Постанова

від 30.07.2014 по справі 806/1899/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Житомир справа № 806/1899/14

категорія 11.5

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Панкеєва В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Васьковицький граніт" до відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві про скасування постанов, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васьковицький граніт" (далі - ТОВ "Васьковицький граніт") звернулось до суду з позовом, в якому відповідно до заяви про зміну предмету позову просило:

- скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Сканцевої Надії Сергіївни від 21.03.2014 про відкриття виконавчого провадження № 42593212 за виконавчим листом № 2а-8642/10/2670 (№ 1699/12), який був виданий Житомирським окружним адміністративним судом, про стягнення з ТОВ "Васьковицький граніт" на користь держави боргу в сумі 514856,00 грн;

- скасувати постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Штойки Людмили Романівни від 18.04.2014 про арешт коштів боржника та від 23.04.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, які були винесені у межах вказаного виконавчого провадження;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві вчинити дії щодо зняття усіх арештів, які були накладені на майно боржника - ТОВ "Васьковицький граніт" у межах даного виконавчого провадження, винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та повернути виконавчий лист.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначило, що відповідачем не забезпечено виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження". Оскільки виконавчий лист № 1699 був відправлений на адресу відповідача особою, яка не є стягувачем у розумінні ст.18 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, зазначає, що державним виконавцем порушені вимоги п.п.1, 3 ч.1 ст.18, ч.1 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий лист не містить обов'язкових для нього реквізитів, а тому правові підстави для відкриття виконавчого провадження відсутні. Також позивач вважає, що з викладених підстав підлягають скасуванню і інші постанови винесені в межах даного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити та розглядати справу у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Причини своєї неявки суду не повідомив, заперечення на позов не подав.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV, із змінами і доповненнями (далі - Закон) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5, із змінами і доповненнями (далі - Інструкція).

Згідно ч.1 ст.6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч.1, 2 ст.8 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення (ч.3 ст.8 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 18 встановлено вимоги до виконавчого документа.

Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Аналогічні положення містить і п.1.4. Інструкції.

Відповідно ч.1 ст.19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Пунктами 2, 6 частини 1 статті 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Судом встановлено, Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 1699/12 по справі № 2а-8642/10/0670 за позовом контрольно-ревізійного управління до ТОВ "Васьковицький граніт" про стягнення 514856,00 грн (а.с.11).

Судом встановлено, що Державна фінансова інспекція в Житомирській області 14.03.2014 супровідним листом № 06-25/1678 "Про повторне направлення виконавчого листа" направила вказаний виконавчий лист на адресу відповідача для виконання (а.с.9).

21.03.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Сканцевою Н.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42593212 (а.с.8), за виконавчим листом № 1699/12. Відповідно даної постанови стягувачем є Державна фінансова інспекція в Житомирській області.

В даному виконавчому провадженні державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Штойкою Л.Р. були винесені постанови від 18.04.2014 про арешт коштів боржника (а.с.46-47) та від 23.04.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.48-49).

Суд зазначає, що невідповідность виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 6 частини 1 статті 26 Закону України).

Як видно зі змісту даного виконавчого листа (а.с.11), в ньому в порушення вимог ст.18 Закону не зазначено дату видачі документа; повне найменування стягувача, його місцезнаходження, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, а тому у державного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 виправлено помилку у виконавчому листі № 1699/12, виданому Житомирським окружним адміністративним судом 03 травня 2012 року, зазначено при цьому в графі "Ідентифікаційний код, банківські реквізити суб'єкта господарської діяльності боржника (для юридичних осіб)" - ідентифікаційний код 36853732.

Проте відповідачем не надано доказів того, що зміст даної ухвали був відомий державному виконавцю під час відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи суд зобов'язував відповідача надати копію виконавчого провадження № 42593212, проте дана вимога відповідачем була проігнорована.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що Державна фінансова інспекція в Житомирській області мала право на пред'явлення вказаного виконавчого листа, оскільки відповідачем у виконавчому листі зазначено контрольно-ревізійне управління в Житомирській області, яке згідно відомостей ЄДР припинено 30.12.2011. На думку суду супровідний лист (а.с.9) не може розцінюватися як заява про примусове виконання.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що виконавчий лист був надісланий на адресу відповідача особою, яка не є стягувачем.

Також суд зазначає, що при огляді виконавчого листа № 1699/12 судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області пропущено строк пред'явлення документів до виконання, оскільки відповідно відмітки на виконавчому листі він був повернутий відділом державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції 17.05.2012, строк пред'явлення виконавчого документа на виконання встановлено до 21.09.2012 (а.с.11), а виконавчий лист направлений Державної фінансовою інспекцією в Житомирській відповідачу лише 14.03.2014 (а.с.9).

Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2014, винесена без додержання вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому підлягає скасуванню.

Також підлягають скасуванню і постанови від 18.04.2014 про арешт коштів боржника та від 23.04.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження мають бути, які винесені в межах вказаного виконавчого провадження.

Відповідачем в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України не надано жодних доказів щодо правомірності оскаржуваних постанов.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві вчинити дії щодо зняття усіх арештів, які було накладено на майно позивача, винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та повернути виконавчий лист, суд зазначає, внаслідок того, що постанова про відкриття провадження підлягає скасуванню то і дії повинні бути вчиненні відповідно Закону України "Про виконаче провадження".

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ). Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Враховуючи наведене вище, суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та функції суб'єкта владних повноважень, надані йому законом та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі підміняти органи державної виконавчої служби в частині зобов'язання вчинити дії щодо зняття усіх арештів, які було накладено на майно позивача, винести постанову про відмову у відкритті провадження та повернути виконавчий лист, які згідно із Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Зважаючи на наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, сплачений судовий збір в розмірі 73,08 грн, що підтверджується квитанцією підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Сканцевої Надії Сергіївни від 21.03.2014 про відкриття виконавчого провадження, ВП № 42593212.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Штойки Людмили Романівни від 18.04.2014 про арешт коштів боржника, ВП № 42593212.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Штойки Людмили Романівни від 23.04.2014 про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 42593212.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Васьковицький граніт" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 73,08 грн сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва