Рішення

від 21.08.2014 по справі 911/2580/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р. Справа № 911/2580/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кохавинка",

02660, м. Київ, вул. Віскозна, 32

07401, Київська обл., м. Бровари, а/с 637

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр",

07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовська, 16

про стягнення 22 136,07 грн.

за участю представників:

позивача - Кушнір Н.Ф. (довіреність від 03.03.2014, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кохавинка" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр" (далі - відповідач) про стягнення 22 136,07 грн., з яких: 18 657,91 грн. основного боргу, 1 353,80 грн. пені, 262,86 грн. 3 % річних та 1 861,50 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 04.07.2013 № 366/16В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14930/14 від 25.07.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 27.06.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15056/14 від 28.07.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає суму основного боргу у повному обсязі та заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 07.08.2014 представнику відповідача судом роз'яснено наслідки визнання позову, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки заяву про часткове визнання відповідачем позову підписано уповноваженою особою - ОСОБА_2 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 562138) та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, часткове визнання позову відповідачем прийнято господарським судом.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15250/14 від 29.07.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 29.07.2014 оголошено перерву до 21.08.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17188/14 від 21.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи письмові пояснення.

У судовому засіданні 21.08.2014 представник позивача підтримав позов у повному обсязі, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.08.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кохавинка" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес центр" (далі - покупець) укладено договір поставки від 04.07.2013 № 366/16В (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, та відповідно до замовлень покупця, поставляти товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, приймати товар і оплатити його вартість, за цінами, визначеними в Специфікації (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.4. Договору, товар вважається поставленим у разі підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, постачальник зобов'язаний постачати товар за цінами, погодженими сторонами в Специфікації з врахуванням знижок, відповідно до умов Договору (копія Специфікації наявна в матеріалах справи).

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що оплата здійснюється у розмірі вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в Договорі.

Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2013 (пункт 12.1. Договору).

Сторонами підписано Додаткову угоду від 04.07.2013 № 1 до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до пунктів 1, 2 якої сторони погодили, що оплата першої поставки товару нового асортименту здійснюється протягом 45 банківських днів з дати, що вказана в накладній. Відстрочка оплати за кожну партію товару становить до 30 календарних днів, починаючи з дати, що вказана в накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими разом з позовною заявою в матеріали справи видатковими накладними: від 22.07.2013 № РН-0002981 на суму 10 499,50 грн., від 31.07.2013 № РН-0003139 на суму 3 485,52 грн., від 15.08.2013 № РН-0003406 на суму 3 424,20 грн., від 22.08.2013 № РН-0003553 на суму 1 596,94 грн., від 30.08.2013 № РН-0003687 на суму 3 524,45 грн., від 20.09.2013 № РН-0004074 на суму 2 197,39 грн., від 18.10.2013 № РН-0004501 на суму 3 708,58 грн., від 12.11.2013 № РН-0004860 на суму 2 118,86 грн., від 13.12.2013 № РН-0005474 на суму 1 365,74 грн., від 15.01.2014 № РН-0000108 на суму 2 625,26 грн., від 12.02.2014 № РН-0000532 на суму 2 002,99 грн., від 31.01.2014 № РН-0000358 на суму 2 074,46 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач, за довіреностями від 22.07.2013 № 15826, від 31.07.2013 № 15976, від 15.08.2013 № 16178, від 22.08.2013 № 16269, від 30.08.2013 № 16426, від 20.09.2013 № 16669, від 18.10.2013 № 16947, від 12.11.2013 № 17144, від 13.12.2013 № 17404, від 15.01.2014 № 17500, від 31.01.2014 № 17569, від 12.02.2014 № 17615, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреностей.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з отримання товару.

Згідно з наданою до матеріалів справи банківською довідкою від 18.07.2014 № СП-0000-157-01/656 за весь період спірних відносин з відповідачем, судом встановлене перерахування коштів відповідачем позивачу за Договором у розмірі 19 965,98 грн.

Відтак, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 18 657,91 грн. - різниця між вартістю поставленого товару та сумою часткових оплат.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені на господарські операції з поставки товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як доказ того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними, що не оплачені відповідачем, у своїх податкових зобов'язаннях.

Відповідачем підтверджено факт прийняття товару за Договором, а також визнано суму основної заборгованості - 18 657,91 грн.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При прийнятті рішення, зважаючи на визнання позову відповідачем, судом взято до уваги правові позиції, що викладено у пункті 24. постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" та в абзаці 9 підпункту 3.12. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на вказане, господарський суд приходить до висновку, що часткове визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, письмову заяву про визнання позову підписано уповноваженою особою відповідача, а, відтак, позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі - 18 657,91 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено до стягнення пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заперечено вказані позовні вимоги, у зв'язку з тим, що їх розрахунок, що наданий позивачем, здійснено без посилання на конкретні видаткові накладні.

У ході судового розгляду позивачем подано обґрунтовані розрахунки позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, із зазначенням періодів їх нарахування та з посиланням на кожну видаткову накладну окремо.

Позивач, на підставі пункту 11.6. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 1 353,80 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 1 353,80 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 262,86 грн. 3% річних та 1 861,50 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розмірів 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 262,86 грн. 3% річних та 1 861,50 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, 16, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35115285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кохавинка" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, 32, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32345451) 18 657 (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 91 коп. основної заборгованості, 1 353 (одна тисяча триста п'ятдесят три) грн. 80 коп. пені, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 86 коп. 3 % річних, 1 861 (одна тисяча вісімсот шістдесят одна) грн. 50 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.08.2014.

Суддя С.О. Саванчук