Рішення

від 14.08.2014 по справі 910/12779/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12779/14 14.08.14 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Тартіма Імпорт»

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Діденко І.В. (дов.№2326-К-О від 11.07.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартіма Імпорт» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 порушено провадження у справі №910/12779/14 та призначено її до розгляду на 14.08.2014 року.

У судовому засіданні 14.08.2014 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та підтримав позов у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання 14.08.2014 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення поштового відправлення на адресу місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з положеннями ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009р. № 270) зазначено, що прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Згідно з п. 117 вказаних Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання; поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно заяви про відкриття поточного рахунку, поданої 19.09.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «Тартіма Імпорт», Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" здійснювалось обслуговування поточного рахунку №26004052717182 з встановленим кредитним лімітом, в електронному вигляді, через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Зазначені правила розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку.

У розділі 1 (відкриття рахунку) поданої до банку Відповідачем заяви відзначено: "підписавши цю заяву, погоджуюсь із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua, http://сlient-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування".

Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів врегульовані п. 3.18 Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками, де у п. 13.18.1.1 визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п. 3.18.1.3. кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Порядок розрахунків між Позивачем та Відповідачем визначений у п. 3.18.4 Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками (Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів), і порушення такого порядку з боку відповідача мало місце станом на 04.06.2014 року. Внаслідок порушення зазначених умов обслуговування кредитних лімітів, у відповідача виникла сума заборгованості розміром 12894,94 грн., що також підтверджується наданою до суду банківською випискою про рух коштів на рахунку відповідача.

З метою вирішення питання про погашення заборгованості позивач звернувся до відповідача із претензією (зареєстрована за вих. №30919К3S0S0QX від 27.05.2014), у якій просив перерахувати суму заборгованості, однак коштів в оплату заборгованості позивачем не отримувалось, у зв'язку із чим Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до суду із даним позовом.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору банківського обслуговування, у вигляді заяви на відкриття рахунку від 19.09.2013, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

У силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 10000,00 грн., яка підлягає стягненню з останнього.

Пунктом 3.18.4.9 Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками (Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів) погоджено, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Сума нарахованих та несплачених відсотків за обслуговування рахунку відповідача, згідно приведеного банком та перевіреного судом розрахунку заборгованості станом на 04.06.2014 складає 1848,09 грн., і при відсутності доказів погашення зазначеного вище боргу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з п. 3.18.2.2.7 Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками (Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів) обов'язком клієнта визначено сплату Банку винагороди відповідно до п.п. 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, 3.18.4.11.

Через порушення зобов'язань щодо оплати за здійснення банківського обслуговування відповідачу здійснено нарахування комісії у сумі 540,00 грн. накопичувальним підсумком, у зв'язку з чим, через непогашення відповідачем зазначеної суми грошових коштів, вимоги позивача про її стягнення у судовому порядку підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Про відповідальність у вигляді пені погоджено у розділі 3.18.5 Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками (Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів), а згідно з п. 3.18.5.1. при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача, щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за договором є порушенням умов договору, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, суд визнав його обґрунтованим, а суму пені такою, що підлягає стягненню у розмірі 506,85 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 12894,94 грн., з яких 10000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1848,09 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 506,85 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором та 540,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартіма Імпорт» про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартіма Імпорт» (02002, місто Київ, вулиця А.Луначарського, будинок 10, офіс 81, ідентифікаційний код 38887915) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 14360570) 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за кредитом, 1848 (одну тисячу вісімсот сорок вісім) гривень 09 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, 506 (п'ятсот шість) гривень 85 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 540 (п'ятсот сорок) гривень 00 копійок - заборгованість по комісії за користування кредитом та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14.08.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено

та підписано 15.08.2014 року

Суддя К.В. Полякова