Рішення

від 27.08.2014 по справі 910/10206/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2014 р.

Справа № 910/10206/14

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Даймекс-Київ" (вул. Підгірна, 28, літ."А", м. Київ, 04107)

до :Приватного підприємства "СВ Експрес" ( вул. Писарева, 3, кв. 17, м. Вінниця)

про стягнення 70299,87 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : Ткаченко С.В.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Даймекс-Київ" до приватного підприємства "СВ Експрес" про стягнення 70299,87 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 18.06.2014 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 11.08.2014 року.

Ухвалою суду від 11.08.2014 року розгляд справи було відкладено на 27.08.2014 року за двох місячного терміну відповідно до ст. 69 ГПК України, для надання сторонами доказів по справі.

В судове засідання 27.08.2014 року з'явився представник позивача, яким подано в судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, а саме, просить суд стягнути з відповідача 2774,43 грн. пені. (здійснено перерахунок пені відповідно до норм закону)

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому, варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 27.08.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, документів витребуваних ухвалами суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами суду від 11.08.2014 року та від 27.08.2014 року.

В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.12.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 215 про надання послуг з доставки відправлень.

Відповідно до п.1.1. договору, виконавець надає послуги з доставки відправлень Замовника від відправника до одержувача, а замовник сплачує виконавцеві вартість послуг відповідно до тарифів (додаток № 2), що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору кожна послуга з доставки оформлюється заповненням та підписанням відправником та прийняттям виконавцем стандартної накладної ТОВ «Даймекс-Київ», що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.3. договору відправлення передаються замовником до виконавця під маніфест (додаток 3) з переліком відправлень. Маніфест підписується представником замовника, та завіряється печаткою замовника.

Відповідно до п.2.1.1. договору виконавець зобов'язується надати послуги з доставки відправлень замовника згідно із стандартними умовами передбачені чинними тарифами ТОВ «Даймекс-Київ».

Відповідно до п.2.2.1. замовник зобов'язується повністю в строки, визначені даним договором, сплачувати послуги ТОВ «Даймекс-Київ».

Відповідно до п.3.1. договору замовник сплачує виконавцеві вартість наданих послуг відповідно до тарифів ТОВ «Даймекс-Київ», згідно з виставленими рахунками протягом 5( п'яти) банківських днів з моменту одержання рахунків Замовником. Рахунки виставляються з виділенням суми ПДВ.

Відповідно до п.5.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15 грудня 2012 року.

Свої зобов'язання передбачені договором позивач виконував належним чином, а саме, було доставлено відправлення одержувачам в строки, передбачені умовами договору, на загальну суму 18 496,20 грн., що підтверджується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи та актами здачі-приймання робіт надання послуг (які направлялись на адресу відповідача та залишені невиконаними), а саме:

№ 796 від 13 квітня 2012 року на суму 343,20 грн.;

№ 1684 від 31 липня 2012 року на суму 343,20 грн.;

№ 1576 від 16 липня 2012 року на суму 1029,60 грн.;

№ 2134 від 28 вересня 2012 року 2685,60 грн.;

№ 2473 від 31 жовтня 2012 року на суму 2618,40 грн.;

№ 2328 від 15 жовтня 2012 року на суму 1334,40 грн.;

№ 2651 від 15 листопада 2012 року на суму 907,20 грн.;

№ 2755 від 30 листопада 2012 року на суму 2 245,20 грн.;

№ 2931 від 14 грудня 2012 року на суму 343,20 грн.;

№ 3050 від 29 грудня 2012 року на суму 6 646,20 грн., всього на загальну суму 18 496,20 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату, а саме:

рахунок № 778 від 13 квітня 2012 року на суму 343,20 грн.;

рахунок № 1578 від 16 липня 2012 року на суму 1029,60 грн.;

рахунок № 1679 від 31 липня 2012 року на суму 343,20 грн.;

рахунок № 2124 від 28 вересня 2012 року на суму 2685,60 грн.;

рахунок № 2333 від 15 жовтня 2012 року 1334,40 грн.;

рахунок № 2450 від 31 жовтня 2012 року на суму 2618,40 грн.;

рахунок № 2655 від 15 листопада 2012 року на суму 907,20 грн.;

рахунок № 2759 від 30 листопада 2012 року на суму 2245,20 грн.;

рахунок № 2955 від 14 грудня 2012 року на суму 343,20 грн.;

рахунок № 3066 від 29 грудня 2012 року на суму 6646,20 грн., на загальну суму 18 496,20 грн., які залишені неоплаченими.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1 від 15.10.2013р. про сплату заборгованості, проте, остання залишена без реагування.

Непроведення розрахунків спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості.

Враховуючи заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог

сума позову становить: 18496,20 грн. заборгованості; 2774,43 грн. пені; 1292,31 грн. інфляційних втрат; 816,71 грн. 3 % річних.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 215 про надання послуг з доставки відправлень від 15 грудня 2011 року між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи, тому позов в частині стягнення 18 496,20 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 2774,43 грн. пені; 1292,31 грн. інфляційних втрат; 816,71 грн. 3 % річних.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "СВ Експрес" (вул. Писарева, 3, кв. 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 33810900) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Даймекс-Київ" (вул. Підгірна, 28, літ."А", м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 34821033) 18496,20 грн. заборгованості; 2774,43 грн. пені; 1292,31 грн. інфляційних втрат; 816,71 грн. 3 % річних; 1827,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 29 серпня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Підгірна, 28, літ."А", м. Київ, 04107)

3 - відповідачу ( вул. Писарева, 3, кв. 17, м. Вінниця)