Рішення

від 12.08.2014 по справі 910/8748/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8748/14 12.08.14

За позовомКомунального підприємства "Київблагоустрій" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські інформаційні технології ЛТД" простягнення безпідставно набутих коштів Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача - Куценко О.В. - (дов. № 043-25 від 09.01.2014 року).

від відповідача - не з'явився

У судовому засіданні 12 серпня 2014 року судом у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Київблагоустрій" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інформаційні технології ЛТД" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 5 088,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року порушено провадження у справі № 910/8748/14, розгляд справи призначено на 16.06.2014 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року справу № 910/8748/14 призначено на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з тривалим лікарняним судді Дупляк О.М.

12.06.2014 року в результаті повторного автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/8748/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 17.07.2014 року.

25.06.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року справу № 910/8748/14 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/8748/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/8748/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з поверненням його з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/8748/14 до свого провадження.

Представник відповідача у судове засідання 05.06.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/6730/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 24-А, корп. 1-Б, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжного доручення № 1090 від 12.10.2009 року, позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 5 088,72 грн. з призначенням платежу "сплата за товар зг.рах. № 50 від 14.10.09".

Проте, як зазначає позивач у позові, сплата коштів була здійснена ним безпідставно, вказаний рахунок - фактура позивача відсутній, а відповідачем будь-яких дій щодо зустрічного виконання зобов'язання з поставок товару - не виконувалось, між сторонами у встановленому порядку договори не укладались.

17.06.2013 року позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією № 643-476/5/КБ, в якій вказував про те, що перераховані позивачем кошти в сумі 5 088,72 грн. підлягають поверненню відповідачем на користь позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення чинного законодавства не повернув Комунальному підприємству "Київблагоустрій" кошти у розмірі 5 088,72 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач не скористувався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Стаття 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до пункту 6 Указу Президента України від 16.03.1995 року № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно з пунктом 2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

У пункті 1.4. Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" визначено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В той же час, норми статті 1212 Цивільного кодексу України регулюють не договірні зобов'язання, коли між сторонами виникають цивільні відносини з певних юридичних фактів, зокрема безпідставного отримання особою майна, яке належить іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (частина 1 статті 177 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 5 088,72 грн. з призначенням платежу з призначенням платежу "сплата за товар зг.рах. № 50 від 14.10.09".

Однак, будь-яких договірних відносин між позивачем та відповідачем - не існувало, як і будь-яких зобов'язальних відносин які виникли в силу статті 181 Господарського кодексу України. Відповідачем будь-яких дій щодо зустрічного виконання зобов'язання з поставок товару - не виконувалось. Доказів протилежного станом на момент вирішення спору - суду надано не було.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів - не надав.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що оскільки позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 5 088,72 грн. без достатньої правової підстави, відповідачем грошові кошти у сумі 5 088,72 грн. не повернені позивачу, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 5 088,72 грн. - є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інформаційні технології ЛТД" (ЄДРПОУ 34044351, місцезнаходження: 04210 м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 24-А, корп. 1-Б) на користь Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26199708; місцезнаходження: 03057 м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корп. 2) 5 088 (п'ять тисяч вісімдесят вісім) грн. 72 коп. безпідставно отриманих коштів, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2014 року

Суддя С.В. Стасюк