Рішення

від 05.08.2014 по справі 911/2156/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р. Справа № 911/2156/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" державного підприємства „Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Палмалі" про стягнення боргу за послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суден та пені,

Представники:

позивача : Толстоухова Н.С. (дов. № 1063 від 20.06.2014);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" державного підприємства „Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Палмалі" про стягнення боргу за послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суден та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 256/П-11 від 01.01.2011 та додатковими угодами до нього.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду 22.07.2014.

Ухвалою від 22.07.2014 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.08.2014.

29.07.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача, в якому він заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 05.08.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 05.08.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

01.01.2011 між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Палмалі» (агент) було укладено договір № 256/П-11. Крім того, сторонами було укладено низку додаткових угод до договору, тож його умови цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Крім того, 18.06.2013 між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Палмалі» (сторона 2) та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (сторона 3) було укладено додаткову угоду до договору № 256/П-11 від 01.01.2011 про заміну сторони у зобов'язанні, якою сторонни замінили з 13.06.2013 сторону 1 на сторону 3 як зобов'язану та управнену в договорі. Сторони домовились, що заміна сторони за цією додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов договору, окрім тих, що пов'язані із заміною сторони 1 на сторону 3.

Пунктом 8.1. договору (з урахуванням внесених змін) встановлено, договір набирає сили з дати підписання і діє до 31.12.2015.

Відповідно до п. 1.1. договору підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі - СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому, споживачем послуг підприємства є судновласник (в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України).

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору, підприємство зобов'язується за заявками агента у встановленому даним договором порядку, відповідно до діючих Правил плавання, обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо (далі - правила) своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК та ГСХ, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ.

Підприємство зобов'язується надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог цього договору. Рахунки направляються поштою або вручаються агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.

Згідно п. 2.2.1 договору агент зобов'язується своєчасно подавати на адресу підприємства заявки на лоцманське обслуговування, надання послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, рух суден, надання інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ і надання послуг СРРС, в тому числі у зонах дії ПРРС "Іллічівськ", ПРРС "Южний", ПРРС "Одеса", які судно повинно проходити транзитом (додаток № 1 до цього договору) (далі за текстом заявка) і їх уточнення відповідно до правил та умов цього договору.

Агент зобов'язується робити своєчасну оплату відповідно до умов договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати у банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну. Оплата здійснюється у порядку, визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю (п. 2.2.3 договору).

Відповідно до п. 2.2.4 договору агент зобов'язується сплачувати рахунки, виставлені підприємством у терміни, визначені цим договором.

Судом встановлено, що позивачем у лютому-березні 2014 року надавались послуги, визначені договором, що підтверджується заявками відповідача, лоцманськими квитанціями, що містяться в матеріалах справи. Для оплати наданих послуг у відповідності з умовами договору, позивачем видані рахунки для оплати вказаних послуг, а саме: KP-03125 від 28.02.2014; OP-00340 від 28.02.2014; IP-00399 від 28.02.2014; IP-00452 від 04.03.2014; IP-00513 від 12.03.2014; OP-00409 від 12.03.2014; CP-00279 від 07.03.2014; CP-00280 від 09.03.2014; CP-00288 від 11.03.2014; CP-00325 від 22.03.2014; ФP-00031 від 11.03.2014 на загальну суму 23496,52 доларів США. Факт отримання рахунків підтверджується реєстрами одержаних рахунків,що містяться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Так, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок сплатити їх вартість.

Відповідно до ст. 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно п.п. 4.8 Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 08.05.2013 № 292 (далі - Положення), із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону; лоцманський збір справляється й за лоцманське проведення, що здійснюється методом лідирування, а також у випадках, коли один лоцман здійснює проведення декількох суден, що прямують одне за одним.

В силу п. 4.9 Положення, лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника, з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони.

Як визначено п.4.10 Положення, лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг; у квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції; внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом та печаткою судна.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України, у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Як визначено ч. 2 ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України, зона дії і порядок руху суден в зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Під радіолокаційним обслуговуванням, за змістом ч. 3 ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України, мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання; перелік послуг, що надаються конкретною службою регулювання руху суден, ступінь обов'язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування повідомляються в обов'язковій постанові по порту, лоціях і Повідомленнях мореплавцям; за межами територіального моря України служба регулювання руху суден обслуговує судна тільки за заявкою капітана судна.

Як визначено ст. 115 Кодексу торговельного мореплавства України, із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з п. 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2001 № 340 (далі - Типове положення), служби регулювання руху суден (далі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Як визначено п. 2.1 статуту позивача, ДП «АМПУ» утворено, зокрема, з метою забезпечення функціонування морських портів, організації та забезпечення безпеки мореплавства.

Відповідно до п. 3.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 291 (далі - Порядок), послуги з регулювання руху суден надаються СРРС для суден, які здійснюють закордонне плавання, на підставі заявки капітана судна і/або морського агента, уповноваженого судновласником; заявка на послуги з регулювання руху суден може бути поєднана із заявкою на лоцманські послуги.

Згідно з п. 4.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється відповідно до закону.

Згідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.2.2, 4.3 договору встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі десяти банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними в такому рахунку. Зобов'язання по оплаті вважається виконаним агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок підприємства.

Так, оскільки вищезазначені рахунки були оплачені відповідачем лише частково, у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 12324,46 доларів США. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, довідкою № NIC-52/124 від 08.07.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», довідкою № 62-011/1603 від 25.07.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк», довідкою б/н від 17.07.2014, підписаною головним бухгалтером позивача, а також вказана сума заборгованості підтверджена відповідачем у своєму відзиві.

Водночас, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 15745,46 доларів США основного боргу, що є більшим ніж встановлено судом. Проте, у своїх поясненнях № 3697 від 17.07.2014 позивач зазначає, що сума заборгованості з урахуванням усіх платежів складає 12324,46 доларів США та надає вищезазначену довідку, підписану головним бухгалтером.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (№ 1438 від 21.03.2014, № 1915 від 14.04.2014, № 2193 від 28.04.2014) в яких просив погасити існуючу заборгованість, проте вказані претензії залишені відповідачем без відповіді або задоволення.

Заперечуючи проти позову, у своєму відзиві відповідач зазначав, що не має можливості оплатити суму заборгованості через заходження коштів відповідача на рахунках ПАТ КБ «Приватбанк», які є недоступними для відповідача у зв'язку із анексією Автономної Республіки Крим, що в розумінні відповідача є обставинами непереборної сили.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З наведеного вбачається, що відсутність коштів, або відсутність доступу до певного рахунку не можу бути поважною причиною невиконання зобов'язання. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів відсутності такого доступу, як то довідки, листи тощо.

Враховуючи наведене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 15745,46 доларів США основного боргу, такою, що підлягає задоволенню частково у сумі 12324,46 доларів США, що була підтверджена сторонам та наданими доказами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 217,37 доларів США пені.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що, у разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2 і п. 4.3 цього договору, агент, за вимогою підприємства, несе перед останнім відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожен день прострочення.

Так, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що розмір пені є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення, проте відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог, тож вимога про стягнення пені підлягає задоволенню повністю у сумі 217,37 доларів США.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Палмалі" (код ЄДРПОУ 31430399) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (код ЄДРПОУ 38727770) 12324,46 доларів США боргу та 217,37 доларів США пені, що станом на день прийняття рішення становить 151590,86 грн та 2673,65 грн відповідно, а також 2943,60 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 12.08.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз