Рішення

від 12.08.2014 по справі 910/6362/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6362/14 12.08.14

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манор" про стягнення 80 398,20 грн. Суддя Стасюк С.В

Представники сторін:

від позивача Поліщук (дов. № 97-Д від 25.12.2013 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12 серпня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манор" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 80 398,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року порушено провадження у справі № 910/6362/14, розгляд справи призначено на 15.05.2014 року.

13.05.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року справу № 910/6362/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/6362/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.06.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року справу № 910/6362/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/6362/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали суду від 15.05.2014 року.

11.06.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 17.07.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року справу № 910/6362/14 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/6362/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали суду від 17.07.2014 року.

08.08.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

12.08.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по суті позовної заяви з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини.

У судовому засіданні 12.08.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.08.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/6362/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 19.06.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/5625/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 19 (літ. А), кв.20 на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Манор" є власником нежитлового приміщення за адресою: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 19 (літ. А) відповідно до договору купівлі-продажу від 20.05.2008 року та споживає комунальні послуги, які надає виконавець комунальних послуг - Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та АЕК "Київенерго" 13.11.2003 року було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 32-0050.

Протягом періоду з квітня 2011 року по лютий 2014 року позивач отримував надані послуги (виконані роботи) у відповідності з укладеним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками.

Позивач зазначає, що відповідач користувався та на даний час користується житлово-комунальними послугами, заяву про відмову від користування послугами не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, однак за житлово-комунальні послуги не сплачує, у зв'язку з чим у останнього склалась заборгованість по нежитловим приміщенням, за адресою:01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 19 (літ. А) в розмірі 77 181,54 грн. основного боргу.

26.03.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією в якій просив оплатити наявну заборгованість, проте, відповіді на вказану претензію від відповідача не отримав.

Зважаючи на вищевказане, позивач просить суд стягнути з відповідача 77 181,54 грн. основного боргу, 3 % річних у розмірі 3071,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 145,06 грн. нараховані за період з 20.04.2011 року по 28.02.2014 року.

Відповідач не скористувався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача, підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, суд зазначає, що враховуючи норми статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 20.04.2011 року по 28.02.2014 року відбувалось фактичне споживання комунальних послуг відповідачем, що підтверджується табуляграмами наданими виробниками послуг по факту надання комунальних послуг Позивачеві, проте, відповідно до розрахунку заборгованості та акту звіряння наданому Позивачем, оплати за комунальні послуги не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Оскільки, позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, він зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору і такий договір вважається неукладеним, а одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання - правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач користувався та на даний час користується житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, то за аналогією застосування частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Манор" 77 181,54 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 145,06 грн., 3% річних - 3071,61 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Манор" трьох процентів річних на загальну суму 3071,61 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Манор" інфляційних втрат на загальну суму 145,06 грн. є обґрунтованими.

За таких обставин, позов Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задовольнити повністю.

2. Стягнути з до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манор" (01001, м.Київ, вул. Володимирська, буд. 19 (літ. А), кв.20; код ЄДРПОУ 34794100) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Кирпоноса, буд. 10/8; код ЄДРПОУ 31731838) 77 181 (сімдесят сім тисяч сто вісімдесят одну) грн. 54 коп. основної заборгованості, 145 (сто сорок п'ять) грн. 06 коп. інфляційних нарахувань, 3 071 (три тисячі сімдесят одну) грн. 61 коп. - три проценти річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2014 року

Суддя С.В. Стасюк