує безкоштовно користуватися нею. Виплати були здійсненні лише після втручання місцевої прокуратури з відповідним актом реагування на адресу відповідача.

У письмових запереченнях та в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову та посилання позивача як на підставу задоволення позову для розірвання договору на невиплату їй орендної плати за 2013 рік та допомоги на поховання.

Вказав на відсутність систематичної несплати орендної плати, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою згідно ст. 141 ч.1 п."д" Земельного кодексу України. Стверджує, що затримка у виплаті орендної плати та допомоги на поховання сталася з вини позивача через несвоєчасне надання нею документів, які підтверджують її спадкові права та правонаступництво. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши справу, вивчивши надані позивачем і відповідачем документи, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши правову позицію відповідача, який діє через представника, перевіривши доводи сторін, даючи оцінку доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 17 червня 2010 року Царичанським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії державного підприємтсва "Центр державного земельного кадастру" при Державному Комітеті України по земельних ресурсах (ідентифікаційний код 26372035) до примірників Договіру оренди щодо земельної ділянки загальною площею 2,9784 га з кадастровим номером 1225681300-03-005-0102, яка знаходиться на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, укладеного 13 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та СФГ "Нове", внесено запис про те, що договір зареєстровано районним відділом обласної філії цього державного підприємства, і що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 червня 2010 року за №041013500320 (а.с.5-6). Також встановлено, що право власності орендодавця на час підписання договору оренди земельної ділянки підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП №021414 (а.с.9).

Згідно частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчинений з моменту його державної реєстрації (ч.1). Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом (ст. 210 ч.2 ЦК Ураїни).

Згідно ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Згідно ст. 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно пп.2 пункту "б" частини першої ст.33 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року реєстрація договорів на оренду землі віднесено до переліку повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, які здійснюють такі повноваження відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" від 25.12.1998 року № 2073. Згідно п.11 даного Порядку, державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 "Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі" передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адмінстраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Суд приходить до висновку, що договір оренди земельної ділнки від 13 жовтня 2009 року, який передбачає свою дію протягом десяти років починаючи з моменту його державної реєстрації (а.с.5), не пройшов державної реєстрації та в силу приписів ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на час підписання договору оренди землі від 13.10.2009 року, а також в силу приписів ст. 215 ч.2 Цивільного кдексу України, є нікчемним.

Такі висновки суду ґрунтуються на позиції Верховного Суду України щодо застосування статей 210 та 640 Цивільного кодеквсу України, статтей 18 та 20 Закону України "Про оренду землі", а також статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", висловленій у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2012 р. у справі № 6-108цс12; у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2012 р. у справі № 6-55цс12, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2012 р. у справі № 6-61цс12, у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2012 р. у справі № 6-105цс12, які згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для застосування у подібних правовідносинах.

16 березня 2010 року після обнародування в газеті "Голос України" вступив в дію Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11 лютого 2010 року N 1878-VI, яким порядок проведення державної реєстрації договорів оренди землі був змінений в частині визначення суб'єкта владних повноважень щодо здійснення такої реєстрації. Згідно абзаців першого та третього частини третьої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено, що до 01 січня 2012 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів. Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації" від 09 грудня 2011 року N 4152-VI вказаний вище строк був продовжений до 01 січня 2013 року. Також цим Законом статті 18 та 20 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV виключені, а ст. 6 доповнена ч.5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №791 від 20.07.2011 року "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1021 і від 18 серпня 2010 р. N 749 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N 2073" було визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 52, ст. 1943).

Виходячи з проведеного аналізу суд приходить до висновку, що Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", а тим більше його Царичанський районний відділ Дніпропетровської регіональної філії (Ідентифікаційний код 26372035), не є органом, який здійснює державну реєстрацію у розумінні приписів частини другої статті 210 ЦК України, та не є суб'єктом владних повноважень.

Суд виходить з того, що надання послуг з обслуговування та ведення земельного кадастру підприємством не є тотожним здійсненню функцій суб'єкта владних повноважень щодо державної реєстрації договорів оренди землі.

При цьому суд взяв до уваги правову позицію Верховного суду України, яка відображена у постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі №6-55 цс 12, а також у постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі №6-105 цс 12, згідно якої не можна погодитися з тим, що державна реєстрація договорів оренди землі повинна була проводитись за Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельнихресурсах від 2 липня 2003 року №174, у силу того, що він є підзаконним нормативним актом (рішеням Державного комітету України з питань регуляторної політики тапідприємництва від 18 квітня 2007 року №35 дію цьогог акту зупинено з тих підстав, що Держкомзем України не наділений повноваженннями прийняття порядку ведення державного реєстру земель, оскільки він повинен установлюватись законом). Така реєстрація повинна була проводитися за законом, яким є Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".

Із наданих сторонами документів, пояснень та представлених доказів суд робить висновок про відсутність того факту, що договір оренди пройшов державну реєстрацію у виконавчому органі сільської ради, на території якої розміщена земельна ділянка, що належить на праві власності позивачеві. Визнання чи невизнання сторонами факту такої державної реєстрації договору оренди землі не звільняє їх від доведення цього факту на підставі належних та допустимих доказів.

Вимоги про визнання нікчемного правочину дійсним сторонами не заявлялися.

За таких обставин суд приходить до переконання, що в силу приписів частини другої статті 215 ЦК України підписаний 13 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та СФГ "Нове" договір оренди земельної ділянки є нікчемним правочином, так як згідно ст.18 Закону України "Про оренду землі" такий договір набирає чинності і є дійсним лише після його державної реєстрації, факт проведення якої залишився недоведеним.

Згідно ст. 216 ч. 1 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких умов виключається можливість вирішення судом питання про розірвання договору, скасування державної реєстрації такого договору та зобов'язання повернути об'єкт оренди з підстав, викладених у позовній заяві.

У зв'язку з відмовою судом у задоволенні позову ОСОБА_1, відсутністю документально підтверджених судових витрат відповідача, понесені сторонами судові витрати не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (нкпп - НОМЕР_1), відмовити в позові повністю до Селянсього (фермерського) господарства "Нове" (код за ЄДРПОУ - 31346632) та Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (код за ЄДРПОУ - 26372035) про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, у зв'язку з встановленням судом нікчемності правочину - Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225681300:03:005:0102, яка знаходиться на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області загальною площею 2,9784 га, укладеного 13 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством "Нове" , - недійсність якого встановлена законом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Царичанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З повним текстом рішення можливо ознайомитися 04 серпня 2014 року.

Суддя Царичанського районного суду Ю.О. БОЙКО