Рішення

від 19.08.2014 по справі 911/3307/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 911/3307/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Фірма"Бортничі" про стягнення суми,

представники:

позивача: Кошман В.О. (дов. № 83 від 25.05.2014);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Фірма"Бортничі" про стягнення суми.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 220059612 від 27.07.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2014 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.08.2014.

В судовому засіданні 19.08.2014 суд заслухав пояснення представника позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

27.07.2013 між Публічним акціонерним товариством «Київобленерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Фірма «Бортничі» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 220059612, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 134 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору. Приєднана потужність у точці підключення становить 134 кВт. Точка продажу електричної енергії встановлюється сторонами згідно "Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", та зазначається в додатку № 1 «Загальна однолінійна схема електропостачання», що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.3.3. договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії ".

Згідно з п. 2.3.4 договору споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатку № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Пунктом 5.1 договору передбачено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.2 цього договору обсягів. Договірні величини споживання електричної енергії та потужності визначаються сторонами у додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу", що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (включаючи обсяги споживання субспоживачів) за формою додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу".

Згідно з п. 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

На виконання умов договору позивач здійснював постачання відповідачу електричної енергії, що підтверджується наявними матеріалами справи, а саме наявними рахунками-фатурами, проте, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання щодо оплати за активну електроенергію за лютий та червень 2014 року, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 9829,45 грн.

Про належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань свідчить також відсутність скарг або заперечень з боку відповідача.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Так, судом в судовому засіданні встановлено, що 06.08.2014, після надходження позовної заяви до суду, відповідачем було сплачено суму основної заборгованості - 9829,45 грн. Вказаний факт підтверджується витягом з спеціалізованої бази позивача. Представник позивача у судовому засіданні 19.08.2014 вказані обставини підтвердив.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (аналогічна правова позиція викладена в п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, оскільки відповідачем було повністю сплачено суму основної заборгованості - 9829,45 грн, суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості.

Крім того, у позовній заяві міститься вимога про стягнення з відповідача 8,13 грн пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених цим договром, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Суми вказаних нарахувань зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та складеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимога про стягнення з відповідача пені, підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості - 9829,45 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Фірма"Бортничі" (код ЄДРПОУ 34248101) на користь Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (код ЄДРПОУ 23243188) 8,13 грн пені, а також 1827,00 грн судового збору.

4. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз