Рішення

від 26.08.2014 по справі 916/2250/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2014 р.Справа № 916/2250/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Комендантов Г.Г. за довіреністю від 31.03.14.;

від відповідача: не з'явився

Розглянув справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС" (смт. Комінтернівське, Одеської обл.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМ" (с. Єгорівка, Роздільнянського району, Одеської обл.)

про стягнення 233160,81грн.

11.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМ" про стягнення 233160,81грн. заборгованості за договором поставки від 12.02.2013р., із яких: 181129,50грн. основного боргу; пені в сумі 16301,66грн., та 40% річних в сумі 35729,65грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з підстав викладених в позовній заяві. Пояснив, що відповідач не розрахувався станом на час розгляду справи. Але позивач здійснив перерахунок пені з врахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", яка згідно розрахунку становить 11778,06грн. Просив закінчувати розгляд справи, оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд прави.

Представник відповідача у засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем його реєстації, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення відповідачу ухвал суду.

Отже, справа розглядається за наявними матеріалами в справі на підставі ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ" (відповідач, покупець) укладено договір №0000007, згідно якого позивач зобов'язувався передати у власність нафтопродукти (товар) відповідачу, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах 100% попередньої оплати.

Оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Зобов'язання по оплаті вартості товару вважаються виконаними покупцем в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.3 договору).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що позивач належно виконав умови договору, зокрема: видаткові накладні та довіреності на отримання товару, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.13-27), тобто поставив товар відповідачеві.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором від 15.02.2013р. належним чином не виконав, бо не сплатив позивачу вартість отриманого товару по накладних в повному обсязі станом на час звернення з позовом до суду та на час розгляду справи на загальну суму 181129,50грн. Про те, що існує борг відповідача перед позивачем свідчить і акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.13. (а.с.28).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи в суді становить 181129,50грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 181129,50грн. є обґрунтованими, підтвердженими доказами, що знаходяться в матеріалах справи та позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як суд зазначав вище, відповідачем оплата вартості товару за договором своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 5.2 договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасну оплату вартості товару відповідачем в розмірі 0,05% пені, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожний день прострочки.

Позивач просив стягнути із відповідача пеню на підставі договору в сумі 16301,66грн. Але в засіданні суду надав розрахунок пені, яка становить 11778,06грн.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені, наданий в засіданні суду, суд вважає, що наданий розрахунок пені в засіданні суду відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням приписів ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.11. у справі №15/187 та Вищого господарського суду України у справі № 9/107 від 21 квітня 2011 року.

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов у частині стягнення пені в сумі 11778,06грн. А оскільки позивач просив стягнути із відповідача пеню в сумі 16301,66грн., то суд відмовляє в позові у частині стягнення пені в сумі 4523,60грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 35729,65грн. - 40% річних.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, індекс інфляції та 3% річних, якщо інше не передбачено договором.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили нарахування 40% річних на прострочену суму із дня, коли платіж повинен був здійснити відповідач до дня фактичного платежу.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 40% річних суд вважає, що нарахування 40% річних на заявлену суму теж відповідає вимогам чинного законодавства, і тому задовольняє позов у частині стягнення 40% річних в сумі 35729,65грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав, у акті звірки взаємних розрахунків основний борг визнав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 181129,50грн. основного боргу, 11778,06грн. - пені, 35729,65грн. - 40% річних, оскільки в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи. А відмовляє в позові у частині стягнення пені в сумі 4523,60грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМ" (67470, с. Єгорівка, Роздільнянський район, Одеська область, код ЄДРПОУ 22470373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС" (67500, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, буд. 56, Комінтернівського району, Одеської обл., код ЄДРПОУ 35695364):

- 181129,50грн. -основного боргу;

- 11778,06грн. - пені,

- 35729,65 грн. - 40% річних,

- 4572,73грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 4523,60грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 28 серпня 2014 року

Суддя Брагіна Я.В.