Постанова

від 01.02.2007 по справі 3/55 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/55 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "01" лютого 2007 р.                                                  Справа № 3/55

« 01 » лютого  2007 року                                                                     справа №  3/55

11 год. 00 хв.

За позовом  Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі смт.Ріпки, вул.Попудренка, 8         

до    Дочірнього підприємства „Замглайторф” державного підприємства „Чернігівторф” концерну „Укрторф” Ріпкинський район, смт.Замглай,  провулок Заводський, б.1

про стягнення 811,57 грн.  

                                                                                                                                                                 Суддя               В. М. Репех

За участю секретаря судового засідання   Рубан Н. О.

Представники сторін :

від позивача:  Тужик А. В. –головний спеціаліст-юрисконсульт УПФУ в Ріпкинському районі, довіреність № 2211/06 від 16.11.2006р.

від відповідача:  не з”явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позов про стягнення 811,57 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла станом 01.12.2006р.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 315457, причини неявки суду не повідомив.                      

Суд,  з'ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:  

Дочірнє підприємство „Замглайторф” державного підприємства „Чернігівторф” концерну „Укрторф” зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З 1 січня 2004р. набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-ІV.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.01.2004р. регулюються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до статті 1 якого його дія поширюються на діяльність відповідача, в тому числі, яка виникла в минулі періоди.

Виходячи з вимог статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-ІV, його дія  поширюється на всі правовідносини зі сплати страхового внеску незалежно від часу їхнього здійснення. Отже, особливістю цього спеціального Закону є його зворотня дія.

Цим Законом виключно визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат.

          В статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-ІV визначено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, зокрема, підприємства, установи і організації,  створені відповідно до законодавства  України,  незалежно  від  форми   власності,   виду діяльності  та  господарювання,  об'єднання громадян,  профспілки, політичні партії (у тому числі філії,  представництва,  відділення та  інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,  установ, організацій,  об'єднань громадян,  профспілок,  політичних партій, які  мають  окремий  баланс  і  самостійно  ведуть  розрахунки  із застрахованими особами),  фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності  та  інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  які обрали особливий спосіб оподаткування  (фіксований  податок,  єдиний  податок,  фіксований сільськогосподарський  податок,  придбали   спеціальний   торговий патент),   які   використовують  працю  фізичних  осіб  на  умовах трудового договору (контракту) або на інших  умовах,  передбачених законодавством,  або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Пунктами 3, 4 статті 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІУ встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України та не включається до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство.  

Отже, цей збір є особливим видом відрахувань, який не підлягає вилученню на цілі, не пов'язані з потребами пенсійного забезпечення.  

          Статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-IV передбачено, що цей  Закон регулює відносини,  що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного  пенсійного  страхування. Дія  інших  нормативно-правових  актів  може  поширюватися  на  ці відносини  лише  у  випадках,  передбачених  цим  Законом,  або  в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підприємства повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірах та в строки, визначені зазначеними нормативними актами.

          Згідно п.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-IV страхувальники  зобов'язані  сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період,  не пізніше  ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

          При цьому   в  разі  здійснення  протягом  базового  звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески,  страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі  у  вигляді сум  страхових  внесків,  що  підлягають  нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

          За несплату    (неперерахування)   або   несвоєчасну   сплату (несвоєчасне  перерахування)  страхових  внесків,   а   також   за несплату,  неповну  або  несвоєчасну  сплату авансових платежів із страхових  внесків  відповідно  до  частини  дев'ятої  статті  106 застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня.

Відповідач порушив вимоги Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-IV, в зв'язку з чим   станом на 01.12.2006р. заборгованість відповідача по обов'язкових платежах до Пенсійного фонду становить 811,57 грн., що підтверджується розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2006 року, самостійно поданого відповідачем до управління Пенсійного фонду України.  

Згідно п. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно ч. 1-3 п. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Позивачем була направлена відповідачу вимога про сплату боргу № Ю-120 від 05.12.2006р. на суму боргу 811,57 грн.  

У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом  десяти  робочих  днів  після  її  отримання  не  сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією,  включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним  органом  Пенсійного фонду,  або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у  разі якщо страхувальник  узгодив вимогу,  але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду має  право  звернутися  до суду з позовом про стягнення недоїмки, що передбачено п.3 ст.106 Закону № 1058.

          Оскільки вимога про сплату недоїмки відповідачем не оскаржувалась, вона вважається узгодженою.    

          При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 72, 86, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України суд, –  

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Замглайторф” державного підприємства „Чернігівторф” концерну „Укрторф” ( Ріпкинський район, смт.Замглай,  провулок Заводський, б.1, р/р 26005301218 в Ріпкинському відділенні ВАТ „Державний ощадний банк України” ) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі ( смт.Ріпки, вул.Попудренка, 8, р/р 2560131205216 у ВАТ „Державний ощадний банк” ) 811,57 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків.

          Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України  заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

          Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова суду,  яка набрала законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

          Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі   не   можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

          Суддя                                                                                                В. М. Репех