Рішення

від 27.08.2014 по справі 917/1236/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2014р. Справа №917/1236/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»

до господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сервіс»

про стягнення 25243грн. 65коп.

Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: Гайсенюк О.В.

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 25243грн. 65коп., з яких : 17577грн. 62коп. основного боргу, 4438грн. 23коп. річних, 1176грн. 49коп. пені, 2051грн. 31коп. інфляційних.

Відповідач відзиву на позов не надав, в засідання суду не з'явився. Копії ухвал суду від 26.06.2014р., від 15.07.2014р. та від 24.07.2014р., надісланих на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка відповідає його адресі, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.38-39) повернулися до суду не врученими з відміткою пошти «адресат по даній адресі вибув» (а.с.30-32, 42-45, 90-93).

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В засіданні суду відповідно до ст.85 ГПК України оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Позивач просить стягнути з відповідача 17577грн. 62коп. основного боргу, 4438грн. 23коп. річних, 1176грн. 49коп. пені, 2051грн. 31коп. інфляційних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12.03.2013р. (з врахуванням пояснень представника позивача щодо дати договору) між товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (позивачем) та господарським товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сервіс» (відповідачем) був укладений договір поставки товару №177, за умовами якого позивач (постачальник) передав у власність відповідача (покупця) товар, а відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 17577грн. 62коп.

Дослідивши надані у справі докази, суд при вирішенні спору виходить з наступного:

Виходячи з наданої позивачем копії договору №177 від 12.03.2013р. (далі - договір) (а.с.8-12) постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в заявці та погодженої сторонами письмово, в тому числі за допомогою факсимільного або електронного зв'язку. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною або за актом приймання-передачі, які після їх підписання сторонами мають юридичну силу специфікації, в розумінні статті 266 ГК України.

Згідно п. 2.2. договору покупець повинен здійснити оплату вартості товару у термін десяти календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.

Згідно наданих позивачем копій видаткових накладних позивач поставив товар відповідачу на суму 47749грн. 78коп. Вказані накладні засвідчені підписами в графі «одержав» та печатками відповідача (а.с.13-21,99-103, 106-109).

Відповідачем оплачено товар у сумі 23069грн. 36коп. (а.с.57-60,116) та повернуто товар на суму 7102грн. 80коп. (а.с.61). Таким чином борг складає 17577грн. 62коп. На підтвердження боргу у вказаній сумі позивачем надано також копію акту звірки (а.с.22), засвідченого підписами і печатками обох сторін.

Відповідач факт отримання товару, наявність та суму боргу не заперечує, доводи позивача та надані ним докази не спростував.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 17577грн. 62коп. обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором встановлений інший розмір % річних, а саме пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику відповідно до статті 625 ЦК України відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 24% річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення.

Виходячи з викладеного вимога позивача про стягнення річних за прострочку оплати отриманого товару в сумі 4438грн. 23коп. обґрунтована і підлягає задоволенню в повному розмірі.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором або законом інше не встановлено.

Вимога позивача про стягнення пені правомірна, але сума пені позивачем завищена, оскільки позивач рахує пеню за період до 25.11.2013р., що виходить за межі встановленого статтею 232 ГК України, шестимісячного строку,

Так, по накладних №ДМСРНк-11325 від 18.04.2013р., №ДМСРНк-11330 від 18.04.2013р., №ДМСРНк-11331 від 18.04.2013р., №ДМСРНк-11352 від 18.04.2013р., №ДМСРНк-11353 від 18.04.2013р. визначений договором строк оплати закінчився 28.04.2013р.; по накладній №ДМСРНк-11672 від 19.04.2013р. - 29.04.2013р., по накладним №ДМСРНк-11307 від 24.04.2013р., №ДМСРНк-11306 від 24.04.2013р. - 04.05.2013р., по накладній №ДМСРНк-11625 від 25.04.2013р. - 05.05.2013р. Відповідно 6 місячний строк нарахування пені сплив 28.10.2013р., 29.10.2013р., 04.11.2013р. та 05.11.2013р.

Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 1025грн. 71коп. В решті суми пені, нарахованої за період, що виходить за межі визначеного Господарським кодексом України строку, позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

В частині стягнення інфляційних вимога позивача правомірна, але сума інфляційних позивачем завищена.

Нарахування інфляційних згідно вищевказаної статті ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період простроченя. І, якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, то це не змінює її правову природу. Викладене підтверджується і судовою практикою. Так у постанові від 10.04.2013р. по справі №18/1805/12 Вищий господарський суд України зазначив, що є цілком неприпустимим при розрахунку інфляції пропуску жодного місяця.

Вищий господарський суд України в п.2 Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 роз'яснив, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Позивач просить стягути інфляційні за період з жовтня 2013р. по травень 2014р. безпідставно виключаючи при розрахунку суми інфляційних індекси інфляції за травень-вересень 2013р. В результаті цього сума інфляційних позивачем завищена на 135грн. 39коп. В цій частині вимога про стягнення інфляційних необгрунтована і задоволенню не підлягає.

Таким чином, інфляційні підлягають стягненню за період з травня 2013р. по травень 2014р. (місяць, що передував зверненню з позовом) в сумі 1915грн. 92коп.

Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Аналогічні положення закріплено в статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач позов не заперечує, доводи позивача і надані ним докази не спростував.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сервіс» (37500, Полтавська область, м.Лубни, вул.Залізнична, буд.7, п/р 26000128888 в АБ «Полтава-Банк», м. Лубни, МФО 331489, ідентифікаційний код 22546679) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (02088, м. Київ, вул. 1-го Травня,1-А, п/р 26001301002008 у ПАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767, ідентифікаційний код 30722204) 17577грн. 62коп. основного боргу, 1025грн. 71коп. пені, 4438грн. 23коп. річних, 1915грн. 92коп. інфляційних, 1806грн. 29коп. витрат по судовому збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Тимошенко К.В.

Повне рішення складено 29.08.2014р.